Ядвіга Анжуйська
| Свята Ядвіга пол. Jadwiga Andegaweńska | |
|---|---|
| Dei gracia Rex Polonie, princepsque Lithuanie suprema et heres Russie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Pomoranieque domina et heres | |
 | |
| Король Польщі Королева Русі | |
| Правління | 1384-1399 |
| Коронація | 16 жовтня 1384 |
| Попередник | Людовик I Угорський |
| Наступник | Владислав ІІ Ягайло |
| Інші титули | Королева Русі |
| Біографічні дані | |
| Релігія | Римо-католицька церква |
| Народження |
бл. 1374 Буда |
| Смерть |
17 липня 1399 Краків пологи |
| Поховання | |
| Чоловік | Владислав ІІ Ягайло |
| Діти | Єлизавета Боніфація |
| Династія | Анжу |
| Рід | Анжуйська династія Капетингів |
| Батько | Людовик I Угорський |
| Мати | Єлизавета Боснійська |
 | |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Ядвіга Анжу (вживаються[ким?] також варіанти імені Гедвіга чи Гедвіґа[джерело?]) (пол. Jadwiga Andegaweńska, бл.1374 — 17 липня 1399) — королева Польщі з 1384, наймолодша дочка угорського та польського короля Людовіка та Єлизавети Боснійської, з 1386 — дружина Владислава II Ягайла; з 1387 — Королева Русі. Походила з Анжуйської династії Капетингів. Канонізована католицькою церквою.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
15 червня 1378 заручена з Вільгельмом — сином і спадкоємцем австрійського герцога Леопольда III Габсбурга і після досягнення 12-річного віку мала стати його дружиною. Відтоді виховувалась у віденському герцогському дворі. Після смерті Людовика у 1382 повинна була разом з Вільгельмом успадкувати угорський престол, однак королевою Угорщини стала середня сестра Ядвіги Марія I Угорська. Незабаром польська шляхта, розчарована в особистій унії з Угорщиною, домоглася згоди на передачу Ядвізі польського престолу, призначеного для Марії. Ядвіга була коронована у Кракові 16 жовтня 1384 як король Польщі — Hedvig Rex Poloniæ. Чоловічий рід її титулу мав підкреслити, що вона була монархом, а не жінкою короля.
У 1386 завдяки Дмитру з Гораю розірване заручення з Вільгельмом і 18 лютого 1386 Ядвіга вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла (коронований королем Польщі 3 березня 1386 під ім'ям Владислава II), що оформило Кревську унію 1385 року. Внаслідок укладення унії в Польщі встановилася система співправління Ядвіги I і Владислава II. На Ядвігу поклали обов'язок забезпечити спадковий характер польської корони. Ядвіга мала свою державну канцелярію, брала участь у вирішенні зовнішньополітичних питань. Мала доньку від Ягайла — Єлизавету (Ельжбету) Боніфацію (22/06/1399-13/07/1399).
У 1387 разом з польським військом, яке очолювали краківський каштелян, Доброгост; сандомирським Кшеслав; каліським воєводою, Сендзівоєм, сандомирським, Яном, краківським, Спитком з Мельштина — воєводами та Кристином з Острова — маршалком власного двору — очолила похід на Галицьку Русь і приєднала її до своєї держави. До того часу Королівство Русі належало її сестрі Марії та входило до складу Угорського королівства на правах особистої унії[1].
Ядвіга намагалася мирним шляхом вирішити територіальні проблеми між Польщею і Тевтонським орденом. У 1397–1398 вела переговори з великим магістром Тевтонського ордену Конрадом фон Юнінгеном з метою повернення Польщі Добжинської землі. Протидіяла політичній діяльності князя Вітовта, який намагався розірвати Кревську унію та відновити незалежність Литви. Ядвіга підтримувала розвиток науки та мистецтва, сприяла підготовці відновлення Краківського (Ягеллонського) університету.
Похована у кафедральному соборі Кракова.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Канонізація[ред. | ред. код]
8 червня 1997 Папа Римський Іван Павло II канонізував Ядвігу I як Святу Ядвігу Королеву «матір трьох народів».
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Ядвіга I увійшла в історію Польщі як єдина жінка-король. Незважаючи на те, що в повсякденній мові про Ядвігу кажуть «королева», офіційно цей титул давався дружинам королів, причому він не був пов'язаний з правами здійснення державної влади. Ядвіга ж була повноправним королем з усіма правами та обов'язками, відповідними даному титулу[2].
- король Ягайло констатував факт втрати нею цнотливості до укладення з ним шлюбу в діалозі зі Збігневом Олесьницьким.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 54-55. (пол.)
- ↑ http://ostarbeiter.vn.ua/jadwiga-andegawenska.html
- ↑ Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — 444 с. — С. — 174. — ISBN 5-319-01070-2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Грушевський М. Польсько-угорський спір за Галичину // Історія України-Руси. — Т. IV.
- Jadwiga a Jagiełło. — T. I. (англ.)
- Szajnocha K. Jadwiga i Jagiełło : 1374—1413 : opowiadanie historyczne. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядвіга Анжуйська
- Ядвіга, королева Польщі, св. // Українська католицька енциклопедія
- Kolekcja tematyczna — św. Jadwiga królowa Polski (пол.)
- Święta królowa Jadwiga (пол.)
- Jadwiga «Święta» Andegaweńska (ID: dw.1912) (пол.)
|
