Мухаммед Алі Єгипетський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мухаммед Алі Єгипетський
Нині на посаді
На посаді з {{{початок_терміну}}}

Народився 4 березня 1769(1769-03-04)
Помер 3 квітня 1849(1849-04-03) (80 років)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мухаммед Алі

Мухамме́д Алі (араб. محمد علي‎, тур. Mehmet Ali; 4 березня 1769(17690304)2 серпня 1849)) — османський державний, військовий і політичний діяч албанського походження. Паша, валі та самопроголошений хедив (господар) Єгиптського еялету (17 травня 18052 березня 1848). Патріарх династії хедивів, що правила Єгиптом до 1952 року. Один із батьків-засновників модерного Єгипту. Також — Мехмет Алі (тур. Mehmet Ali), Муххамад Алі-паша.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в албанській родині в місті Кавала в області Македонія на території сучасної Греції. Рано залишився сиротою і за деякими даними виховувався в родині місцевого правителя, який згодом призначив його командувачем військового загону.

У 1798 відправлений султаном на чолі загону македонських албанців до Єгипту — воювати проти французів. Брав участь проти армії Бонапарта у бою біля Абукіра. Після того як французи, а згодом і союзники турків англійці залишили Єгипет, Мухаммед Алі зосередив під своїм командуванням усі албанські частини і разом з мамлюками вигнав з країни османську армію. Здобувши популярність серед місцевого населення (зокрема і через відмову збирати додаткові податки на утримання своєї армії), мириться з султаном, який у травні 1805 року проголошує його пашою і намісником Єгипту.

17 серпня 1805 запрошує до себе найвпливовіших мамлюків і підступно, із звірячою жорстокістю, вбиває усіх запрошених (у бійні загинуло майже 1700 людей).

У березні 1807 в Єгипті знову висаджуться англійці, але під Розеттою Мухаммед Алі здобуває над ними блискучу перемогу і до вересня британці залишають країну. У 1811 році Мухаммед Алі віддає наказ про знищення усіх мамлюків, які ще залишалися живими.

У 1811-1819 приєднує до своїх володінь Аравію, в 1820-1823Судан, де заснував місто Хартум. Султан змушений був віддати Мухаммеду Алі Крит і пообіцяти Сирію та Пелопонес в обмін на допомогу в придушенні грецького повстання. Володар Єгипту надіслав до Греції ескадру з 60 кораблів і військо на чолі із своїм сином Ібрагім-пашою, але після поразки під Наварином 20 жовтня 1827 єгиптяни змушені повернутися додому. Султан відмовився від обіцянок і у 1831 Мухаммед розпочав проти нього військові дії. Єгиптяни взяли Акко, захопили Сирію та завдали османській армії нищівної поразки біля Коньї. За Кютахійським договором (4 травня 1833), укладеним за посередництва великих держав, Стамбул визнав володінням Мухаммеда Алі усю Сирію, а згодом — і Адану.

Водночас Мухаммед Алі проводив глибокі перетворення в самому Єгипті. Земля була оголошена державною власністю, податки і збори — впорядковані, встановлено і контроль над цінами. Мухаммед Алі заоохочував вирощування бавовни, що незабаром перетворився на головний експортний товар Єгипту. Торгівці, насамперед — іноземні, знаходилися під особливим патронатом володаря. Він повернув значення порту Александрії, який був з'єднаний каналом із Нілом. Збудувавши перші в Єгипті великі підприємства, Мухаммед Алі фактично створив національну промисловість. Він розбудовував школи, засновував типографії, за його правління в Єгипті з'явилася преса.

Заходи Мухаммеда Алі викликали і чималий спротив. У 1834 спалахнуло справжнє повстання проти системи державних монополій, великих податків і рекрутського набору. Цим спробував скористатися султан. Але під Незибом османська армія знову зазнала нищівної поразки. Тоді проти Єгипту виступили Сполучене Королівство, Росія, Австрія та Прусія, які в листопаді 1840 окупували Акку. За Лондонською конвенцією 1840 і угодою 1841 року Мухаммед Алі змушений був відмовитися від своїх азійських провінцій і визнати зверхність султана, але отримав Єгипет і Судан у спадкове володіння, заснувавши династію єгипетських хедивів, яка керувала цією країною до середини XX сторіччя.

У 1844 оголосив співправителем свого сина, Ібрагіма, але той у листопаді 1848 помер. 2 серпня 1849 не стало і самого Мухаммеда Алі. Його спадкоємцем став онук Аббас.

Література[ред.ред. код]

  • Mouriez, «Histoire de Méhémet-Ali» (P., 1855—1858);
  • Prokesch-Osten, «M.-Ali, Vicekönig von Aegypten, aus meinem Tagebuche 1826-41» (Wien], 1877);
  • C-te Benedetti, «М.-Ali durant ses dernières années» (в «Revue des deux Mondes», 1895, jul).