Ядвіга Анжуйська
| Свята Ядвіга пол. Jadwiga Andegaweńska | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 8 березня 1387 — 17 липня 1399 | ||
| Попередник: | Марія I Анжуйська | |
| Наступник: | Владислав ІІ Ягайло | |
| ||
| 16 жовтня 1384 — 17 липня 1399 | ||
| Коронація: | 16 жовтня 1384 | |
| Попередник: | Людовик I Угорський | |
| Наступник: | Владислав ІІ Ягайло | |
| Народження: |
1374 Буда | |
| Смерть: |
17 липня 1399 Краків | |
| Поховання: | ||
| Громадянство: | Угорщина і Королівство Польське | |
| Віросповідання: | Римо-католицька церква | |
| Династія: | Анжу | |
| Батько: | Людовик I Угорський | |
| Мати: | Єлизавета Боснійська | |
| У шлюбі з: | Владислав ІІ Ягайло | |
| Діти: | Elizabeth Bonifacia of Polandd | |
Ядвіга І Анжу (пол. Jadwiga Andegaweńska, бл.1374 — 17 липня 1399) — королева Польщі з 1384, наймолодша дочка угорського короля Людовіка та Єлизавети Боснійської, з 1386 — дружина та співправитель Владислава II Ягайла; з 1387 — Королева Руського королівства. Походила з Анжуйської династії Капетингів. Канонізована католицькою церквою.
Біографія[ред. | ред. код]
15 червня 1378 заручена з Вільгельмом — сином і спадкоємцем австрійського герцога Леопольда III Габсбурга і після досягнення 12-річного віку мала стати його дружиною. Відтоді виховувалась у віденському герцогському дворі.
Після смерті Людовика у 1382 повинна була разом з Вільгельмом успадкувати угорський престол, однак королевою Угорщини стала середня сестра Ядвіги Марія I Угорська. Незабаром польська шляхта, розчарована в особистій унії з Угорщиною, домоглася згоди на передачу Ядвізі польського престолу, призначеного для Марії. Ядвіга була коронована у Кракові 16 жовтня 1384 як король Польщі — Hedvig Rex Poloniæ. Чоловічий рід її титулу мав підкреслити, що вона була монархом, а не жінкою короля.
У 1386 завдяки Дмитру з Гораю розірване заручення з Вільгельмом і 18 лютого 1386 Ядвіга вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла (коронований королем Польщі 3 березня 1386 під ім'ям Владислава II), що оформило Кревську унію 1385 року. Внаслідок укладення унії в Польщі встановилася система співправління Ядвіги I і Владислава II. На Ядвігу поклали обов'язок забезпечити спадковий характер Корони Русі. Ядвіга мала свою державну канцелярію, брала участь у вирішенні зовнішньополітичних питань. Мала доньку від Ягайла — Єлизавету (Ельжбету) Боніфацію (22/06/1399-13/07/1399).
У 1387 разом з польським військом, яке очолювали краківський каштелян, Доброгост; сандомирським Кшеслав; каліським воєводою, Сендзівоєм, сандомирським, Яном, краківським, Спитком з Мельштина — воєводами та Кристином з Острова — маршалком власного двору — очолила похід на Галицьку Русь і приєднала її до своєї держави. До того часу Королівство Русі належало її сестрі Марії та входило до складу Угорського королівства на правах особистої унії[1].
Ядвіга намагалася мирним шляхом вирішити територіальні проблеми між Польщею і Тевтонським орденом. У 1397–1398 вела переговори з великим магістром Тевтонського ордену Конрадом фон Юнінгеном з метою повернення Польщі Добжинської землі. Протидіяла політичній діяльності князя Вітовта, який намагався розірвати Кревську унію та відновити незалежність Литви. Ядвіга підтримувала розвиток науки та мистецтва, сприяла підготовці відновлення Краківського (Ягеллонського) університету.
Похована у кафедральному соборі Кракова.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Ядвіга I увійшла в історію Польщі як єдина жінка-король. Незважаючи на те, що в повсякденній мові про Ядвігу кажуть «королева» (прикметник), офіційно цей титул давався дружинам королів, причому він не був пов'язаний з правами здійснення державної влади. Ядвіга ж була повноправним королем з усіма правами та обов'язками, відповідними даному титулу[2].
- король Ягайло констатував факт втрати нею цнотливості до укладення з ним шлюбу в діалозі зі Збігневом Олесьницьким.[3]
Родовід[ред. | ред. код]
Генріх I + Анна Ярославна
- Філіп I
- Людовик VI
- Людовик VII
- Філіпп II Август
- Людовик VIII
- Карл I Анжуйський, король Неаполю, засновник династії
- Карл II Анжуйський + принцеса Марія Угорська
- Карл Мартелл Анжуйський, титулярний Король Угорщини
- Карл I Роберт, Король Угорщини, Король Галичини та Волині
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Марія Анжуйська, королева Угорщини, королева Галичини та Володимирії, Володар і Спадкоємець Русі (1382–1385, 1386–1395).
- Ядвіга Анжуйська, королева Польщі (1384–1399); Володар і Спадкоємець Русі (1387–1399)
- Ян Гравіна, граф Гравіни
- Людовик Гравіна, граф Гравіни
- Карл II, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії, Король Галичини та Волині (1385–1386)
- Владислав Анжуйський, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії
- Людовик Гравіна, граф Гравіни
-
- Людовик VIII
- Філіпп II Август
- Людовик VII
- Людовик VI
- Філіп I
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Україна[ред. | ред. код]
Польща[ред. | ред. код]
- Встановлено пам'ятник в Іновроцлаві, покровителькою котрого визнають королеву.
Канонізація[ред. | ред. код]
8 червня 1997 Папа Римський Іван Павло II канонізував Ядвігу I як Святу Ядвігу Королеву «матір трьох народів».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 54-55. (пол.)
- ↑ http://ostarbeiter.vn.ua/jadwiga-andegawenska.html
- ↑ Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — 444 с. — С. — 174. — ISBN 5-319-01070-2.
- ↑ http://restmaster.com.ua/jadviga/
Джерела[ред. | ред. код]
- Грушевський М. Польсько-угорський спір за Галичину // Історія України-Руси. — Т. IV.
- Jadwiga a Jagiełło. — T. I. (англ.)
- Szajnocha K. Jadwiga i Jagiełło : 1374—1413 : opowiadanie historyczne. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядвіга Анжуйська
- Ядвіга, королева Польщі, св. // Українська католицька енциклопедія
- Ядвіґа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Kolekcja tematyczna — św. Jadwiga królowa Polski (пол.)
- Święta królowa Jadwiga (пол.)
- Jadwiga «Święta» Andegaweńska (ID: dw.1912) (пол.)
| ||||||||
|
