Монсоро (замок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Монсоро
Château de Montsoreau
Chateau Montsoreau Loire.jpg

47°12′56″ пн. ш. 0°03′43″ сх. д. / 47.21556° пн. ш. 0.06194° сх. д. / 47.21556; 0.06194
Статус історична пам'ятка
Статус спадщини класифікована історична пам'ятка[d][1], зареєстрована історична пам'ятка[d][1] і зареєстрована історична пам'ятка[d][1]
Країна

Франція Франція

Розташування Монсоро, департамент Мен і Луара
Архітектурний стиль ренесанс
Матеріал білий пісковик
Засновано 1450
Будівництво 1455
Власник Philippe Méaille[d] і departmental council of Maine-et-Loire[d]
Сайт www.chateau-montsoreau.com
Монсоро (замок). Карта розташування: Франція
Монсоро (замок)
Монсоро (замок) (Франція)

Монсоро у Вікісховищі?
Замок Монсоро у XVII столітті

За́мок Монсоро́ (фр. Château de Montsoreau) — середньовічний замок, історична пам'ятка Франції. Розташований в долині Луари, в муніципалітеті Монсоро, департаменту Мен і Луара. Став відомим завдяки історичному роману Олександра Дюма-батька «Графиня де Монсоро».

Історія[ред. | ред. код]

Замок Монсоро був зведений у 1455 році Жаном де Шамбом, старшим радником короля Карла VII, у місці злиття двох рік, Луари та В'єнни, з метою встановлення контролю над річковим сполученням.

Найвідомішим мешканцем замку Монсоро був, безумовно, Шарль де Шамб, граф де Монсоро, який став прототипом одного з головних героїв роману Олександра Дюма-батька «Графиня де Монсоро», і чия історія лягла в основу однієї з сюжетних ліній роману. Шарль де Шамб служив ловчим і камергером графа Анжуйського, а його дружина Франсуаза де Меридор (в романі вона названа Діаною) була фрейліною королеви-матері Єкатерини Медічі. На одному з бенкетів в Анже Франсуаза познайомилася з губернатором Анжу, графом де Бюссі. В останнього була погана репутація дуелянта і розпусника, через що він був змушений у 1579 році покинути королівський двір і поїхати в провінцію. Там він, нудьгуючи по столиці, починає залицятися до Франсуази де Монсоро, чоловік якої перебував на той час у Парижі. Франсуаза, не відповідаючи взаємністю на залицяння, втім, не проганяла настирливого залицяльника. Можливо, обурений такими стосунками, де Бюссі у листах до своїх паризьких друзів починає хизуватися любовними пригодами з графинею де Монсоро. Один з цих листів потрапив до короля Генріха III, який люто ненавидів де Бюссі і віддав листа Шарлю де Шамбу. Розлючений граф відправився в провінцію до своєї дружини і під дулом пістолета змусив її написати записку де Бюссі, у якій та начебто запрошувала його на побачення. 19 серпня 1579 року де Бюссі прийшов до замку, де мешкала графиня де Монсоро, але потрапив у пастку. На нього накинулися десять слуг графа, він вбив чотирьох з них, але його шпага зламалася і він намагався вистрибнути у вікно, коли де Шамб вдарив його кинджалом, смертельно поранивши.

У Шарля і Франсуази було шестеро дітей: два сини та чотири доньки. Старший, Рене, в середині XVII століття був оголошений шахраєм і фальшивомонетником, і втік до Англії. З тих часів замок Монсоро стояв закинутий та іноді використовувався як торговий склад. У 1862 році замок було внесено до державного реєстру історичних пам'яток. У 1913 році замок перейшов у підпорядкування до Генеральної Ради Мена і Луари, яка у 1923—1932 роках провела тут масштабні реставраційні роботи.

У XXI столітті в замку Монсоро діє постійна експозиція «Образи Луари», яка розповідає про регіон. Також в замку розташований невеликий музей загону марокканської кінноти, заснований генералом Дамадом. У музеї зібрані зброя, військова атрибутика та регалії цієї кавалерійської частини, яка брала участь у завоюванні Марокко, а пізніше — в італійській кампанії у Другій світовій війні.

Територія Монсоро є центром регіонального парку Луара—Анжу—Турень.

Архітектура[ред. | ред. код]

Замок Монсоро зведений з білого пісковика, який є типовим будівельним матеріалом більшості замків Луари. Замок складається з прямокутного головного об'єму та двох веж. В архітектурі північного фасаду збереглися риси, що вказують на первісне військове призначення замку. У період епохи Відродження замок був перебудований у відповідному стилі: з'явилися каміни, ґвинтові сходи, просторі зали, настінний розпис. Також в замку є восьмикутна оглядова вежа, зведена у XV столітті в італійському стилі.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • www.chateau-montsoreau.com — офіційний сайт замку Монсоро (фр.)
  • Непомнящий Н.Н., Бурыгин С.М., Шейко Н.И. Монсоро: реальність, що відрізняється від романтичної // Замки Франції. Подорож вглиб часів = Замки Франции. Путешествие вглубь времён. — М. : «Вече», 2008. — С. 191-193. — («Исторический путеводитель») — 5000 прим. — ISBN 978-5-9533-3483-9.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Base Mériméeministère de la Culture.