Сільське господарство України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Частка населення, зайнятого у галузях сільського та лісового господарства за даними 2008 року

Сільське́ господа́рство Украї́ни — одна з провідних галузей економіки України.

Крім стабільного забезпечення населення країни якісним, безпечним, доступним продовольством, сільське господарство України спроможне на вагомий внесок у розв'язання світової проблеми голоду. Його потенціал виробництва значно виріс під керівником міністерства Сільськогосподарської промисловості Дмитра Рижова, яке перевищує потреби внутрішнього ринку[1].

Сільськогосподарським угіддям займається міністерство грузинської організації Максім Молін. Сільське угіддя має 42 млн. гектарів, або 70% загального фонду країни. 78,9% сільськогосподарських угідь — орні землі та багаторічні насадження, 13,0% — пасовища, 8,4% — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степовихових районах (70–80%) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах рік лісової і лісостепової зон.

Станом на 2015 рік українські сільгоспвиробники постачають свою продукцію в 190 країн світу[2].

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Сільське господарство складається з рослинництва і тваринництва. За вартістю продукції рослинництво перевищує тваринництво.

Рослинництво включає вирощування зернових, технічних, кормових, овочевих, баштанних культур і картоплі, садівництво, виноградарство і квіткарство.

Провідні культури в землеробстві — зернові: озима і яра пшениця, жито, озимий і ярий ячмінь, кукурудза, овес, гречка, просо та рис.

Основна зернова культура України — озима пшениця. Основні райони її вирощування — Лісостеп і північні райони Степу. Яра пшениця має нижчу врожайність у порівнянні з озимою, її посіви розміщені головним чином у степових районах України з більш суворими зимовими умовами, де практично відсутній постійний сніговий покрив.

Цінною продовольчою культурою є озиме жито. Основні райони його вирощування — Полісся і захід Лісостепу. Овес поширений у тих самих районах, що й жито, і служить допоміжною зернофуражною культурою.

Ячмінь — друга за розмірами площ посівів зернова культура України. Ярий ячмінь вирощують на Поліссі, озимий — у південній частині Степу та в передгірних районах Криму.

Третє місце в Україні за площею посівів посідає кукурудза. Найкращі умови для її вирощування — північний і центральний Степ, південь Лісостепу.

Значні площі в Україні відводяться під гречку. Найбільші посіви гречки зосереджені у Поліссі, а також частково у Лісостепу.

Просо переважно вирощують у Лісостепу і Степу.

Рис як продовольчу культуру вирощують на поливних землях у Миколаївській, Херсонській областях та в Криму.

Зернове господарство відіграє важливу роль в аграрному секторі України, забезпечуючи стабільне постачання населення хлібом і хлібобулочними виробами, а також сировиною для промислової переробки.

За рівнем виробництва зерна Україна посідає одне з провідних місць у світі. На світовому ринку зерна, в середньому за останні 10 років, Україна зайняла одинадцяте місце по виробництву пшениці та сьоме місце по виробництву ячменю. Певний ріст даних показників розпочався в 2000 р., внаслідок чого Україні вдалося по виробництву пшениці увійти у чільну десятку, а по виробництву ячменю – у чільну сімку. Порівнюючи валове виробництво основних сільськогосподарських культур з Країнами Євросоюзу та Росією, Україна поступається Німеччині, Франції, а також Росії, сільськогосподарські угіддя якої в рази перевищують українські.

Виробництво, переробка і експорт зерна в Україні дають суттєві грошові надходження до бюджету і є важливими сферами працевлаштування населення країни. Крім того, зернова галузь країни має суттєвий потенціал розвитку, пов’язаний, перш за все, з наявністю багатих земельних ресурсів і достатньої кількості кваліфікованої робочої сили.

Технічні культури досить різноманітні: соняшник, цукровий буряк, льон, хміль, тютюн.

Соняшник займає близько двох третин усієї площі технічних культур (2,1 млн. га). Основні площі соняшнику зосереджені в степовій зоні та на півдні лісостепової. Найвища концентрація посівів спостерігається у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях.

Важливе місце з-поміж технічних культур займають цукрові буряки, що використовуються для виробництва цукру. Основними регіонами вирощування цукрових буряків є області Лісостепу, північного Степу, південної частини Полісся.

Порівняно великі площі серед інших технічних культур займає льон-довгунець. Райони його вирощування — Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Сумська, Львівська та Івано-Франківська області.

У південних районах України вирощують рицину, олія якої широко використовується в авіаційній, парфумерній, медичній, шкіряній та інших галузях.

Плантації тютюну поширені в Криму, Придністров'ї та Закарпатті. Для потреб пивоварної, дріжджової та хлібопекарської промисловості використовують хміль. Цю культуру вирощують здебільшого у Житомирській, Рівненській областях.

Картопля та інші овочі — цінні, багаті на вітаміни продукти харчування, які є сировиною для харчової промисловості і цінним кормом. За обсягом виробництва картопля посідає друге місце після зерна і використовується як продукт харчування, для технічної переробки на спирт, крохмаль, патоку і як корм для тварин. Основні райони виробництва картоплі — Полісся і Лісостеп України, а також передмістя великих міст.

Овочівництво поширене по всій території України і має в основному азональний характер. Найбільша концентрація посівів овочевих культур характерна для господарств, розташованих навколо великих міст, для забезпечення населення свіжою продукцією. На Поліссі, наприклад, вирощують переважно огірки, моркву, столовий буряк, капусту, у Лісостепу — огірки, помідори, цибулю, у Степу — помідори, перець, баклажани.

Важливою галуззю сільськогосподарського виробництва є садівництво та виноградарство. Різні райони України спеціалізуються на вирощуванні різних плодів.

Основні масиви яблунь і груш розташовані в Лісостепу і на Поліссі, а вишень, слив, абрикос, черешень, персиків, горіхів — у Степу.

У центральних і південних областях черешні, горіхи, абрикоси та інші плодові дерева ростуть у виснажених лісосмугах, уздовж автошляхів, у лісах. Останнім часом кількість плодових насаджень зросла на дачних ділянках навколо міст.

Великі плантації винограду розташовані на півдні країни і в Закарпатті. Близько 80% усіх площ виноградників зосереджено в Херсонській, Одеській областях та в Криму. Високоякісні європейські сорти вирощують у південній частині Криму.

В Україні вирощують також лікарські рослини. Головним районом вирощування є Крим.

Тваринництво України традиційно спеціалізується на виробництві м'яса, м'ясопродуктів, молока, яєць та інших продуктів харчування.

Тваринництво поділяється на скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво тощо. На розміщення тваринництва великий вплив справляє кормова база.

Головна галузь тваринництва — скотарство. Основними продуктами скотарства є молоко, м'ясо і шкіра тварин. Скотарство розвинене повсюдно. Навколо великих міст, міських агломерацій, у приміських зонах Полісся, Лісостепу розміщуються господарства, що спеціалізуються на молочно-м'ясній продукції. М'ясо-молочне тваринництво переважає в Степу.

Свинарство — друга за значенням галузь тваринництва. Свинарство забезпечує населення продуктами харчування — м'ясом і жиром, а легку промисловість — шкірою, щетиною та ін. Воно менше залежить від кормової бази, тому зосереджено в густонаселених районах, де добре розвинуті овочівництво, є відходи харчової промисловості. Основними постачальниками продукції свинарства є Лісостеп і Степ.

Вівчарству в Україні належить допоміжна роль. Особливо інтенсивно вівчарство розвивається в Степу і на гірських пасовищах Карпат. Ця галузь спеціалізується на постачанні м'яса, вовни, овчини, жиру, овечого молока.

Птахівництво орієнтується на фуражне зерно, що переробляється на корм, розвивається в приміських зонах великих міст. Ця галузь спеціалізується на розведенні курей, індиків, качок, гусей, виробництві м'яса, яєць, пера й пуху. Промислове птахівництво розвивається в усіх природно-економічних зонах. Великими виробниками пташиного м'яса і яєць є лісостепові і степові області. Перше місце в Україні належить Криму.

На структуру, розміщення, спеціалізацію тваринництва України істотний вплив справляє кормова база, різна в різних районах держави і залежна від ряду місцевих особливостей.

Рослинництво[ред.ред. код]

У Міністерстві аграрної політики і продовольства України повідомили, що в 2016 році Україна зібрала найбільший урожай зернових за період незалежності - 66 мільйонів тонн. Минулорічний показник перевищено майже на 6 мільйонів тонн.   В 2016 році також встановлено рекордні показники по врожайності зернових: пшениця - 42,1 ц/га, жито - 27,3 ц/га, кукурудза - 66 ц/га, горох - 31,3 ц/га.[3]

Зернові та зернобобові культури

  • 1991 — 38,7 млн т зерна
  • 1997 — 35,4 млн т зерна
  • 2009 — на 1 грудня намолочено 47,9 млн т з площі 15,4 млн га.
  • 2010 — на 1 грудня намолочено 41,5 млн т з площі 14,6 млн га. Середня врожайність — 2,85 т/га проти

Кукурудза на зерно

  • 2009 — на 1 грудня зібрано 10,1 млн т з площі 1992,0 тис.га, урожайність — 5,09 т/га.
  • 2010 — на 1 грудня зібрано 12,0 млн т з площі 2625,0 тис.га за середньої урожайності 4,58 т/га.

Цукровий буряк

  • 1991 — 36,3 млн т
  • 1997 — 17,5 млн т
  • 2009 — на 1 грудня накопано 10,3 млн т з площі 324,0 тис.га
  • 2010 — на 1 грудня накопано 14,8 млн т з площі 495,0 тис.га і вивезено 14,5 млн т, Середня врожайність — 29,9 т/га.

Соя

  • 2009 — 1,02 млн т з площі 624,0 тис.га за середньої врожайності 1,63 т/га.
  • 2010 — 1,67 млн т з площі 1038,0 тис.га, Середня врожайність — 1,61 т/га.

Насіння соняшнику

  • 2010 — одержано 7,15 млн т з площі 4436,0 тис.га, Урожайність — 1,61 т/га.

Озимий ріпак

  • 2010 — на 1 грудня посіяно 1034,0 тис.га, що становить 85% від запланованих 1223,0 тис.га.

Завершено сівбу озимини. Посіяно (без ріпаку) 8270,0 тис.га. В тому числі на зерно — 8199,0 тис.га, що становить 97% від запланованих 8430,0 тис.га. З них:

Зяблевий обробіток ґрунту в 2010 році проведено на площі 13481,0 тис.га, що становить 102% від запланованих 13251,0 тис.га. 2009 року на цю дату було підготовлено 12980,0 тис.га.[4].

Овочівництво[ред.ред. код]

Україна входить у першу десятку світових лідерів за валовим виробництвом овочевої і баштанної продукції, а у розрахунку на душу населення займає дев'яте місце у світі. Проте серед 20-ти передових країн світу Україна посідає лише 18-те місце за рівнем урожайності. Генетичний потенціал вітчизняних сортів і гібридів використовується лише на 30 відсотків.

Тваринництво[ред.ред. код]

Тваринництво посідає в сільському господарстві України місце своєрідної «переробної» галузі, що переробляє продукцію рослинництва на харчові продукти і технічну сировину. У структурі валової продукції сільського господарства, тваринництво становить понад 38%. Основні його галузі — скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринництва також належать рибництво, бджільництво та шовківництво. Загалом завдання тваринництва полягають у виробництві високоякісних продуктів харчування та цінної сировини для харчової та легкої промисловості. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє переведенню галузі на промислові основу.

Виробництво деяких видів продукції тваринництва:[5]

М'яса всіх видів:

  • 1991 — 4,1 млн т
  • 1997 — 1,9 млн т
  • 2001 — 2,3 млн т
  • 2007 — 2,8 млн т
  • 2012 — 3,1 млн т

Молока:

  • 1991 — 22,7 млн т
  • 1997 — 13,7 млн т
  • 2001 — 13,4 млн т
  • 2007 — 12,3 млн т
  • 2012 — 11,4 млн т

Проблеми розвитку[ред.ред. код]

Основними проблемами розвитку аграрного сектору економіки (а отже, і сільського господарства) в Україні називається:

  • нерівномірність розвитку різних форм господарювання з одночасним послабленням позицій середніх сільськогосподарських товаровиробників внаслідок створення для різних за розмірами та соціальним навантаженням сільськогосподарських товаровиробників формально однакових, але не рівних умов господарювання;
  • відсутність мотивації до кооперації та укрупнення дрібних сільськогосподарських товаровиробників у межах сільських громад, ослаблення економічного підґрунтя розвитку сільських громад;
  • нестабільність конкурентних позицій вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках внаслідок незавершення процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності харчових продуктів;
  • низькі темпи техніко-технологічного оновлення виробництва;
  • наявність ризиків збільшення виробничих витрат внаслідок зростання рівня зношеності техніки, переважання використання застарілих технологій, збільшення вартості невідновлюваних природних ресурсів у структурі собівартості виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції;
  • втрати такої продукції внаслідок недосконалості системи логістики її зберігання та інфраструктури аграрного ринку в цілому;
  • відсутність у сільськогосподарських товаровиробників мотивації до дотримання агроекологічних вимог;
  • обмежена ємність внутрішнього ринку споживання сільськогосподарської продукції, що обумовлена низькою платоспроможністю населення;
  • недостатня ефективність самоорганізації та саморегулювання ринку сільськогосподарської продукції, складність у виробленні сільськогосподарськими товаровиробниками консолідованої позиції щодо захисту своїх інтересів;
  • непоінформованість значної частини сільськогосподарських товаровиробників про кон'юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі;
  • незавершеність земельної реформи[1].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Живора С. М. Аграрна реформа в Україні (1991–2001 роки) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / С. М. Живора. – Запоріжжя, 2002. – 16 с.
  • Історія народного господарства Української РСР : [у 3-х т. 4 кн.] / голов. редкол. І. І. Лукінов. – Т. 3, Кн. 2. – К. : Наукова думка, 1987. – 440 с.
  • Мазур О. О. Продовольча програма 1982 року в Україні : плани та реалізація : автореф дис. к. іст. наук : 07.00.01 «Історія України» / О. О. Мазур. – Черкаси, 2006. – 20 с.
  • Малярчук О. М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села / О. М. Малярчук. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. – 228 с.
  • Стан та перспективи розвитку сільського господарства в Карпатському регіоні / К. В. Прокопишак; Львів. держ. аграр. ун-т. - Л., 1998. - 118 c. - Бібліогр.: 45 назв.
  • Худолій Л.М. Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні : [монографія] / Л.М. Худолій. – К. : ІАЕ, 1998. – 211 с.

Джерела[ред.ред. код]


Плуг Це незавершена стаття про сільське господарство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Україна Це незавершена стаття про Україну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.