Марко Бенефіал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марко Бенефіал
італ. Marco Benefial
345 Marco Benefial SelfPortrait.jpg
Автопортрет художника
При народженні італ. Marco Benefial
Народження 25 квітня 1684(1684-04-25)
Рим
Смерть 9 квітня 1764(1764-04-09) (79 років)
  Рим
Національність італієць
Громадянство Папська держава
Жанр фреска, портрет, релігійний живопис
Навчання у Бонавентура Ламберті
Діяльність художник
Напрямок пізнє бароко, реалізм, рококо
Роки творчості 1700-1763
Покровитель католицька церква
Твори фреска, портрет, релігійний живопис

Марко Бенефіал у Вікісховищі?

Марко Бенефіал ( італ. Marco Benefial 25 квітня, 1684, Рим - 9 квітня, 1764, Рим) — італійський художник другої половини 18 ст. Створював фрески, працював як релігійний художник та портретист.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Рим. Був сином емігрантів з Франції. що оселились в Римі. Звідси неіталійське прізвище.котре іноді передають у італьянізованій формі Бенефіалі.

Рим жив насиченим релігійним життям, паломниками-католиками та мистецтвом і не мав розвиненої промисловості. Розвиненою місцевою «промисловістю» століттями залишалось обслуговування численних католицьких храмів та прийняття паломників. До обслуговування церкви став причетним і Марко Бенефіал, що став одним з релігійних художників, майстром фресок та вівтарних картин. Серед світських жанрів віддавав перевагу портретам.

Серед керівників, котрі допомагали йому опанувати технології фрески та живопису олійними фарбами, був художник Бонавентура Ламберті (1653-1721), майстер бароко.

Несприйняття в Римі[ред.ред. код]

серед перших значимих творів художника — «Апофеоз св. Філіппо Нері». Подана на виставку картина на релігійний сюжет викликала несприйняття від членів Конгрегації віртуозів Пантеона. Прихильники академізму 17 століття, члени Конгрегації вловили небарокову стилістику картини і її походження не від офіційно схвалених зразків. Несприйняття творчості молодого художника в Римі викликало зустрічний спротив з його боку і тривалий час він працював за замовами релігійних громад в італійських провінціях. Аби показати власний твір, він виставив картину «Апофеоз св. Філіппо Нері» у вітрині аптекаря якраз навпроти Пантеону, подарувавши історії мистецтва ще одну анекдотичну історію.

Невдовзі він відбув у провінцію, де працював в містах Мачерата та Єзі, де створив вівтарні картини. Відсутність замов на нові образа примусила майстра звернутися до ремесла і він працював як майстер золочення.

З 1711 року він наймит та помічник в майстерні художника Франчесо Гермізоні.

Впливові меценати[ред.ред. код]

Твори старанного майстра таки помітили впливові меценати в Римі. За підтримки князя Памфілі художник отримав замову від папи римського Климента XI і створив декотрі образа для Сан Джовані ін Латерано та для собору св. Петра. Відтепер на митця звернули увагу аристократи та замовники з провінційних міст.

Серед творів цього періоду — «Стигмати святого Франциска Ассізького», фреска «Сивіла» в Сієні тощо.

Адміністративна кар'єра і скандал[ред.ред. код]

Лише 1746 року за дозволом папського уряду Марко Бенефіала у віці 62 роки нарешті обрали членом у римську Академію Сан Лука, хоча майстер давно отримав визнання в країні. І це стало ще одною анекдотичною історією в житті художника.

1754 року він отримав призначення на посаду ректора академії св. Луки, де викладав мистецтво малюнку. Нетерплячий і негнучкий і раніше, Марко Бенефіал критикував учнів і колег за нетворче ставлення і схильність до копіювання чужих художніх манер. Все закінчилось скандалом і невдовзі його звільнили від праці в художньому закладі і скасували його членство у академії. Лише втручання прихильників художника дозволило пригасити конфлікт.

Провісник римського варіанта класицизму[ред.ред. код]

Італійці не вважали Марко Бенефіала за видатного майстра, бо в Римі працювали і більш обдаровані митці (П'єр Сюблейра, Помпео Батоні). Сам Бенефіал використовував стилістику рококо, але стриманість рококових впливів і прагнення до більшої ясності композицій стало поверненням до стилістики класицизму. Найбільше це вдалося в римському живопису тому ж Помпео Батоні та учню Бенефіала — Антону Рафаелю Менгсу.

Учні Марко Бенефіала[ред.ред. код]

  • Антон Рафаель Менгс (1728-1779)
  • Джоакіно Марторана (1736-1779)
  • Маріано Россі (1731-1807)
  • Антоніо Лйоззі (1730–1807)
  • Джузеппе Рупра
  • Готфрід Тюнцель
  • Вільям Ламберт
  • Джакомо Стребел
  • Антоніо Джакоміні
  • Марчелло Баччареллі
  • Філіппо Фіданса
  • Мауріціо Спараньїні
  • Доменіко де Анджеліс
  • Карло Спірідоні Маріотті
  • Джованні Баттіста Інтернарі
  • Джованні Баттіста Понфреді (бл. 1715-1795), також його біограф.

Обрані твори (перелік)[ред.ред. код]

  • Декор каплиці Причастя в соборі св. Петра
  • «Іона», Сан Джванні ін Латерано, Рим
  • «Апофеоз св. Філіппо Нері»
  • «Видіння св. Миколая»
  • «Св. Сатурніно»
  • «Св. Петро»
  • «Портрет невідомої»
  • фреска «Сивіла», Сієна
  • «Портрет літньої пані в профіль»
  • «Стигмати святого Франциска Ассізького»
  • «Вигублення немовлят за наказом царя Ірода»
  • «Хрещення в Іордані»
  • «Оплакування Христа»
  • «Поклоніння пастухів», вівтар
  • «Смерть святої Маргарити»
  • «Чотири вівтарі», Монреале, колегіата Розп'яття
  • «Житіє св. Лаврентія», фрески в соборі м. Вітербо
  • «Портрет князівни Джачінти Русполі-Орсіні» (1699-1757)

Обрані твори (галерея)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Liliana Barroero: Benefial. 5 Continents Editions, Rom 2005.