Мартиненко Іван Іванович (1924)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартиненко Іван Іванович
Народився 21 жовтня 1924(1924-10-21)
Хрестище,
Донецька область
Помер 5 травня 2006(2006-05-05) (81 рік)
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Сфера роботи електроенергетика сільського господарства
Alma mater Московський інститут механізації та електрифікації сільського господарства
Вчене звання професор
Заклад Національний університет біоресурсів і природокористування України
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки УРСР
Звання професор

Мартиненко Іван Іванович (21 жовтня 19245 травня 2006) — доктор технічних наук з 1968 року, професор Української сільськогосподарської академії з 1970 року, академік ВАСГНІЛ з 1988 року, академік Української академії аграрних наук з 1991 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 жовтня 1924 року в селі Хрестище Слов'янського району Донецької області. Закінчив Московський інститут механізації та електрифікації сільського господарства (МІМЕСХ) в 1951 році. У 1951—1954 роках аспірант МІМЕСХ. Працював старшим викладачем у 1955—1956 роках Мелітопольського інституту механізації сільського господарства. Завідувач відділом електрифікації Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства у 1956—1962 роках. Доцент, завідувач кафедри застосування електроенергії в сільському господарстві у 1962—1974 роках, з 1974 року завідувач кафедри автоматизації сільськогосподарського виробництва Української сільськогосподарської академії.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч науки і техніки України з 1990 року. Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня у 1985 році, «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня у 1998 році, 14 медалями та 5 нагрудними знаками СРСР, РФ, України, 2 дипломами ВДНГ.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Фахівець у галузі механізації та електрифікації сільського господарства. Є автором рекомендацій з розрахунку допустимого навантаження асинхронних двигунів при анормальному живленні від сільськогосподарської електромережі; методик проектування систем управління технологічними процесами в тваринництві, енергетичних розрахунків світлонепроникних теплиць; концепції енергозбереження в сільському господарстві. Опублікував близько 200 наукових праць російською та українською мовами, в тому числі 35 книг і брошур, з них 10 монографій, 14 підручників і навчальних посібників. Має 26 авторських свідоцтв і 6 патентів на винаходи. Основні праці:

  1. Автоматизація виробничих процесів у тваринництві. — К.: Урожай, 1964. — 160 с (у співавторстві).
  2. Електрифікація виробничих процесів в рослинництві. — К.: Урожай, 1966. — 112 с (у співавторстві).
  3. Електропривод та використання електричної енергії в сільському господарстві. — 2 видання. — К.: Урожай, 1983. — 304 с (у співавторстві).
  4. (рос.) Автоматика и автоматизация производственных процессов: Учебное пособие. — М.: Агропромиздат, 1985. — 335 c (у співавторстві).
  5. Проектування систем електрифікації і автоматизації сільського господарства: Підручник зі спеціальності «Енергетика сг підприємства».— К.: Вища школа, 1999. — 201 с (у співавторстві).

Література[ред. | ред. код]

  1. (рос.) Российская академия сельскохозяйственных наук: Биографическая энциклопедия / Отв. сост. И. В. Боровских; Под ред. Г. А. Романенко. — Тула: Гриф и К, 2004. — 616 с. ISBN 5812504601