Новомилятинський район
Колишній район Львівської області, центром якого було село Новий Милятин.
Територія[ред. | ред. код]
1941 року[1] до складу району входило ряд населених пунктів, зокрема: Банюнин, Великосілки, Вирів, Горпин, Деревляни, Дідилів, Дунів, Кизлів, Кудирявці, Лісок, Лодина, Нагірці, Неслухів, Новий Милятин, Новий Ріпнів, Новосілки, Ріпнів, Соколів, Спас, Старий Милятин, Стрептів, Убині, Хренів, Якимів, Ямне. Окрім того до його складу входило ще 18 сіл колишнього Кам'янко-Бузького району.
Новомилятинський райком КП(б)У[ред. | ред. код]
Створений у вересні 1944 року. З жовтня 1952 року — Новомилятинський райком Комуністичної партії України (КПУ). Ліквідований у березні 1959 року після ліквідації Новомилятинського району, територія якого відійшла до Новояричівського району. Райком складався з наступних підрозділів: Бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 р. - відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди i агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів[2].
Репресії[ред. | ред. код]
У квітні 1948 року уповноважений державної планової комісії Ради міністрів СРСР у Львівській області направив доповідну записку секретарю львівського обкому КП(б)У і голові облвиконкому про незадовільний хід призову молоді для шкіл фабрично-заводського навчання Донбасу і Львівської області. Зокрема у ній відзначається, що в області спостерігалося масове ухиляння молоді від мобілізації, як результат агітації з боку українських націоналістів. З метою прискорення мобілізації застосовувалися методи голого адміністрування з викликом призовників через військкомати, залученням органів міліції і організацією облав на території ряду районів, у тому числі Новомилятинського[3].
У дванадцяти районах Львівської області: Лопатинському, Радехівському, Сокальському, Великомостівському, Рава-Руському, Немирівському, Магерівському, Куликівському, Новояричівському, Кам'янка-Бузькому, Новомилятинському, — в часі від 17 липня 1944 року, більшовики заслали на Сибір — 2123 особи, у тому числі 624 чоловіків, переважно старшого віку, 898 жінок і 601 дитину; вивезли на примусові роботи у Донбас — 649 осіб, вбили 1817 осіб, у тому числі 120 старшого віку, 90 жінок, 68 малих дітей; заарештували — 3479 осіб; спалили — 2706 господарств; пограбували та знищили — 2650 господарств та 40 церков; знищили — 136 бібліотек[4].
Діяльність ОУН та УПА[ред. | ред. код]
У зв'язку зі зміною адміністративних меж районів після приходу Червоної армії у липні 1944 року. проведено також реорганізацію структур ОУН. Сокальську округу ОУН поділено на три надрайони: Радехівський, Кам'янко-Буський, Рава-Руський. У Кам'янко-Буський надрайон увійшов, зокрема Новомилятинський район[5].
Культурне життя[ред. | ред. код]
Попри репресії у Новомилятинському районі вирувало культурне життя, зокрема творчі зустрічі проводили відомі українські письменники, у 1950 році Максим Рильський читав учням сільської школи свої вірші.
Науковці вивчали життя та історію району. У 1950 році для львівських етнографів була затверджена нову важливу тему: «Побут і культура колгоспників УРСР», якою керували з Києва. Упродовж року було проведено комплексні експедиції у села Неслухів та Кізлів Новомилятинського району Львівської області[6].
Ліквідація[ред. | ред. код]
Новомилятинський район було ліквідовано у січні 1959 року, а його територія увійшла до складу Буського та Новояричівського районів[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1941 года) / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — С. 187–188.(рос.) (рос.)
- ↑ Державний архів Львівської області, 2003, с. 67.
- ↑ 1948. history.org.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ Мірчук, 1953, с. 105.
- ↑ Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія / В. Слободян; Наукове товариство імені Шевченка у Львові, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, Фундація енциклопедії України. — Львів, 1998. — С. 65. — ISBN 966-02-0362-4.
- ↑ Ігор Плевич. Українська етнографічна наука у першому повоєнному десятилітті та польові дослідження Полісся. vuzlib.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 4.03.1959 «Про ліквідацію деяких районів Львівської області»
Джерела[ред. | ред. код]
- Державний архів Львівської області: Путiвник по фондах Львiвської та Дрогобицької обласних, міських, районних організацій Комуністичної партії України / Упорядн.: Й. Л. Штатман (відп. упорядн.), В. І. Куцинда, В. М. Кислий, Л. С. Ковальова, П. І. Кравчук, Л. М. Мінаєва; Ред. кол.: В. І. Куцинда, В. В. Клювак, П. І. Кравчук, Й. Л. Штатман. Державний комітет архівів України; Державний архів Львівської області. — Львів, 2003. — 129 с. — (Архівні зібрання України. Путівники)
- Мірчук П. Поворот большевиків // Українська Повстанська Армія 1942—1952. — Мюнхен: Cicero, 1953. — С. 95—105.