Юзеф Вандалін Мнішек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юзеф Вандалін Мнішек
Józef Wandalin Mniszech
Józef Wandalin Mniszech 11.PNG
Народився 1670(1670)
Завихост
Помер 9 вересня 1747(1747-09-09)
Поховання костел реформатів у Замості
Громадянство
(підданство)
Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк
Місце проживання Дукля
Діяльність урядник, державний, політичний і військовий діяч
Суспільний стан шляхтич
Посада краківський каштелян, великий коронний маршалок, староста сяніцький, яворівський, рогатинський, голомбський
Конфесія римо-католик
Рід Мнішеки
Батько Єжи Ян Мнішек
Родичі Юзеф Потоцький (зять)
У шлюбі з Елеонора Огінська, Констанція Тарло
Діти Єжи Август, Ян Кароль, Анна, Людвіка
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Білого Орла
Герб

Варіант гербу Мнішек

Юзеф Вандалін Мнішек (пол. Józef Wandalin Mniszech; 1670, Завихост — 9 вересня 1747) — польський шляхтич, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Магнат. Тесть (другий) Юзефа Потоцького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1670 року в м. Завихост. Батько — Єжи Ян Мнішек, волинський воєвода, сяніцький каштелян, староста сяніцький, щирецький, дембовецький.

Правдоподібно, виховувався разом з королевичем Якубом Собеським. Добре володів французькою і латинською мовами.[1]

Мав посади старости сяніцького (13 травня 1691 р. король дозволив отримати права «доживоття» на Сяніцьке староство від батька), яворівського, рогатинського, голомбського, краківського каштеляна, великого коронного маршалка. Більшість староств за життя переказав синам. Був знавцем вин, любителем забав.

Стримував великого коронного гетьмана Юзефа Потоцького від організації конфедерацій проти короля Августа III Фрідріха (Веттіна) у 1739 та 1741 роках.[2]

Стефан Александер Потоцький, який мав з ним добрі взаємини, просив одного разу Мнішека, щоб той прислав йому з Дрездена папугу, оскільки Потоцький хотів якось прикрасити своє життя каліки.[3]

Помер 9 вересня 1747 р., був похований 20 жовтня 1747 р. в костел святої Катерини при монастирі реформатів у Замості.

Власність, фундації[ред. | ред. код]

Був одним з багатших магнатів Речі Посполитої. Маєтки:

Чимало коштів тратив на палаци, костели, монастирі. В замку Ляшків Мурованих мав значну колекцію картин, портретів, велику бібліотеку, зокрема, праць з архітектури.[5]

У 1742—1747 роках розпочав перебудову парафіяльного костелу Марії Магдалини в Дуклі.[6]

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Елеонора Огінська; діти:

Друга дружина — Констанція Тарло;[5] діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747)… — S. 474.
  2. Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747)… — S. 476.
  3. Popiołek B. Kobiecy świat w czasach Augusta II: studia nad mentalnościa kobiet z kregów szlacheckich. Prace monograficzne. Wyp. 350. — Wydawn. Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2003. — S. 373.
  4. нині смт Велика Берестовиця Гродненської області Білорусі)
  5. а б в Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747)… — S. 477.
  6. Kościół // Dukla — fara. (пол.)
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 179. (пол.)
  8. Palkij H. Stadnicki Jan Franciszek h. Szreniawa (zm. 1713) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk — Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla, 2002. — T. 41. — S. 391. (пол.)
  9. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 71. (пол.)
  10. Mniszchowie (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 474—478. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]