Аерокосмічна техніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Офіційна церемонія запуску першого українського серійного Ан-148 на заводі Антонова.

Аерокосмічна техніка — основна область інженерії, яка займається створенням і розвитком літальних і космічних апаратів. Вона розділена на дві частини: авіаційна техніка і техніка астронавтики. Авіаційна техніка була початковим терміном, проте, технології польоту, які використовуються і в космічному просторі, надали поштовх іншому терміну, більш широкому «аерокосмічний інженерінг», який використовується і сьогодні.[1]Аерокосмічна промисловість, зокрема, філіал космонавтики, часто називають її ракетобудуванням.

Історія[ред. | ред. код]

Зародження аерокосмічної техніки як науки можна спостерігати з кінця XIX - початку XX століть, хоча робота сера Джорджа Кейлі датується останнім десятиліттям XVIII століття до середини XIX століття. Один з найважливіших людей в історії повітроплавання[2], Кейлі був піонером в галузі авіаційної техніки, зокрема Кейлі вважається першою людиною, що виділила поняття підйомної сили та лобового опору, що впливають на будь-який літальний апарат в атмосфері. Раніше знання про авіаційну техніку багато в чому були емпіричними, деякі поняття та навички були взяті з інших галузей інженерної справи. Вчені зрозуміли деякі ключові елементи аерокосмічної техніки у XVIII столітті. Багато років по тому, після успішних польотів братів Райт, у 1910-ті роки розвиток авіаційної техніки стався внаслідок необхідності розробки військових літаків для Першої світової війни.

Перше визначення авіаційно-космічної техніки виникло лютому 1958 года. Воно поєднувало атмосферу Землі та космічний простір у єдину сферу і тим самим охопило обидва терміни: літаки (аеро) та космічні апарати (космос).

Літакобудування є однією з найприбутковіших і в той же час найбільш капіталомістких галузей машинобудування. Небагато країн світу, у складі найрозвиненіших країн, мають повний цикл (макротехнології) створення авіаційної техніки — таку промисловість мають 5—6 країн, які мають високі технології.

Виробництво великих пасажирських літаків освоєно кількома державами. Найбільші з них - широкофюзеляжні літаки - випускають компанії Airbus (ЄС) і Boeing (США); літаки, розраховані на меншу кількість пасажирів, виробляються в країнах ЄС (компанії «ATR» та «Saab AB»), у Канаді («Bombardier»), у Бразилії («Embraer»), в Ірані (HESA), Росії (Об'єднана авіабудівна корпорація) та в Україні (на Харківському авіазаводі та «заводі Антонов»).

У 2017 році загальний виторг світової аерокосмічної промисловості склав 838 млрд. доларів США[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stanzione, Kaydon Al (1989). «Engineering». Encyclopædia Britannica. 18 (15 вид.). Chicago. pp. 563–563. 
  2. «Sir George Cayley (British Inventor and Scientist)». Encyclopædia Britannica. Chicago: www.britannica.com. 2009-07-26. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/100795/Sir-George-Cayley-6th-Baronet. 
  3. Richard Aboulafia, Kevin Michaels (2009-07-26). «The Global Aerospace Industry Size & Country Rankings». The Global Aerospace Industry Size & Country Rankings. aerodynamicadvisory.com. https://aerodynamicadvisory.com/wp-content/uploads/2018/07/AeroDynamic-Teal_Global-Aerospace-Industry_16July2018.pdf.