Міст через Керченську протоку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку
45°18′30″ пн. ш. 36°30′21″ сх. д. / 45.30860000002777355° пн. ш. 36.50610000002777866° сх. д. / 45.30860000002777355; 36.50610000002777866Координати: 45°18′30″ пн. ш. 36°30′21″ сх. д. / 45.30860000002777355° пн. ш. 36.50610000002777866° сх. д. / 45.30860000002777355; 36.50610000002777866
Офіційна назва Кримський міст
Країна Україна Україна / Росія Росія
Розташування  АР Крим / Flag of Krasnodar Krai.svgКраснодарський край
Галузь застосування автомобільно-залізничний
Перетинає Керченську протоку
Тип конструкції фермовий з аркою
Основний проліт 227 м
Загальна довжина 18,1 км
Висота конструкції 80 м
Висота склепіння над водою 35 м
Початок будівництва 19.02.2016
Відкрито 15.05.2018 (автомобільний)
23.12.2019 (залізничний)
Веб-сайт most.life
Ідентифікатори і посилання
Structurae 20076723, 20076724

Міст через Керченську протоку. Карта розташування: Україна
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку (Україна)
Міст через Керченську протоку. Карта розташування: Росія
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку
Міст через Керченську протоку (Росія)
CMNS: Міст через Керченську протоку у Вікісховищі

Міст через Керченську протоку — транспортний перехід через Керченську протоку, що складається з двох розташованих поруч один з одним мостів — залізничного й автомобільного, які сполучають Керченський і Таманський півострови через острів Тузлу й Тузлинську косу. Є найдовшим з коли-небудь побудованих Росією мостів.

Побудований окупаційною владою Росії, поєднує окупований півострів Крим з материковою Росією. Автодорожній міст є частиною дороги А-290 (Керч — Новоросійськ). Автомобільну частину відкрито 15 травня 2018 року, залізничний — 25 грудня 2019 року для пасажирського транспорту і 30 червня 2020 року для вантажного.

Передісторія проєкту[ред. | ред. код]

1870 року після успішного будівництва Індо-європейського телеграфу британський уряд розглянув залізничний маршрут з Англії в Індію через Крим і через Керченську протоку, але тоді реалізацію проєкту порахували занадто дорогою.

На початку XX ст. в Російській імперії розроблялись проєкти мосту через Керченську протоку, зокрема через острів Тузлу[1].

У 1903 році Микола II розглянув ідею, але відхилив її через війну, спочатку російсько-японську, а потім Першу світову.

У 1942—1943 роках німецькі війська через акваторію Керченської протоки звели канатну дорогу з пропускною спроможністю до 1000 тонн вантажів на добу. Альберт Шпеер відзначав стратегічний характер переправи, яка забезпечувала постачанням 14 наступаючих дивізій зі складу 17-ї армії Вермахту. Гітлер хотів звести п'ятикілометровий постійний міст, здатний перекидати і техніку[2]. Війська Третього рейху почали його будівництво, але воно не було завершено.

Опори мосту. Світлина 1944 року (часів Другої світової)

Після захоплення Криму військами СРСР навесні 1944 року було відновлено ​​канатну переправу, почалося будівництво Керченського залізничного моста, яким у листопаді 1944-го пройшли перші вантажі. В конструкції моста використовували палі довжиною до 30 м, довжина моста склала чотири з половиною кілометри, ширина — близько трьох метрів, він мав 111 однотипних прольотів по 27,3 м, два розвідних прольоти по 27 м і два розвідних прольоти по 55 м для забезпечення проходу великотоннажних суден. На початок 1945 року міст все ще не був повністю добудований. Зокрема, не була споруджена велика частина льодорізів. Наприкінці лютого 1945 року льодом з Азовського моря було зруйновано 46 опор, знищено 53 прогонових будови, близько половини паль зазнали значних пошкоджень. Урядова комісія, оцінивши масштаби руйнувань, дала рекомендацію міст розібрати.

У 1970-х роках питання сухопутного зв'язку через протоку порушувалося знову, але через брак коштів проєкт реалізований не був.

Можливість побудови моста обговорювалася в 2008 році на рівні прем'єр-міністрів[3] та в тому ж році проектування і будівництво моста потрапляє в «Транспортну стратегію України до 2030 року»[4], а в 2010-му питання обговорювалося на рівні президентів України і Росії[5]. Звучали оцінки вартості від 0,5 до 4 млрд доларів США.

17 грудня 2013 в Москві підписали Угоду між Урядом РФ і Кабміном України про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку[6]. Після початку російської окупації Криму переговори про будівництво моста припинилися.

Створення сучасного мосту[ред. | ред. код]

Кримський міст

Влітку 2014 року Росавтодор оголосив попередній кошторис проєкту: 150 млрд рублів на будівництво транспортного переходу, 86 млрд рублів на підготовчі роботи і 51 млрд рублів на будівництво під'їзних доріг[7].

У липні 2016 року на будівництві мостового переходу задіяли студентські будівельні загони. На будівництві перебували студенти будівельних навчальних закладів у рамках проходження практики.

У грудні 2016 року кілька ЗМІ повідомляли про зрив, вже вдруге, конкурсу з будівництва залізничних підходів[8]. Відсутність заявників пояснювали майбутніми санкціями для підрядників, задіяних на будівництві у Криму, а також низькою ціною на такий проєкт — 16,9 млрд руб., час виконання — листопад 2019 року. Була лише одна заявка від АТ «Залізниці Якутії», яка не пройшла кваліфікаційний відбір.[8] Загальна вартість усіх робіт з будівництва мосту й відповідної інфраструктури — 228 млрд руб., генпідрядник — ТОВ «Стройгазмонтаж» російського олігарха Аркадія Ротенберга, друга Путіна. У січні 2017 року було оголошено, що будувати залізничний підхід до Керченського мосту з боку Криму призначать компанію «Стройгазмонтаж», яка зводить і сам міст.[9] У квітні 2017 стало відомо, що контракт на будівництво залізничних підходів до Керченського мосту за 16,9 мільярдів рублів уклали компанії «Росжелдор» і ТОВ «Стройгазмонтаж».[10] У лютому 2016 року почалося будівництво самого мосту.

На момент пуску першої черги Керченського мосту він коштував 227,9 млрд рублів (приблизно $4 млрд)[11]. Для прикладу будівництво хмарочосу Бурдж Халіфа коштувала 1,5 млрд $.

Запуск[ред. | ред. код]

15 травня 2018 року автодорожню частину мосту було відкрито.[12] Відкривати міст приїхав Путін, який проїхався між берегами на «КамАЗі». 16 травня проїзд дозволили легковим автомобілям (масою до 3,5 т), вантажні автомобілі — із жовтня 2018. Залізничний міст для пасажирських потягів відкрили 23 грудня 2019, для вантажних 30 червня 2020.

Критика[ред. | ред. код]

Будівництво у вибраному місці ускладнювалось тектонічним розломом[джерело?], що йде дном Керченської протоки, великою товщиною відкладень мулу, великою кількістю грязьових вулканів. Крім того, на обраному шляху стоїть Керченська фортеця, тому міст не піде прямо в мис Ак-Бурун, а буде обходити з півночі, що збільшує довжину на зайвих 3 кілометри.

На думку російського економіста Андрія Ілларіонова, конфігурацію та основні параметри моста було навмисне спроектовано таким чином, щоб створювати максимальні перешкоди свободі судноплавства в Керченській протоці та Азовському морі. Ширина і висота основного прольоту істотно нижче таких у мостів, побудованих у світі в останні десятиліття (включаючи інші мости, зведені на території Росії) — це дозволяє обмежити розмір суден, які могли б заходити в українські порти Азовського моря, а також значною мірою спрощує можливість для ФСБ повністю контролювати та в будь-який час перекривати прохід. Автомобільний міст штучно занижений, щоб невеликі судна не могли пройти під його опорами, і також повинні були йти через основний прохід. Таким чином, ФСБ отримує повний контроль над входом в Азовське море, може в будь-який зручний для себе момент закривати його (як у випадку з інцидентом 25 листопада 2018 року), може використовувати ці можливості для гальмування розвитку економіки східної України[13].

Транспортні підходи, спільний транспортний вузол з Таманню[ред. | ред. код]

Розв'язки мосту на Таманському півострові
Залізничні підходи[ред. | ред. код]

Міст є частиною нової ділянки залізниці Багерове — Вишестеблієвська.

Технічні дані залізниці-підходу:

  • лінійна протяжність об'єкта — 40 км;
  • загальна протяжність шляхів нової залізничної лінії — 120 км, в тому числі 80 км головного шляху, 22 км станційних колій.

Додатково будується залізнична інфраструктура від станцій Портова і Тамань-Пасажирська до мосту через Керченську протоку.

Реакція спільноти[ред. | ред. код]

  • ЄС назвав відкриття мосту кроком до примусової інтеграції Росією незаконно анексованого Криму[14]
  • в ООН заявили, що РФ повинна дотримуватись резолюції про сувернітет України, застерегли російських посадовців від неузгоджених візитів до Криму та заявили, що незаконні дії РФ на окупованих територіях не мають лишатися без відповіді спільноти[15]
  • 29 грудня 2019 Канада засудила відкриття руху поїздів до окупованої території Кримським мостом[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Російський державний історичний архів. Ф. 268. Оп. 3. Д. 975. Л. 200—201
  2. Альберт Шпеер. Спогади / Пер. з нім. С. Фрідлянд; І. Розанова. — 2. — М. : Захаров, 2010. — 688 с.
  3. Росія і Україна домовилися будувати міст через Керченську протоку. Процитовано 2018-05-21. 
  4. Україна вирішила побудувати міст в Росію через Керченську протоку. KP.RU — сайт «Комсомольської правди» (ru). 2010-03-19. Процитовано 2018-05-21. 
  5. Медведєв і Янукович домовилися про будівництво моста через Керченську протоку. Процитовано 2018-05-21. 
  6. Двосторонні договори (ru-RU). www.mid.ru. Процитовано 2017-02-09. 
  7. Міст в Крим, швидше за все, збудують через косу Тузла. РИА Новости. 2014-06-05. 
  8. а б У РФ не знайшлося бажаючого будувати залізницю до Криму // УП. — 2016. — 26 грудня.
  9. Будувати залізницю до Керченського моста в анексованому Криму буде компанія "друга Путіна". ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-05-22. 
  10. Нa Росії дозволили другу Путінa зaробити 17 млрд рублів нa зaлізниці до Керченського мосту. krym.depo.ua. Процитовано 2017-05-22. 
  11. Скільки коштував Росії Кримський міст: історія, будівництво, факти. biz.nv.ua. Процитовано 2019-07-09. 
  12. В анексованому Криму відкрили міст через Керченську протоку. Українська правда. 15 травня 2018. Процитовано 15 травня 2018. 
  13. Андрей Илларионов (2018-12-10). Керченская удавка. Эхо Москвы. 
  14. У ЄС відреагували на запуск залізничного сполучення по Кримському мосту. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-12-31. 
  15. В ООН відреагували на запуск поїздів по Керченському мосту. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-12-31. 
  16. Канада засудила запуск російських поїздів через кримський міст. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-12-31. 

Посилання[ред. | ред. код]