Вільям Тернер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Тернер
Joseph Mallord William Turner
Turner selfportrait.jpg
Автопортрет 1798 року
При народженні Joseph Mallord William Turner
Народження 23 квітня 1775(1775-04-23)
Лондон
Смерть 19 грудня 1851(1851-12-19) (76 років)
  Лондон
Поховання
Національність англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Жанр пейзаж, марина, інтер'єр,портрет
Навчання в Лондоні в Королівській академії мистецтв
Діяльність художник
Напрямок романтизм
Роки творчості 1798-1850
Вчитель Джошуа Рейнольдс, Thomas Malton[d]
Член Королівська академія мистецтв
Твори Останній рейс «Тімірера», Fishermen at Sea[d], The Battle of Trafalgar[d], Дощ, The Slave Ship[d], Snow Storm: Hannibal and his Army Crossing the Alps[d], Crossing the Brook[d], Chichester Canal[d], Схід сонця з морськими чудовиськами, Light and Colour (Goethe's Theory) – The Morning after the Deluge – Moses Writing the Book of Genesis[d], The Burning of the Houses of Lords and Commons[d] і Calais Pier[d]
Автограф William turner.svg
Вільям Тернер у Вікісховищі?

Вільям Тернер, повне ім'я Джозеф Меллорд Вільям Тернер (англ. Joseph Mallord William Turner RA 23 квітня 1775 — 19 грудня 1851) — відомий англійський художник, аквареліст та графік. Віднесений до напрямку романтизм. Малював пейзаж і, в тому числі фантастичні, уявні, міста Італії, інтер'єри.

Біографія[ред. | ред. код]

Батьки[ред. | ред. код]

Народився в Лондоні. Батько (Вільям Гей Тернер, 1738—1829) був перукарем. Українське слово «перукар» надзвичайно точно визначає фах батька, бо той творив перуки, що мали великий попит у Британії 18 століття.

Мати (Мері Маршал) молодою захворіла на психічий розлад, ймовірно через ранню смерть молодшої сестри Вільяма — Гелен. Мати померла в сумнозвісній божевільні Лондона — Бедламі у 1804 р.

Навчання[ред. | ред. код]

Неможливість виховання матір'ю обумовила передачу хлопця в родину дядька в передмістя Лондона — Брентфорд. Там і помітили хист підлітка до мистецтва. Вільям багато малював, і батько чіпляв малюнки сина на вікнах своєї лондонської перукарні.

Після школи підлітка відправили в Королівську академію мистецтв. Англійці полюбляють акварельний живопис. Займався ним і Вільям в академії. Вже через рік навчання його акварель узяли на щорічну виставку в Академії. Тернер був все життя тісно пов'язаний із цим навчальним закладом, постійно експонував там свої твори, а з 1802 р. став членом академії.

З роками Тернер ставав все більш ексцентричним і не вкладався в обов'язкові для джентельмена правила.

Він ніколи не був одруженим, але жив з коханкою (Софія Кароліна Бут). А Сара Денбі народила від нього двох дочок у 1801 та 1811 роках.

Відгук на Наполеонівські війни[ред. | ред. код]

Майстерня Тернера.

Найбільшим відгуком на політичні події сучасності стали картини Тернера на теми Наполеонівських воєн та перемоги королівської Британії в тих подіях — «Трафальгарська баталія», «Поле Ватерлоо».

Подорожі[ред. | ред. код]

Тернер декілька разів подорожував країнами Західної Європи, був в Італії, Швейцарії, Франції. У Луврі, що був перетворений на національний музей ще за часів Французької революції 1789-1793, Тернер вивчав живопис старих майстрів. Декілька разів Тернер відвідав Венецію, яку малював аквареллю і олійними фарбами.

Інтер'єри[ред. | ред. код]

  • Північна галерея

  • Салон, акварель

  • Майстерня художника

  • Спальня, акварель.

Архітектура[ред. | ред. код]

Тернер полюбляв архітектуру і навіть якийсь час хотів пов'язати свій фах з будівництвом. Але це швидко минулося. Сліди захоплення архітектурою відбилися в малюнках краєвидів Венеції, Лондона, окремих пам'яток стародавньої архітектури.

  • Готичне абатство Мелроуз.

  • Старий лондонський міст, Британський музей, Лондон.

  • Абатство Фонтгілл, 1799 р.

Морська тематика[ред. | ред. код]

Заповіт[ред. | ред. код]

Дідона, яка будує Карфаген (Розквіт Карфагенскої імперії), 1815 р., Національна галерея, Лондон.

За заповітом художника усі його роботи (близько 300 картин і понад 19 тисяч акварелей і малюнків) перейшли у власність держави. Тому творів Тернера надзвичайно мало в музеях поза межами Британії. Більша частина робіт художника зберігається в галереї Тейт, де для картин і акварелей Тернера прибудували ціле крило з дев'яти залів. Згідно заповіту Тернера дві його найкращі картини («Схід сонця в тумані» і «Дідона, яка будує Карфаген») експонуються в Національній галереї в одному залі з картинами «Ісаак і Ревека» і «Відплиття цариці Савської» Клода Лоррена.

Тернерівська художня премія[ред. | ред. код]

З 1984 року в Британії заснована Тернерівська художня премія. У 2009 році вона присуджувалася у 25 раз. Її дають щорічно художнику, що живе чи працює в Британії і вік якого не перевищує 50 років. Її грошовий еквівалент дорівнює 25 000 фунтів. Премію дають зовсім не за пейзажні твори.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Використані матеріали англійської вікіпедії

Література[ред. | ред. код]

  • И. А. Кузнецова, «Национальная галерея в Лондоне» (серия «Города и музеи мира»), Москва, Искусство, 1968 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: J. M. W. Turner
Картини
Turner selfportrait.jpg
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Тернер&oldid=22034180