Несольоний Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Несольоний
Несольоний Михайло Михайлович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Михайло Михайлович Несольоний.jpg
Загальна інформація
Народження 8 червня 1988(1988-06-08)
с. Сніжків, Валківський район Харківська область, УРСР, СРСР
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (33 роки)
неподалік Глухова, Шосткинський район, Сумська область
(вбитий)
Військова служба
Роки служби 2015—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна / Бої за Глухів
Нагороди та відзнаки
Герой України

Михайло Михайлович Несольоний (нар. 8 червня 1988, с. Сніжків, Валківський район Харківська область, УРСР, СРСР — пом.. 24 лютого 2022, неподалік Глухова, Шосткинський район, Сумська область) — український військовий, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Несольоний народився 8 червня 1988 року в селі Сніжків у Валківському районі на Харківщині.

Проходив військову службу у Збройних Силах України з 2015 року, був водієм санітарної бронетранспортера МТ-ЛБ підрозділу 16 ОМПБ «Полтава» 58 ОМБр Збройних Сил України.

Загинув 24 лютого 2022 року у перший день російського вторгнення в Україну[1], у ближньому бою із силами противника під час евакуації людей[2]. Рано-вранці цього дня російські війська зробили спробу прориву кордону в районі Бачівська, але були призупинені на трасі Кіпті-Бачівськ в районі села Годунівки поблизу м. Глухова, де зав'язалися бойові сутички[3][4].

Кілька воїнів було поранено, для їхньої евакуації викликали транспорт бригадного медпункту. На допомогу побратимам негайно прибув санітарний транспортер на базі МТЛБ, маркований знаками Червоного Хреста, яким кермував водій молодший сержант Михайло Несольоний. Незважаючи на явну небезпеку наступу ворога, він виявивши мужність та відвагу продовжив виконувати бойове завдання з евакуації людей, але потрапив під прицільний обстріл рашистів, які чітко бачили в прицілах знак Червоного Хреста. Бронемашину було підбито, побратими зуміли витягнули із неї поранених, але врятувати Михайла не встигли — він загинув смертю Героя, до останньої миті виконуючи свій обов'язок на бойовому посту[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2 березня 2022 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[2].

Родина[ред. | ред. код]

Залишилися дружина і троє дітей[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сумна і трагічна втрата для Валківщини. Сайт Валківської міської ради (укр.). 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022. 
  2. а б Президент присвоїв звання Героя України 15 захисникам. Укрінформ (укр.). 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  3. Російські війська зробили спробу прориву кордону в районі Бачівська і були зупинені біля Глухова. Глухів.info (укр.). 24 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  4. а б Ціною власних життів… Герої, яких втратила Глухівщина. Неделя. — 2022. — № 19 (1195). — 5 травня. — С. 1
  5. Загинув під знаком Червоного Хреста в перший день війни…. Армія.inform (укр.). 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]