Очікує на перевірку

Міль Михайло Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло Леонтійович Міль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Леонтійович Міль
рос. Миль Михаил Леонтьевич
Народився9 (22) листопада 1909
Іркутськ, Російська імперія[1]
Помер31 січня 1970(1970-01-31)[1][2] (60 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняЮдінський цвинтарd
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьєврей
Діяльністьбортінженер, інженер
Галузьрозробка авіакосмічної техніки
Alma materПівденно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова і Томський політехнічний університет
Науковий ступіньдоктор технічних наук (1945)
Вчене званняпрофесор[d]
ЗакладМосковський вертолітний завод імені М. Л. Міля
ПартіяКПРС
Автограф
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Ленінська премія Державна премія СРСР

Миха́йло Лео́нтійович Міль (рос. Михаил Леонтьевич Миль; 22 листопада 1909(19091122), Іркутськ — 31 січня 1970, Москва) — єврейський радянський конструктор вертольотів та вчений, доктор технічних наук (1945), Герой Соціалістичної Праці (1966), лауреат Ленінської премії (1958) і Державної премії СРСР (1968).

Біографія та діяльність

[ред. | ред. код]

Народився 22 листопада 1909 в Іркутську в єврейській родині.

Ще в дванадцятилітньому віці створив модель літака, яка перемогла на конкурсі в Томську. В 1925 році вступив у Сибірський технологічний інститут, але провчився там недовго. Його виключили «за непролетарське походження» (його батько був рабином). Тоді він переїхав у Новосибірськ, пропрацювавши близько року в шкірній лабораторії і вже як робочий вступив у Донський політехнічний інститут в Новочеркаську.

Закінчивши інститут в 1931 році, Міль працював у ЦАГІ ім. Жуковського М. Є., брав участь у розробці автожирів А-7, А-12 і А-15, працював на автожирному заводі замісником Миколи Камова.

У 1941—1942 роки на фронт було перекинуто загін з п'яти автожирів, що зробив 20 бойових вильотів. У складі загону був і Михайло Міль. Під Москвою автожири планувалося використовувати як коректувальники артилерійського вогню, проте апарати виявилися більше придатними для тилового призначення.

Після евакуації Міль працював у поселенні Білімбай, в основному займався удосконаленням бойових літаків, покращенням їх стійкості і керованості. За роботи з удосконалення бойових літаків Міль в 1945 р. отримав орден Вітчизняної війни.

В 1947 році Міль став головним конструктором дослідного КБ по літакобудуванню. В 1951 році під керівництвом Міля був створений перший радянський серійний тримісний вертоліт Мі-1. В 1964 Міль став генеральним конструктором дослідного КБ. Його колективом було створено вертольоти Мі-2, Мі-4, Мі-6, Мі-8, Мі-10, Мі-12, Мі-24, В-12 та інші.

Тріумфом роботи конструктора став показ його унікальних машин на авіаційному салоні в Ле-Бурже в 1965 р. Син засновника вертолітобудування Ігоря Сікорського, Сергій, визнав, що в області важких вертольотів Міль не тільки наздогнав США, але й за низкою параметрів пішов далеко вперед.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Вертоліт Мі. Надпечатка авіапошти 6 коп. на марці СРСР 1960 р.
Могила М. Л. Міля у с. Юдіно, поблизу Москви
  • Ім'я Міля носять Московський вертолітний завод, середня школа № 1738 і вулиця в Москві.
  • В 2009 р. на перетині вулиці Авіаконструктора Міля і Жулебинського бульвара в Москві було встановлено бюст Міля.
  • В Казані (РФ) іменем конструктора названа вулиця в Авіабудівному районі.
  • В 2009 р. на честь Міля було випущено поштовий блок марок Росії
  • Меморіальні дошки встановлені на корпусі факультета Південно-Російського державного технічного університету у м. Новочеркаськ (РФ)[3] та у м. Іркутськ на домі № 5 по вулиці Карла Лібкнехта[4].
  • У Мінську (Білорусь) іменем конструктора названо вулицю у мікрорайоні Нова Борова (ЖК Сосновий квартал)
  • Біографії конструктора присвячено художній фільм «Небо измеряется Милями» (2019, режисер К. Буслов).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Миль Михаил Леонтьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  3. Мемориальные доски Новочеркасска. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  4. Сухаревская Л. «Михаил Миль — покоритель неба» / газета «Байкальские вести» 05.11.09

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Миль Н. М., Миль Е. М. Неизвестный Миль. — 2011. — ISBN 978-5-699-46871-3.
  • Гай Д. И. Вертолёты зовутся МИ. — 1973.
  • Миль Н. М., Миль Е. М. Как создать вертолет, нужный людям: Из твор. наследия генер. конструктора М.Л. Миля. — 1999. — ISBN 5-217-02967-6.
  • Миль Н. М., Миль Е. М. Михаил Миль. Жизнь из двух половин. — 2006. — ISBN 5-901821-06-8.

Посилання

[ред. | ред. код]