Вільям Тернер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Тернер
Joseph Mallord William Turner
Turner selfportrait.jpg
Автопортрет 1798 року
При народженні Joseph Mallord William Turner
Народження 23 квітня 1775(1775-04-23)
Лондон
Смерть 19 грудня 1851(1851-12-19) (76 років)
  Лондон
  • холера
  • Поховання Собор святого Павла
    Національність англієць
    Громадянство Велика Британія Велика Британія
    Жанр пейзаж, марина, інтер'єр,портрет
    Навчання в Лондоні в Королівській академії мистецтв
    Діяльність художник
    Напрямок романтизм
    Роки творчості 1798-1850
    Вчитель Джошуа Рейнольдс і Thomas Malton[d]
    Член Королівська академія мистецтв
    Твори Останній рейс «Тімірера», Fishermen at Sea[d], The Battle of Trafalgar[d], Дощ, The Slave Ship[d], Snow Storm: Hannibal and his Army Crossing the Alps[d], Crossing the Brook[d], Chichester Canal[d], Схід сонця з морськими чудовиськами, Light and Colour (Goethe's Theory) – The Morning after the Deluge – Moses Writing the Book of Genesis[d], The Burning of the Houses of Lords and Commons[d] і Calais Pier[d]
    Автограф William turner.svg

    Вільям Тернер у Вікісховищі?

    Вільям Тернер, повне ім'я Джозеф Меллорд Вільям Тернер (англ. Joseph Mallord William Turner RA 23 квітня 1775 — 19 грудня 1851) — відомий англійський художник, аквареліст та графік. Віднесений до напрямку романтизм. Малював пейзаж і, в тому числі фантастичні, уявні, міста Італії, інтер'єри.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Батьки[ред. | ред. код]

    Народився в Лондоні. Батько (Вільям Гей Тернер, 1738—1829) був перукарем. Українське слово «перукар» надзвичайно точно визначає фах батька, бо той творив перуки, що мали великий попит у Британії 18 століття.

    Мати (Мері Маршал) молодою захворіла на психічий розлад, ймовірно через ранню смерть молодшої сестри Вільяма — Гелен. Мати померла в сумнозвісній божевільні Лондона — Бедламі у 1804 р.

    Навчання[ред. | ред. код]

    Неможливість виховання матір'ю обумовила передачу хлопця в родину дядька в передмістя Лондона — Брентфорд. Там і помітили хист підлітка до мистецтва. Вільям багато малював, і батько чіпляв малюнки сина на вікнах своєї лондонської перукарні.

    Після школи підлітка відправили в Королівську академію мистецтв. Англійці полюбляють акварельний живопис. Займався ним і Вільям в академії. Вже через рік навчання його акварель узяли на щорічну виставку в Академії. Тернер був все життя тісно пов'язаний із цим навчальним закладом, постійно експонував там свої твори, а з 1802 р. став членом академії.

    З роками Тернер ставав все більш ексцентричним і не вкладався в обов'язкові для джентельмена правила.

    Він ніколи не був одруженим, але жив з коханкою (Софія Кароліна Бут). А Сара Денбі народила від нього двох дочок у 1801 та 1811 роках.

    Відгук на Наполеонівські війни[ред. | ред. код]

    Майстерня Тернера.

    Найбільшим відгуком на політичні події сучасності стали картини Тернера на теми Наполеонівських воєн та перемоги королівської Британії в тих подіях — «Трафальгарська баталія», «Поле Ватерлоо».

    Подорожі[ред. | ред. код]

    Тернер декілька разів подорожував країнами Західної Європи, був в Італії, Швейцарії, Франції. У Луврі, що був перетворений на національний музей ще за часів Французької революції 1789-1793, Тернер вивчав живопис старих майстрів. Декілька разів Тернер відвідав Венецію, яку малював аквареллю і олійними фарбами.

    Інтер'єри[ред. | ред. код]

    Архітектура[ред. | ред. код]

    Тернер полюбляв архітектуру і навіть якийсь час хотів пов'язати свій фах з будівництвом. Але це швидко минулося. Сліди захоплення архітектурою відбилися в малюнках краєвидів Венеції, Лондона, окремих пам'яток стародавньої архітектури.

    Морська тематика[ред. | ред. код]

    Смерть[ред. | ред. код]

    Тернер помер від холери в домі Софії Кароліни Бут, у Чейни Уолк у Челсі, 19 грудня 1851 року. Він похований у Соборі святого Павла, де покоїться біля сера Джошуа Рейнольдса. Його останніми словами було " Сонце - це Бог", проте це може бути недостовірно.

    Друг Тернера, архітектор Філіп Хардвік (1792-1870), син його наставника, Томаса Хардвіка, був відповідальним за організацію його похоронів. У момент смерті Вільяма, він написав усім тим, хто знав Тернера, що "я повинен повідомити вас, що ми втратили його". Іншими причасними до похоронів були його двоюрідний брат і головний скорботній на похороні Генрі Харпур IV. Генрі Скотт Тріммер, Джордж Джоунс РА та Чарльз Тернер АРА.

    Заповіт[ред. | ред. код]

    Дідона, яка будує Карфаген (Розквіт Карфагенскої імперії), 1815 р., Національна галерея, Лондон.

    За заповітом художника усі його роботи (близько 300 картин і понад 19 тисяч акварелей і малюнків) перейшли у власність держави. Тому творів Тернера надзвичайно мало в музеях поза межами Британії. Більша частина робіт художника зберігається в галереї Тейт, де для картин і акварелей Тернера прибудували ціле крило з дев'яти залів. Згідно заповіту Тернера дві його найкращі картини («Схід сонця в тумані» і «Дідона, яка будує Карфаген») експонуються в Національній галереї в одному залі з картинами «Ісаак і Ревека» і «Відплиття цариці Савської» Клода Лоррена.

    Тернерівська художня премія[ред. | ред. код]

    З 1984 року в Британії заснована Тернерівська художня премія. У 2009 році вона присуджувалася у 25 раз. Її дають щорічно художнику, що живе чи працює в Британії і вік якого не перевищує 50 років. Її грошовий еквівалент дорівнює 25 000 фунтів. Премію дають зовсім не за пейзажні твори.

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Використані матеріали англійської вікіпедії

    Література[ред. | ред. код]

    • И. А. Кузнецова, «Национальная галерея в Лондоне» (серия «Города и музеи мира»), Москва, Искусство, 1968 (рос.)

    Посилання[ред. | ред. код]