Мацкявічюс Ернест Гедрюсович
| Мацкявічюс Ернест Гедрюсович | |
|---|---|
| Эрне́ст Гедревич Мацкя́вичюс | |
_21_(cropped).jpg) | |
| Народилася | 25 листопада 1968 (55 років) Вільнюс |
| Громадянство |  СРСР  Росія |
| Національність | литовець |
| Діяльність | журналіст, телеведучий, коресподент |
| Alma mater | факультет журналістики МДУ (1994) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія |
| Посада | ведучий |
| Партія | незалежний політик |
| Батько | Гедрюс Мацкявічюс |
| Мати | Марина Мацкявічене |
| У шлюбі з | Аліна Ахметова |
| Діти | Далія |
| Нагороди |   |
Ернест Гедрюсович Мацкявічюс (лит. Ernestas Mackevičius, рос. Эрнест Гедревич Мацкявичюс; 25 листопада 1968, Вільнюс, Литовська РСР) — російський журналіст, телеведучий на телеканалі "Росія-1" та пропагандист.
Народився 25 листопада 1968 у місті Вільнюс у родині Гедрюса Казимировича Мацкявічюса (1945—2008). Батько — радянський литовський та російський театральний режисер, заслужений артист РФ. Мати — Марина Мацкявічене (1947—2011) — журналістка газет "Вечірня Росія", "Праця" та "Незалежна Газета".
В 10 років переїхав до Москви[1]. Закінчив школу №579, в 1994 закінчив газетне відділення факультету журналістики МДУ. Вчився з багатьма майбутніми журналістами, які пізніше стануть співробітниками НТВ.
Працює на телебаченні з 1991, починаючи у ролі ведучого та кореспондента програми "13-31" у телекомпанії ВІД. Пізніше працював телеведучим на 1-му каналі Останкіно.
З 1993 переходить на новостворений телеканал НТВ, куди його запросив колега по університету Володимир Ленський. У 2001 році, після того як телеканал перейшов від Гаспром-Медія, Мацкявічюс покидає телеканал разом з командою Євгена Кисельова і переходить до телекомпанії ТВ-6. З тих пір, він почав працювати телеведучим.
Брав участь у телепрограмі "Гасіть світло" з Хрюном Моржовим та Степаном Капустою.
З лютого 2002 працює на РТР, на початку - телеведучий ранкових програм, а також ведучий передвиборчих дебатів парламентських та президентських виборів 2003-2004 та 2007-2008.
В 2008—2011 разом з Марією Сіттель вів щорічну програму "Пряма лінія з Володимиром Путіним".
З 2021 року - член ради "Президентського культурних ініціатив".
Коментував інавгурацію Володимира Путіна 7 травня 2024 в прямому ефірі Першого каналу, Росія-1, НТВ та інші[2].
У травні 2014 в розпал війни на сході України, в телесюжеті "Присяга під стволами" про битву за Слов'янськ для демонстрації жорстокості українських військових були використані кадри з вбитим чоловіком з телевипуску датованим 18 листопада 2012. Відеоматеріал, звідки були взяті кадри, розповідав про введення режиму контртерорестичної операції в Баксанському районі Кабардино-Балкарії[3].
Ернест Мацкявічюс разом з Дмитром Губернієвим в прямому ефірі у Стокгольмі коментував Євробачення 2016. Останній спотворим сенс пісні української співачки-переможнеці Джамали "1944", яка розповідала про депортацію кримських татар. За словами коментатора, пісня розповідала не про депортацію усіх кримських татар, а лише про її батьків, і те що сама пісня піднімає тему міграційної кризи[4]. Сам ж Мацкявічюс назвав результати голосування журі, за якими Джамала отримала перше місце, "привзятими".
Одружений на Аліні Ахметовій, з якою познайомився, працюючи в Державній Думі. Донька — Далія Мацкявічюс (4 лютого 2004).
- ↑ Ну ты артист!. Вечерняя Москва (рос.). Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ «Стабильность не означает косность». Как Путин в пятый раз вступил в должность президента. BBC News Русская служба (рос.). 7 травня 2024. Процитовано 11 серпня 2024.
- ↑ Журналист журналисту волк. Центр политического анализа. Процитовано 11 серпня 2024.
- ↑ «Евровидение-2016». Главное Как голосовали за Джамалу и Лазарева — и при чем тут Австралия. Meduza (рос.). Процитовано 11 серпня 2024.