Міколай із Боґорії
| Міколай із Боґорії | |
|---|---|
| пол. Mikołaj z Bogorii | |
 Родовий герб Боґорія | |
| Каштелян завихостський | |
| 1375 — 1386 | |
| Монарх | Людовик Угорський, Ядвіга Анжуйська, Владислав II Ягайло |
| Попередник | Ґоворек |
| Наступник | Імрам із Плешова |
| Каштелян вішлицький | |
| 1386 — 1388 | |
| Попередник | Станіслав |
| Наступник | Ян з Балиць, Ґозлиць й Оссоліна Оссолінський[pl] |
| Маршалок Королівства Польського | |
| 1387 — 1388 | |
| Попередник | Пшедбор із Бжезя |
| Наступник | Дмитро з Горая |
| Помер |
не раніше 20 липня 1388 і не пізніше 1 жовтня 1388 |
| Країна | United Kingdom of Polandd |
| Батько | Пйотр із Боґорії |
| Мати | Вітослава (Віхна) з Ґнешовиців |
| Брати | Пашек (Павел) з Боґорії та Вішньової, Анна, Беата, Пракседа |
Міколай із Боґорії гербу Боґорія (пом. 1388) — державний діяч Королівства Польського, каштелян завихостський (1375–1386), вішлицький (1386–1388), Маршалок Королівства Польського (1387–1388).
Міколай був одним із найвидатніших представників роду Боґоріїв зі Скотників у другій половині XIV століття. Він був сином Пйотра з Боґорії та Вітослави (Віхни) з Ґнешовиців. Мав брата Пашка (Павла), який писався "з Боґорії та Вішньової й був охмістром двору королеви Ядвіги[1], а також, 3-х сестер: Анну, Беату та Пракседу[2].
Вперше Міколай згадується 1366 року — він засвідчив грамоту свого дядька Міколая з Кожухова, пробста ґнєзненського; разом зі своїм дядьком Прокопом і братом купив частину Відухови у Ельжбети, дружини Стефана з Тенґобужа. На відміну від своїх родичів — двоюрідного діда, архієпископа Ґнєзненського Ярослава Боґорії Скотніцького[pl] та краківського канцлера Януша Сухивілька, Міколай був прихильником Анжуйської династії та гаряче підтримував призначення однієї з доньок Людовика Угорського на польський престол[2]. Посідав уряд каштеляна завихостського (1375—1386)[3].
1377 року Міколай взяв участь у поході на Русь Людовика Угорського проти литовців. Від 1378 року був радником намісника Русі Володислава Опольського у Львові. Надійно служив королеві-матері Єлизаветі Локєтківні. Від її імені виступав посередником і примирителем під час так званої Війни Грималітів з Наленчами[2].
Міколай був палким прихильником і одним із творців Польсько-Литовської унії, поборником покликання Ягайла на польський трон. Неодноразово брав участь у посольствах до Угорщини та Великого князівства Литовського, зокрема у Кревському з'їзді 1385 року та у з'їзді у Вовковиську 1386 року, який підтвердив постанови попереднього[2]. За свою діяльність був нагороджений новим королем посадами каштеляна вішлицького (1386–1388)[4] та маршалка королівства (1387–1388), виступав у документах то маршалком надвірним, то маршалком Королівства Польського[5]. 1387 року брав участь у поході на Русь[2].
Він був благодійником і опікуном кляштору у Копшивниці — родовій фундації Боґоріїв. Володів значними маєтками, зокрема в Сандомирській землі, на Підкарпатті в землі Бецькій[2], також Рибітвами в Кракові, які вони з братом продали цистерціанському абатству в Могилі[1].
Помер бездітним у другій половині 1388 року[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 1: Aaron — Boniccy, Warszawa, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1899, s. 339.
- ↑ а б в г д е ж Mikołaj z Bogorii h. Bogoria. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 260.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 248.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 77.
Джерела[ред. | ред. код]
- Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 1: Aaron — Boniccy, Warszawa, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1899, s. 339.
- Franciszek Sikora, Mikołaj z Bogorii h. Bogoria [w:] Polski słownik biograficzny, T. XXI, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976, s. 106—107.
|
