Мопед

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класичний мопед Sachs Hercules 503, модель 1984 року (Німеччина)

Мопе́д — двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см, потужністю до 4 кВт (5,44 к.с.).

Назва мопед використовувалася раніше, за часів СРСР, останнім часом термін мопед майже не вживається (як і не виробляються мопеди), натомість у ходу більш узагальнене слово скутер. Поміж тим, існує конкретне поняття класичного мопеда.

Історія[ред.ред. код]

В кінці 1920–х років, в період світової кризи, в Європі зросла потреба в дешевих та економних транспортних засобах. На той час вже серійно вироблялись мотоцикли , досить важкі і технічно складні двохколісний транспорт. Багато винахідників не могли втриматися від спокуси встановити компактний бензиновий двигун спрощеної конструкції, без коробки передач на велосипеди.

Одними з перших, масове виробництво веломоторів , та мотовелосипедів почали німецькі фірми ILO та Fichtel und Sachs. Вже в кінці 1930–х років, в Німеччині налічувалося десятки виробників допоміжних веломоторів з робочим об'ємом 60, 74, 98 куб. см. для велосипедів різної конструкції.

Після Другої світової війни, виробництво мотовелосипедів, як недорогого транспортного засобу також зросло. Удосконалювалися і конструкції двигунів, з'явилися компактні мотори з вбудованим в картер педальним приводом, редуктором з двома передачами. Деякі виробники створювали спеціальні велосипеди з посиленими рамами, амортизованими передніми вилками, оснащували їх поліпшеними гальмами, збільшеними шинами.

Мопед Kreidler K–50, 1954 рік. Оснащений двигуном з робочим об'ємом 50 куб. см потужністю 2,2 к.с., швидкість 50 км/год.

Тому, в країнах Західної Європи , виникла потреба законодавчого упорядковування технічних вимог до цього виду легкого мототранспорту, та чітко відокремити їх від мотоциклів. Зокрема в Німеччині (ФРН) з 1 січня 1953 року було визначено правилами дорожнього руху, що мотовелосипеди можуть оснащуватись двигуном робочим об'ємом до 50 куб. см. , і мати вагу до 33 кг.

Назва мотовелосипед, або велосипед з допоміжним двигуном була за складною, тому було оголошено конкурс на нову назву цього класу мототранспорту. В 1953 році на міжнародні виставці веломототехніки IFMA було названо переможця – це був шведський варіант: «Moped» , який поєднував слова "Motor" і "Pedal".[1] Саме в той час німецька фірма Kreidler випустила мотовелосипед К–50 з дохшвидкісним двигуном та вбудованими велосипедними педалям, які слугували в першу чергу для запуску двигуна (також як допоміжний привід при їзді в гору) та вагою 33 кг., що повністю відповідало вимогам нових правил. Таким чином були вироблені технічні вимоги та ПДР для класу мопедів відомі в історії дорожнього руху як «Lex Kreidler» реформа.[1]

В радянському союзі перший мопед Рига-1 було випущено в 1961 році, це була копія чехословацького мопеда Jawa, який був в свою чергу, створений на німецьких зразках. У 1967 році на Львівському мотозаводі почалось масове виробництво мопедів МП–043 з двохшвидкісним двигуном, який став основою для створення серії популярних мопедів «Верховина».

Різновиди мопедів[ред.ред. код]

Мокік

Мокік–це мопед з коробкою передач і без велосипедних педалей . Термін пов'язаний з тим, що у мокіка запуск двигуна проводиться ножним важелем-кікстартером («Motor» mit «Kickstarter»). За відсутністю педалей, водій не може допомогти двигуну в важких дорожніх умовах, але мокіки оснащували потужнішими двигунами (до 50 куб. см.) з більшим крутним моментом.

Типовий "малокубовий" скутер китайського виробництва

Перемикання передач здійснюється ножним важелем ліворуч або лівою рукою на кермі (напр. у «Карпати», «Дельта»), праворуч розташована педаль заднього гальма.

Скутер

За конструкцією мокіки близькі до легких мотоциклів і відрізняються від них тільки меншим робочим об'ємом двигуна до 50 куб. см. В першому десятиріччі 2000-х років час дуже широко поширилися мопеди, виконані за схемою моторолера (скутера). Його будова характерна платформою для ніг водія та розташуванням двигуна (до 50 куб. см.) з примусовою системою повітряного охолодження ззаду під сидінням закритим капотом. У скутерів найчастіше замість механічної двоступеневої коробки передач встановлюють клиноремінний варіатор з автоматичним відцентровим зчепленням. Також значної популярності набувають скутери оснащені електроприводом.

Вимоги правил дорожнього руху України[ред.ред. код]

  • У 2010 році в Україні прийнято закон, за яким користувачам мопедів теж потрібно мати посвідчення на керування (категорія А1) та реєструвати свій транспортний засіб.

Категорія А1 — мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

  • Розмежування мотоциклів і мопедів в ПДР пов'язане з тим, що мотоцикл може їхати в загальному потоці автомобілів, а мопед має значно меньшу швидкість, і тому, за правилами, він має рухатись тільки біля правого краю дороги, разом з велосипедами;
  • Згідно правил дорожнього руху України: -водій, під час руху на мотоциклі і мопеді має бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; -право на керування мопедом надається особам з 16-річного віку;
  • Дозволена швидкість руху: - вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, — не більше 60 км/год;[2]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Frank O. Hrachowy: Kreidler. Geschichte – Typen – Technik. Verlag Johann Kleine, Vennekate 2009, ISBN 978-3-935517-45-4., S. 26–27
  2. Правила дорожнього руху 2017