Мицюк Олександр Корнійович
Олександр Корнійович Мицюк | |
Народження: |
22 червня 1883 Новоолександрівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія |
---|---|
Смерть: |
30 грудня 1943[1] (60 років) Прага |
Національність: | українець |
Партія: | УПСР |
Роботи у Вікіджерелах |
Олекса́ндр Корні́йович Мицю́к (22 червня 1883, Новоолександрівка, Бахмутського повіту, Катеринославської губ.[2] — 30 грудня 1943, Прага) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч.
Випускник військового Петровського Полтавського кадетського корпусу. За організацію Селянської спілки 1905 року був висланий на заслання; після дострокового повернення у 1906 році у зв'язку з революційними подіями 1905—1906 років Олександр Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 року не простежується.
У 1915 році О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. Активний член Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР).
За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 по 12 лютого 1919).[3] У січні 1919 — депутат Трудового Конгресу України. Після відставки уряду в лютому 1919 року О. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 року).[4] В 1920 — заступник міністра народного господарства УНР Євгена Архипенка.
В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 Олександр Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, правничого факультету (Українського вільного університету в Празі), а в 1938—1941 — його ректор. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 році в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює недоречність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[5]:
як і російський комунізм, фашизм пересяк психольоґією і методами воєнної доби: його тактика випробовується на боротьбі перш усього з італійським большевизмом і є тактикою воєнно-большевицькою: за розбите шкло він б'є десять, за спалений дім палить три… |
Автор понад 60 наукових праць, серед яких підручники для вищих навчальних закладів «Історія політичної економії» (Подєбради, 1922—1923) та «Аграрна політика» (1925); а також праці «Селянство й економка большевизму» (1930), «Аграрна політика, 1800—1925» (т. 1-2, 1925), «Євразійство» (1930), «Український економіст-громадівець С. Подолинський» (1933), «Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Руси» (т. 1-2, 1936—1938). Залишив мемуари «Директорія УНР. Спогади і роздуми» (1931).
Помер у Празі. Похорон спаленням відбувся 11 січня 1944 р. в Крематорії м.Прага.[6]
У місті Дружківка вулицю Колективну перейменували на вулицю Олександра Мицюка[7].
- ↑ Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých hlavního magistrátu, sign. MAG Z22, s. 157 — Т. MAG Z22. — С. 157.
- ↑ Владислав Верстюк, Тетяна Осташко. Довідник. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. Стр 128
- ↑ Народна міліція УНР за часів Директорії (грудень 1918 р. — 1921 р.). Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 14 лютого 2010.
- ↑ Вінниччина в добу Директорії. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 14 лютого 2010.
- ↑ Мицюк О. Фашизм. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2017.
- ↑ г. Нова доба (Берлін) №3 від 16.01.1944 с.3
- ↑ Список з новими назвами вулиць Дружківської громади (перелік змін). Вільне радіо. 5 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
- Про переселення на Далекий Схід. — Київ, 1913.
- Про автономію України в федеративній Росії. — Лубни, 1917. – 52 с.
- Земельні реформи на Україні. — Львів, 1921.
- Історія політичної економії. Т. 1–2. — Подєбради, 1922—1923.
- Аграрна політика, 1800—1925. Т. 1–2. — Подєбради, 1925.
- Фашизм // Розбудова нації. — 1929.
- Євразійство. — 1930.
- Наукова діяльність політико-економіста М. І. Туган-Барановського. — Л., 1931. – 38 с.
- Український економіст-громадівець С. Подолинський. — 1933.
- Український економіст-хлопоман Тадей Р. Рильський.
- Аграризація жидівства України на тлі загальної економіки. — Прага, 1933. – 135 с.
- Українські Хлопомани. — Чернівці: Друк. «Меркур», 1933. — 80 с. — (Б-ка «Самостійної думки» в Чернівцях; ч. 2). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Руси. Т. 1–2. — Ужгород-Прага, 1936—1938 (факсимільне вид. — Ужгород, 2003).
- Доба Директорії УНР. Спомини і роздуми. — Львів, 1939.
- Статистик, соціолог, народник Ф. А. Щербина // ЦДАВО України. Ф.4465, оп.1, спр.635, арк.1-12
- Д. Д. Данилюк. Мицюк Олександр [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 693. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 22 червня
- Народились 1883
- Померли 30 грудня
- Померли 1943
- Уродженці Донецької області
- Українські громадські діячі
- Українські економісти
- Українські соціологи
- Українські публіцисти
- Діячі УЦР
- Міністри УНР
- Міністри внутрішніх справ України
- Науковці Українського вільного університету
- Ректори Українського вільного університету
- Науковці Української господарської академії
- Діячі НТШ
- Померли в Празі
- Люди, на честь яких названо вулиці