Миколай Сенявський (староста)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Микола з Гранова Сенявський (бл. 1598 — 15 травня 1636) — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої. Представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Адама Єроніма Сенявського та його дружини Катажини з Косток гербу Домброва.

Брав участь у битві під Мартиновом. На Торунському сеймі 1626 року підтримував Христофора Радзивілла всупереч волі двору.

Мав посаду старости ратненського. 1 жовтня 1628 року отримав номінацію на посаду коронного підчашого.

У 1630 році напав на Китайгород — маєтність князів Четвертинських. Сатанів обороняв від нападів Анни Лагодовської з Калагарівки. В таборі під Гордзьовкою 18 березня 1634 року король дозволив йому цесію села Батин, яку посідав правом «доживоття», Павлові Ґродзіцькому, раніше вислав П. Ґродзіцького навчатись інженерії, архітектурі до Голландії.

Фрагмент надгробку Олександра, Прокопа, Миколи Сенявських

Наприкінці життя (після 1618 р.[джерело?]) позичив 200 тисяч злотих Зофії Ґольській-Замєховській, яка не бажала передати маєтності Стефанові Потоцькому. За це взяв у заставу Підгайці. Був одним з виконавців її заповіту (вона померла 1635).[1]

Його поховальна церемонія відбулась 28 липня 1636 року в Бережанах, на ній мав прощальну промову Якуб Собеський. У замковому костелі Святої Трійці коштом матері було встановлено його надгробок.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений з Уршулею Зофією Кротоською (?—1637, Підгайці[2] похована в домініканському костелі Львова[1]) — дочкою каліського каштеляна Анджея Кротоського. Її посагом були Лобженіце, Барцін над Нотецією у Великопольщі, клейноти, рухомості вартували понад 1 млн. злотих. Складені як депозит на замку в Підгайцях стали після його смерті предметом довголітніх процесів.[1] Дружина була ініціяторкою будівництва костелу святого Миколая при монастирі бернардинів у Бережанах.

Дітей не мав.

Маєтності[ред. | ред. код]

Більшість його маєтностей були на Поділлі, в Руському воєводстві й Брацлавщині. Резидував головно у Бережанах. 1636 року весь «Кубліцький ключ» продав Каліновским.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Nagielski M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (zm. 1636)… — S. 136.
  2. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 94. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Nagielski M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (zm. 1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — 1—176 s. — S. 135–137. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]