Вавжинець Заремба з Калінової

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заремба.
Вавжинець Заремба з Калінової
пол. Wawrzyniec Zaremba z Kalinowy
Вавжинець Заремба з Калінової
Вавжинець Заремба з Калінової
Родовий герб Заремба
Маршалок надвірний коронний
1420 — 1426
Монарх Владислав II Ягайло
Попередник Анджей Ґрохоцький із Ґрохоциць і Бихави
Наступник Домарат Кобилянський
Великий маршалок коронний
1426 — 1430
Попередник Збіґнєв з Бжезя
Наступник Ян Ґловач-Олешніцький
Каштелян сєрадзький
1430 — 1453
Монарх Владислав II Ягайло, Владислав III Варненчик, Казимир IV Ягеллончик
Попередник Марцін Заремба з Калінової
Наступник Ян Гінча з Роґова[pl]
Староста велюнський
1431 — 1453
Попередник Марцін Заремба з Калінової
Наступник Ян Заремба з Калінової
Староста остшешувський
1450 — 1453
Попередник Ян Кемпінський із Кемпна
Наступник Ян Заремба з Калінової
Воєвода сєрадзький
1453 — 1454
Попередник Яранд із Ґрабя та Брудзева[pl]
Наступник Войцех Мальський
Помер 23 лютого 1454[1]
Відомий як державний діяч
Країна Королівство Польське
Батько Марцін Заремба з Калінової
Мати Дорота
У шлюбі з Навойка Ланґ
Діти Дорота, Ян, Марцін, Зофія
Брати Ян «Лопата» Заремба, Ельжбета

Вавжинець Заремба з Калінової гербу Заремба (пом. 1454) — державний діяч Королівства Польського, маршалок надвірний (1420–1426) і великий коронний (1426–1430), Сєрадзький каштелян (1430–1453) і воєвода (1453–1454), староста велюнський і остешувський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Вавжинець на переломі XIV та XV століть у родині сєрадзького урядника (хорунжого більшого, потім каштеляна й воєводи) Марціна Заремби та його дружини Дороти. Використовував придомок «з Калінової» від назви родового маєтку батька у Сєрадзькому повіті. Мав брата Яна «Лопату» та сестру Ельжбету. Був засновником головної родової лінії Зарембів із Калінової[2].

1417 року разом із батьком і братом фундували кляштор і шпиталь Гробу Господнього у передмісті Сєрадза на честь святого Духа та записали йому своє село Ґарбув[3].

З початку 1420 року Вавжинець був призначений маршалком надвірним коронним[4]. Цього ж року був послом до короля Богемії Сигізмунда Люксембурга, підписав з ним мирний договір[5].

Навесні 1426 року обійняв нову посаду маршалка великого коронного[6]. Перед народженням наймолодшого сина короля Владислава Ягайла, Казимира, навесні 1427 року Вавжинець Заремба втрапив у скандал, пов'язаний із молодою королевою Софією Гольшанською. За звинуваченням великого князя Вітовта, його разом із трьома іншими молодими придворними було заарештовано. Долю юної королеви, її ненародженої дитини та молодих бранців мав вирішити суд. Восени того ж року, після складання королевою перед краківським єпископом Збіґнєвом Олешніцьким очищувальної присяги, суд був перерваний, скандал швидко зам'яли, ув'язнені лицарі швидко повернули собі ласки короля[7].

На початку серпня 1430 року Вавжинець Заремба серед інших урядовців перебував із королем на з'їзді у Ленчиці[8]. Після цієї події, в кінці серпня він міг змінити свого батька на посаді Сєрадзького каштеляна[9]. Вперше згадується на цій посаді, щоправда, лише 11 квітня 1431 року[10]. Він серед інших виступив гарантом 6-денного перемир'я після Луцької війни від 20 серпня 1431 року[11]. 31 серпня 1431 року вони разом із познанським воєводою Сендзівуєм Остроругом доставили узгоджений текст мирної угоди князю Свидригайлу до Чарторийська, де наступного дня князь видав відповідний документ про дворічне перемир'я з польським королем (до 24 червня 1433 року)[12]. Заремба їздив у посольства до Свидригайла також у січні[13], травні та липні 1432 року[14]. Врешті-решт, він також увійшов до делегації на з'їзді в Любліні у вересні та 15 жовтня став підписантом Гродненської унії з новим великим князем литовським Сигізмундом Кейстутовичем[15]. У ці роки Вавжинець був прихильником і близьким соратником підканцлера та канцлера Яна Шафранця[16].

Вавжинець Заремба був одним із підписантів диплома про гарантії безпеки, виданого королем Владиславом III угорській королеві Єлизаветі Люксембурзькій від 16 серпня 1442 року, який наблизив закінчення громадянської війни в Угорщині[17].

1453 року Вавжинець Заремба був призначений Сєрадзьким воєводою[18]. Був також тенутаріусом (старостою негродовим) ґрабувським[19].

Помер 23 лютого 1454 року[18].

Сім'я[ред. | ред. код]

Вавжинець Заремба був одружений з донькою райці та бурмістра краківського Міхаеля Ланґа з Цірлау (чи Зірлау, нім. Zirlau, тепер Цєрнє біля Свебодзиці), Навойкою[20]. Мали 4 дітей:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ Antoni Gąsiorowski, Marcin Zaremba z Kalinowy h. Zaremba. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
  3. ↑ Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 10, Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1845, s. 83-84.
  4. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 83.
  5. ↑ Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 10, Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1845, s. 84.
  6. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 78.
  7. ↑ Krzysztof Mikulski, Kazimierz IV Jagiellończyk. Portal jandlugosz.edu.pl.
  8. ↑ Sobiesław Szybkowski, Zjazd w Łęczycy w 1430 roku. Z badań nad wydarzeniami politycznymi w Polsce poczas «burzy koronacyjnej» 1429—1430, [w:] Średniowiecze Polskie i Powszechne, #2 (6), 2010, s. 146.
  9. ↑ Sobiesław Szybkowski, Zjazd w Łęczycy w 1430 roku. Z badań nad wydarzeniami politycznymi w Polsce poczas «burzy koronacyjnej» 1429—1430, [w:] Średniowiecze Polskie i Powszechne, #2 (6), 2010, s. 153.
  10. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 106.
  11. ↑ Sergiej Polechow, Sobiesław Szybkowski, Królewski dokument rozejmu ze Świdrygiełłą z 20 VIII 1431 roku, [w:] Roczniki Historyczne, Rocznik LXXXIII, 2017, s. 152.
  12. ↑ Sergiej Polechow, Sobiesław Szybkowski, Królewski dokument rozejmu ze Świdrygiełłą z 20 VIII 1431 roku, [w:] Roczniki Historyczne, Rocznik LXXXIII, 2017, s. 147.
  13. ↑ Jerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń: z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 212.
  14. ↑ Jerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń: z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 216.
  15. ↑ Jerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń: z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 220.
  16. ↑ Jerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń: z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 300.
  17. ↑ Ádám Novák, Balázs Antal Bacsa, Polish and Hungarian lords in the entourage of Władysław, King of Poland and Hungary 1440—1442, [w:] Studia z Dziejów Średniowiecza, t. 23, 2019, s. 193, 196.
  18. ↑ а б Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 129.
  19. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 170.
  20. ↑ Michał Lang z Czirli. Poczet Krakowski.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 10, Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1845, s. 83-84.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вавжинець_Заремба_з_Калінової&oldid=41342877