Вільям Тернер
.svg){kind=small}
Вільям Тернер, повне ім'я Джозеф Меллорд Вільям Тернер (англ. Joseph Mallord William Turner RA; нар. 23 квітня 1775 — пом. 19 грудня 1851) — відомий англійський художник, аквареліст та графік епохи романтизму. Малював пейзаж і, зокрема фантастичні, уявні, міста Італії, інтер'єри тощо.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Лондоні. Батько (Вільям Гей Тернер, 1738—1829) був перукарем. Українське слово «перукар» надзвичайно точно визначає фах батька, бо той творив перуки, що мали великий попит у Британії XVIII століття.
Мати (Мері Маршал) молодою захворіла на психічий розлад, ймовірно через ранню смерть молодшої сестри Вільяма — Гелен. Мати померла в сумнозвісній божевільні Лондона — Бедламі у 1804 році.
Неможливість виховання матір'ю обумовила передачу хлопця в родину дядька в передмістя Лондона — Брентфорд. Там і помітили хист підлітка до мистецтва. Вільям багато малював, і батько чіпляв малюнки сина на вікнах своєї лондонської перукарні.
Після школи підлітка відправили в Королівську академію мистецтв. Англійці полюбляють акварельний живопис. Займався ним і Вільям в академії. Вже через рік навчання його акварель узяли на щорічну виставку в Академії. Тернер був все життя тісно пов'язаний із цим навчальним закладом, постійно експонував там свої твори, а з 1802 року став членом академії.
З роками ставав все більш ексцентричним і не вкладався в обов'язкові для джентельмена правила.
Він ніколи не був одруженим, але жив з коханкою (Софія Кароліна Бут). А Сара Денбі народила від нього двох дочок у 1801 та 1811 роках.
Найбільшим відгуком на політичні події сучасності стали картини Тернера на теми Наполеонівських воєн та перемоги королівської Британії в тих подіях — «Трафальгарська баталія», «Поле Ватерлоо».
Тернер декілька разів подорожував країнами Західної Європи, був в Італії, Швейцарії, Франції. У Луврі, що був перетворений на національний музей ще за часів Французької революції 1789—1793, Тернер вивчав живопис старих майстрів. Декілька разів Тернер відвідав Венецію, яку малював аквареллю й олійними фарбами.
Тернер полюбляв архітектуру і навіть якийсь час хотів пов'язати свій фах з будівництвом. Але це швидко минулося. Сліди захоплення архітектурою відбилися в малюнках краєвидів Венеції, Лондона, окремих пам'яток стародавньої архітектури.
Помер 19 грудня 1851 року від холери в домі Софії Кароліни Бут, у Чейни Уолк у Челсі. Похований у Соборі святого Павла, де покоїться біля сера Джошуа Рейнольдса.
Друг Тернера, архітектор Філіп Хардвік (1792—1870), син його наставника, Томаса Хардвіка, був відповідальним за організацію його похоронів. У момент смерті Вільяма, він написав усім тим, хто знав Тернера, що «я повинен повідомити вас, що ми втратили його». Іншими причасними до похоронів були його двоюрідний брат і головний скорботній на похороні Генрі Харпур IV. Генрі Скотт Тріммер, Джордж Джоунс РА та Чарльз Тернер АРА.
Заповіт[ред. | ред. код]
За заповітом художника усі його роботи (близько 300 картин і понад 19 000 акварелей і малюнків) перейшли у власність держави. Тому творів Тернера надзвичайно мало в музеях поза межами Британії. Більша частина робіт художника зберігається в галереї Тейт, де для картин і акварелей Тернера прибудували ціле крило з дев'яти залів. Згідно заповіту Тернера дві його найкращі картини («Схід сонця в тумані» і «Дідона, яка будує Карфаген») експонуються в Національній галереї в одному залі з картинами «Ісаак і Ревека» і «Відплиття цариці Савської» Клода Лоррена.
Тернерівська художня премія[ред. | ред. код]
З 1984 року в Британії заснована Тернерівська художня премія. Її дають щорічно художнику, що живе чи працює в Британії і вік якого не перевищує 50 років. Її грошовий еквівалент дорівнює 25 000 фунтів. Премію дають зовсім не за пейзажні твори.
Галерея[ред. | ред. код]
Сан-Джорджо Маджоре: ранок, акварель, 1819, Галерея Тейт, Лондон
Палац дожів, Королівський музей Вікторії і Альберта, Лондон
Гранд-канал у Венеції
Гранд-канал у Венеції, Гантінгтонська бібліотека, Сан-Марино, Каліфорнія
Собор Святого Петра з півдня, 1819, Національна галерея, Лондон
Майстерня Тернера
Північна галерея
Салон, акварель
Майстерня художника
Спальня, акварель.
Готичне абатство Мелроуз.
Старий лондонський міст, Британський музей, Лондон.
Абатство Фонтгілл, 1799 р.
Трафальгарська битва, 1806
Трафальгарська битва, 1822
Рибалки у морі, 1796, Галерея Тейт, Лондон
Пакетбот з Роттердама, 1818, Єльський центр британського мистецтва, Нью-Гейвен, Коннектикут, США
Схід сонця з морськими чудовиськами, 1845, Галерея Тейт
Корабель - перевізник рабів, Бостон, Музей красних мистецтв
Улісс глузує з Поліфема, 1829
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #11862475X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Joseph Mallord William Turner
- ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б в Artnet — 1998.
- ↑ а б в http://www.artnet.com/artists/joseph-mallord-william-turner/
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: J. M. W. Turner |
- J.M.W. Turner at the National Gallery of Art [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Tate Britain, Turner's Gallery [Архівовано 17 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Film Threat Documentary Review [Архівовано 4 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Tate.org, Print Rooms [Архівовано 27 березня 2012 у Wayback Machine.]. See Turners at Tate Britain
- The Turner Museum Turner Museum Store and Galleries
- Katharina Fritsch, The Artist and the Emperor, Tate etc., Spring 2007
- Works by Turner[недоступне посилання з червня 2019] in the Royal Academy collection.
- Jonathan Crary, Memo from Turner [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Artforum International, Summer 2008
- Вільям Тернер. Картини [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] та біографія [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Картини художника
|
