Великий маршалок коронний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий маршалок коронний Корони Королівства Польського
пол. Marszałek wielki koronny
Laski.gif
Жезли великого маршалка коронного
Член Сенату Речі Посполитої
Призначає Король Речі Посполитої
Створення 1271
Засновник Казимир III
Перший на посаді Пелка Косьцєлец
Останній на посаді Фредерік Юзеф Мошенський
Скасовано 1795
Заступник Надвірній маршалок коронний

Великий маршалок коронний (пол. Marszałek wielki koronny) — посадова особа найвищого рангу в Речі Посполитій, перший міністр у Короні Королівства Польського. Мав повноваження аналогічні сучасному міністру внутрішніх справ — наглядав за порядком та етикетом при дворі короля, забезпечував безпеку короля, виконував поліцейську і судову владу в столиці та королівській резиденції. Він був одним з п'яти членів Сенату (великий маршалок коронний, надвірній маршалок коронний, великий канцлер коронний, підканцлер та великий підскарбій коронний), тобто центрального уряду державних службовців, ще з часів Казимира Великого. Маршалок великий коронний був найважливішим серед них. Під час відсутності Великого маршалка коронного його обов'язки виконував Надвірній маршалок коронний (пол. Marszałek nadworny koronny).

Обов'язки[ред. | ред. код]

Виконував обов'язки господаря королівської резиденції, забезпечував прийом послів, допускав до аудієнції послів, займався влаштуванням побуту депутатів сейму та інших осіб, які прибули до короля. Керував роботою Елекційних сейму, оголошував ім'я обраного короля[1]. Стежив за порядком під час роботи вального сейму[2]. Засідав в каптуровом суді[3].

Виконував судову владу сам або через заступника — Маршалківського суддю. Маршалківський суд (пол. Marszalkowski sąd) був заснований сеймовою постановою 1776 року. До складу Маршалківського суду входили чотири сенатора і чотири інших сановники (коронні або литовські). Під його юрисдикцією перебували всі справи, що стосувалися порушення правопорядку й тиші у столиці Королівства Польського (міг засуджувати до грошових штрафів, тюремного ув'язнення, страти)[4] Для забезпечення королівської безпеки і приведення наказів у виконання мав збройну силу — солдат «угорців». Постанови Маршалківського суду оскарженню не підлягали.

Жезл великого маршалка коронного з часів Ян Собеський.

Король Станіслав-Август, звільнивши маршалка великого коронного від обов'язків по управлінню двором, зберіг за ними Маршалківську юрисдикцію. Коли король перебував у Польщі, в суді головував великий маршалок коронний, а під час перебування короля в Литві — великий маршалок литовський, але під час сейму у всякому разі головував великий маршалок коронний.

Список Великих маршалків коронних[ред. | ред. код]

Інші маршалки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jerzy Dunin-Borkowski i Mieczysław Dunin-Wąsowicz, Elektorowie królów Władysława IV., Michała Korybuta, Stanisława Leszczyńskiego i spis stronników Augusta III. Lwów 1910, s. VI(пол.)
  2. Вальний сейм. Інститут історії України
  3. А. О. Гурбик. Каптурові суди // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 97. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  4. Ярослав Падох. Суди й судовий процес старої України: нарис історії / Передм. авт; Післясл. Б.Цюцюри. — Нью Йорк: 1990. — 128 с. Записки НТШ / Іст.-філософ. секція.; т.209. Ч.5, Правнича комісія.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]