Надсон Семен Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Надсон Семен Якович
Semyon Yakovlevich Nadson.jpg
Народився 14 (26) грудня 1862
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 19 (31) січня 1887 (24 роки)
Ялта, Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
туберкульоз
Поховання Літераторські мостки
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет
Alma mater The First Saint-Petersburg Gymnasium[d]

Надсон Семен Якович (14 (26) грудня 1862(18621226), Санкт-Петербург — 19 (31) січня 1887, Ялта) — поет єврейського походження, що жив у Російській Імперії, значну частину життя провів в Україні.

Біографія[ред.ред. код]

Семен Якович Надсон народився у Санкт-Петербурзі 14 грудня 1862 року в сім'ї надвірного радника єврейського походження[1] Якова Семеновича Надсона та російської дворянки Антоніни Степанівни Мамонтової. За рік після народження родина переїхала до Києва. Батько Надсона помер від психічного розладу залишивши вагітну дружину, і молодша на півтора роки сестра Надсона — Ганна народилась вже після смерті батька. Родина залишилась жити в Києві, де мати працювала економкою і вчителькою доньки в родині поміщика Фурсова.

В 1869 році родина Надсона повернулась до Санкт-Петербургу, де Надсон вступив до підготовчого класу 1-ї класичної гімназії. В Санкт-Петербурзі родина мешкала у брата матері Діодора Степановича Мамонтова. Мати Надсона невдовзі вдруге вийшла заміж за Миколу Гавриловича Фоміна, керівника Київського відділення Російського Товариства страхування і транспортування поклажі. Родина знову переїхала до Києва, а Надсона віддали на навчання до Другої київської гімназії.

Мати Надсона захворіла на сухоти, а вітчим від ревнощів і тривалих сімейних скандалів наклав на себе руки на дачі під Києвом. Деякий час родина проводить у скруті отримуючи незначну допомогу від родичів батька Надсона, а після цього вчергове повертається до Санкт-Петербургу за підтримки другого брата матері Іллі Степановича Мамонтова. У 1872 році Надсона віддали в 2-гу військову гімназію, закінчивши яку в 1879 році, він вступив в Павловське військове училище. Під час навчання сильно застудився і захворів на сухоти. 1880-й рік Надсон провів у Тифлісі на лікуванні. В 1882 році Надсон став підпоручиком і почав свою військову службу в Каспійському полку, де прослужив офіцером два роки[2].

Після відставки у 1884 році декілька місяців він був секретарем редакції «Недели», але скоро через суттєве погіршення стану здоров'я за підтримки друзів виїхав на лікування до Вісбадену, а потім до Ніцци. Але, на жаль, Надсону краще не ставало, і влітку 1885 року друзі вирішили відвезти його до України, де він прожив останні роки свого життя. Спочатку Надсон прожив півтора роки у селі Носківці Подільської губернії. Пізніше він переїхав на лікування у недавно відкритому кліматично-лікувальному закладі Боярки неподалік від Києва, де познайомився з композитором Миколою Лисенком.

Живучи у Боярці, щоб не залежати фінансово від друзів і літературного фонду, Надсон почав писати літературні фельєтони в київській газеті «Заря». Але стан здоров'я хворого поета зовсім погіршився. Друзі перевезли його до Ялти, де він і помер. Його тіло було перевезено в Росію до Санкт-Петербургу і поховано на Волковому кладовищі.

Творчість[ред.ред. код]

Не дивлячись на те, що Семен Надсон помер у віці 24 років і за життя встиг видати лише одну збірку творів, його творчість здобула визнання ще за життя і у 1886 році Надсон отримав Пушкінську премію.

Численні твори Надсона покладені на музику і перетворились на пісні і романси, серед них:

Вірші Семена Надсона перекладені українською:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Семен НАДСОН. lechaim.ru. Процитовано 2018-02-11. 
  2. Автобиография (Надсон) — Викитека. ru.wikisource.org (ru). Процитовано 2018-02-11. 
  3. M.Zharkikh. Леся Українка – Блакитна троянда. Дія друга. www.l-ukrainka.name. Процитовано 2018-02-11. 
  4. Сторінка:Украінська Муза (Випуск 12).pdf/54 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (uk). Процитовано 2018-02-11.