Марко Бенефіал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марко Бенефіал
італ. Marco Benefial
345 Marco Benefial SelfPortrait.jpg
Автопортрет художника
При народженні італ. Marco Benefial
Народження 25 квітня 1684(1684-04-25)
Рим
Смерть 9 квітня 1764(1764-04-09) (79 років)
  Рим
Національність італієць
Громадянство Папська держава
Жанр фреска, портрет, релігійний живопис
Навчання у Бонавентура Ламберті
Діяльність художник
Напрямок пізнє бароко, реалізм, рококо
Роки творчості 1700—1763
Покровитель католицька церква
Твори фреска, портрет, релігійний живопис

Марко Бенефіал у Вікісховищі?

Марко Бенефіал (італ. Marco Benefial 25 квітня, 1684, Рим — 9 квітня, 1764, Рим) — італійський художник другої половини 18 ст. Створював фрески, працював як релігійний художник та портретист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у місті Рим. Був сином емігрантів з Франції. що оселились в Римі. Звідси неіталійське прізвище.котре іноді передають у італьянізованій формі Бенефіалі.

Рим жив насиченим релігійним життям, паломниками-католиками та мистецтвом і не мав розвиненої промисловості. Розвиненою місцевою «промисловістю» століттями залишалось обслуговування численних католицьких храмів та прийняття паломників. До обслуговування церкви став причетним і Марко Бенефіал, що став одним з релігійних художників, майстром фресок та вівтарних картин. Серед світських жанрів віддавав перевагу портретам.

Серед керівників, котрі допомагали йому опанувати технології фрески та живопису олійними фарбами, був художник Бонавентура Ламберті (1653—1721), майстер бароко.

Несприйняття в Римі[ред. | ред. код]

серед перших значимих творів художника — «Апофеоз св. Філіппо Нері». Подана на виставку картина на релігійний сюжет викликала несприйняття від членів Конгрегації віртуозів Пантеона. Прихильники академізму 17 століття, члени Конгрегації вловили небарокову стилістику картини і її походження не від офіційно схвалених зразків. Несприйняття творчості молодого художника в Римі викликало зустрічний спротив з його боку і тривалий час він працював за замовами релігійних громад в італійських провінціях. Аби показати власний твір, він виставив картину «Апофеоз св. Філіппо Нері» у вітрині аптекаря якраз навпроти Пантеону, подарувавши історії мистецтва ще одну анекдотичну історію.

Невдовзі він відбув у провінцію, де працював в містах Мачерата та Єзі, де створив вівтарні картини. Відсутність замов на нові образа примусила майстра звернутися до ремесла і він працював як майстер золочення.

З 1711 року він наймит та помічник в майстерні художника Франчесо Гермізоні.

Впливові меценати[ред. | ред. код]

Твори старанного майстра таки помітили впливові меценати в Римі. За підтримки князя Памфілі художник отримав замову від папи римського Климента XI і створив декотрі образа для Сан Джовані ін Латерано та для собору св. Петра. Відтепер на митця звернули увагу аристократи та замовники з провінційних міст.

Серед творів цього періоду — «Стигмати святого Франциска Ассізького», фреска «Сивіла» в Сієні тощо.

Адміністративна кар'єра і скандал[ред. | ред. код]

Лише 1746 року за дозволом папського уряду Марко Бенефіала у віці 62 роки нарешті обрали членом у римську Академію Сан Лука, хоча майстер давно отримав визнання в країні. І це стало ще одною анекдотичною історією в житті художника.

1754 року він отримав призначення на посаду ректора академії св. Луки, де викладав мистецтво малюнку. Нетерплячий і негнучкий і раніше, Марко Бенефіал критикував учнів і колег за нетворче ставлення і схильність до копіювання чужих художніх манер. Все закінчилось скандалом і невдовзі його звільнили від праці в художньому закладі і скасували його членство у академії. Лише втручання прихильників художника дозволило пригасити конфлікт.

Провісник римського варіанта класицизму[ред. | ред. код]

Італійці не вважали Марко Бенефіала за видатного майстра, бо в Римі працювали і більш обдаровані митці (П'єр Сюблейра, Помпео Батоні). Сам Бенефіал використовував стилістику рококо, але стриманість рококових впливів і прагнення до більшої ясності композицій стало поверненням до стилістики класицизму. Найбільше це вдалося в римському живопису тому ж Помпео Батоні та учню Бенефіала — Антону Рафаелю Менгсу.

Учні Марко Бенефіала[ред. | ред. код]

  • Антон Рафаель Менгс (1728—1779)
  • Джоакіно Марторана (1736—1779)
  • Маріано Россі (1731—1807)
  • Антоніо Лйоззі (1730—1807)
  • Джузеппе Рупра
  • Готфрід Тюнцель
  • Вільям Ламберт
  • Джакомо Стребел
  • Антоніо Джакоміні
  • Марчелло Баччареллі
  • Філіппо Фіданса
  • Мауріціо Спараньїні
  • Доменіко де Анджеліс
  • Карло Спірідоні Маріотті
  • Джованні Баттіста Інтернарі
  • Джованні Баттіста Понфреді (бл. 1715—1795), також його біограф.

Обрані твори (перелік)[ред. | ред. код]

  • Декор каплиці Причастя в соборі св. Петра
  • «Іона», Сан Джванні ін Латерано, Рим
  • «Апофеоз св. Філіппо Нері»
  • «Видіння св. Миколая»
  • «Св. Сатурніно»
  • «Св. Петро»
  • «Портрет невідомої»
  • фреска «Сивіла», Сієна
  • «Портрет літньої пані в профіль»
  • «Стигмати святого Франциска Ассізького»
  • «Вигублення немовлят за наказом царя Ірода»
  • «Хрещення в Йордані»
  • «Оплакування Христа»
  • «Поклоніння пастухів», вівтар
  • «Смерть святої Маргарити»
  • «Чотири вівтарі», Монреале, колегіата Розп'яття
  • «Житіє св. Лаврентія», фрески в соборі м. Вітербо
  • «Портрет князівни Джачінти Русполі-Орсіні» (1699—1757)

Обрані твори (галерея)[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Liliana Barroero: Benefial. 5 Continents Editions, Rom 2005.