Мітринга Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван-Тадей Мітринга
Псевдоніми, криптоніми Бирон, Орелюк, Сергій Орелюк, Полин
Народження 5 серпня 1907(1907-08-05)
  с. Петриків, нині Тернопільського району
Смерть 6 вересня 1943(1943-09-06) (36 років)
  поблизу с. Вілля, нині Березнівського району
Національність українець
Громадянство Австро-УгорщинаЗУНРДруга Річ Посполита
Alma mater Львівський університет
Мова творів українська
Рід діяльності політичний діяч, публіцист
S: Роботи у Вікіджерелах

Іван-Тадей Мітринга (Мітрінґа,[1] Мітрінга; псевда: Бирон, Орелюк, Сергій Орелюк, Полин; 5 серпня 1907, с. Петриків (за деякими даними с. Дичків) — 6 вересня 1943, с. Вілля) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху.

Життєпис[ред.ред. код]

Іван Мітринга народився 5 серпня 1907 року в селі Петрикові, (за деякими даними с. Дичків, обидва села тоді входили до складу Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).

Дитячі та юнацькі роки минули в с. Дичкові. 1928 року закінчив Тернопільську українську гімназію. Під час навчання належав до 28-го юнацького пластунського куреня імені Байди-Вишневецького, організовував підпільні націоналістичні гуртки.[1] У 1930-х роках вивчав історію у Львівському університеті.

1930 року зазнав утисків під час так званої пацифікації. 8 лютого 1932 року польською владою засуджений на півтора роки ув'язнення (зокрема, у концтаборі Береза Картузька).[1]

Належав до ОУН, займав ряд провідних постів у Крайовому Проводі ОУН на закордонних українських землях. В ОУН очолив ревізіоністську групу, названу його іменем, яка вимагала перегляду теоретичних засад націоналістичного руху в бік його демократизації.

Наприкінці 1930-х працював у видавництві «Дешева книжка» Володимира Кунанця. Був редактором газети «Геть з большевизмом».

Вже в тридцятих роках кинув символічне гасло: «Центральна проблема України, це ані Київ ані Львів, але Донбас», показуючи образно значення робітництва та значення соціальних проблем для всякої визвольної боротьби.

У 1938 році в статті в газеті «Геть з большевизмом» проголосив гасло «Свободу народам! Свободу людині!»

У 1940 році виступив з критикою концепції Степана Бандери орієнтації на Німеччину, висунувши гасло: «Разом з поляками, французами, народами СРСР за вільну Європу без Гітлера і Сталіна».

У 1941 році відійшов від ОУН(б). Заснував Українську Революційну Партію Робітників і Селян, що в 1942 році, після об'єднання з іншими групами, створила Українську народно-демократичну партію. Видавав її партійний орган «Земля і Воля». Разом з Борисом Левицьким влітку 1942 року приєднався до «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця, в якій очолив відділ пропаганди.

І. Мітринга разом з групою молодших старшин штабу Поліської Січі виступав за збройну відсіч намаганням ОУН(б) під керівництвом Миколи Лебедя підпорядкувати собі всі повстанські формування. Проте у своєму радикалізмі вони не були підтримані більшістю керівництва, на чолі з отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем і начальником штабу Леонідом «Зубатим» Щербатюком, що намагались уникати братовбивчих зіткнень з ОУНівцями.

Загинув Іван Мітринга 6 вересня 1943 року біля с. Вілії (Людвіпольська волость, нині Березнівського району Рівненської області) поблизу Острога на Волині у бою з радянськими партизанами.

Твори[ред.ред. код]

Видавав партійний часопис «Земля і воля».[1] Автор праць:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Дем'янова І., Окаринський В., Пиндус Б. Мітрінґа Іван… — С. 536.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]