Нові часи

Нові часи;
Modern Times
Жанр	Комедія
Режисер	Чарлі Чаплін
Продюсер	Чарлі Чаплін
Сценарист	Чарлі Чаплін
У головних ; ролях	Чарлі Чаплін; Полетт Ґоддар
Оператор	Айра Морган; Роланд Тотеро
Композитор	Чарлі Чаплін
Художник	Charles D. Halld
Кінокомпанія	Charles Chaplin Productions; United Artists
Дистриб'ютор	United Artists і Netflix
Тривалість	87 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1936
Кошторис	1,5 млн. $
Касові збори	1 400 000 $
IMDb	ID 0027977
	Нові часи у Вікісховищі

«Нові часи» (англ. Modern Times) — частково німий комедійний кінофільм Чарлі Чапліна, в якому його головний персонаж "маленький волоцю́га" прагне вижити в індустріальному світі.

У 1989 році фільм «Нові часи» був обраний Бібліотекою Конгресу США для зберігання в Національному реєстрі фільмів як «культурно, історично та естетично значущий».^[1]

На 13 серпня 2021 року фільм займав 38-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Зйомки фільму[ред. | ред. код]

Виробництво фільму почалося у вересні 1933 р., а завершилося 12 січня 1936 р. Прем'єра відбулася 5 лютого 1936 р. в Нью-Йорку. Фільм був задуманий звуковим, але Чаплін не міг собі уявити Волоцюгу, що говорить. Він міг бути персонажем тільки німого кіно.

У кінці фільму "маленький волоцю́га" виходить, щоб заспівати пісню. Він не пам'ятає слів пісні, і текст записують на його манжеті. Під час музичного виступу він губить манжет, і співає пісню, що складається з суміші слів, подібних до слів італійської та французької мови. Глядачі вперше почули голос Волоцюги.

Чаплін у своїй автобіографії писав про сюжет фільму:

«Мені пригадалася також одна розмова з розумним молодим репортером газети «New York World». Почувши, що я збираюся відвідати Детройт, він розповів мені про конвеєрну систему — страшну історію про те, як велика промисловість заманює здорових молодих фермерів, які після чотирьох-п'яти років роботи на конвеєрі хворіють на нервові розлади.»

Сюжет[ред. | ред. код]

Кадр з фільму

Фільм починається із зображення стада баранів. Потім камера показує робітників, які приїхали на метро на великий сучасний завод. Волоцюга працює на складальному конвеєрі, цілий день виконуючи один і той самий рух — двома ключами закручує гайки. Президент компанії у своєму кабінеті збирає пазл і читає анекдоти в газеті. По всьому заводу встановлені величезні телевізійні екрани, через які Президент підганяє робітників.

Президент постійно наказує збільшити швидкість руху конвеєра і Волоцюга повторює все той же самий рух, навіть коли не працює.

Під час обідньої перерви на Волоцюзі випробовують «Годувальну машину», яку створили для того, щоб робітники не відривалися на обідню перерву, і продовжували працювати під час обіду. Годувальна машина виходить з ладу, обливає Волоцюгу супом, згодовує йому дві металеві гайки.

Після обіду Президент ще збільшує швидкість руху конвеєра і Волоцюга божеволіє. Він намагається закрутити ключами будь-які круглі металеві предмети, які бачить — навіть ґудзики на чужому одязі.

Волоцюгу відправляють до психіатричної лікарні. Вийшовши з лікарні, Волоцюга блукає вулицями. Побачивши, що з автомашини, що перевозить на габариті вантажі, впав червоний прапорець, він підіймає його, і починає розмахувати ним, щоб звернути увагу водія. З-за рогу з'являється демонстрація робітників, Волоцюга опиняється перед демонстрацією з червоним прапором у руці. Поліція заарештовує його, як ватажка бунтарів. Волоцюга опиняється у в'язниці.

У в'язниці Волоцюга допомагає запобігти озброєній втечі й до кінця свого терміну веде у в'язниці комфортне життя. Коли його випускають, він не хоче залишати в'язниці. У в'язниці його годують, а на волі немає роботи.

Звільнившись, він стає свідком того, як дівчина (Полетт Ґоддар) краде хліб з магазину. У неї померла мати, а батько, безробітний, загинув під час заворушень. Її ловлять поліціянти, і Волоцюга каже їм, що це він украв хліб. Його заарештовують. Заарештовують також і дівчину. По дорозі в поліцію вони втікають з поліцейської машини.

Волоцюга влаштовується нічним сторожем в універмаг. Вночі вони в універмазі ведуть з дівчиною «шикарне життя». У цей час в універмаг проникають грабіжники. Волоцюга намагається перешкодити їм. При цьому грабіжники виявляються його знайомими по заводу. Вони стояли на одному конвеєрі. Старі друзі напиваються, Волоцюга засинає у відділі тканин і вранці його знову відправляють до в'язниці.

Через 10 днів Волоцюга виходить з в'язниці. Біля воріт його чекає дівчина. Вона знайшла для них ідеальний будинок — розвалений сарай на околиці міста. Закінчується депресія, Волоцюга знову отримує роботу на заводі.

Робочий день не завершився до кінця, тому що оголошується страйк. За воротами заводу Волоцюга випадково наступає на дошку, на якій лежить цегла. Цегла б'є поліцейського по голові. Волоцюгу заарештовують ще раз.

Дівчина знайшла роботу танцівниці в кафе і влаштувала туди на роботу Волоцюгу. Волоцюга працює офіціантом і співає пісні. У цей час інспектори соціальної служби приходять в кафе, щоб забрати дівчину, яка раніше втекла від них, оскільки вона неповнолітня і живе без батьків. Волоцюга і дівчина тікають. Дівчина каже: «Який сенс намагатися?». Волоцюга оптимістично відповідає: «Buck up-never say die».

У ролях[ред. | ред. код]

Чарлі Чаплін — фабричний робітник
Полетт Ґоддар — дівчина
Генрі Бергман — господар кафе
Тайні Сендфорд — Великий Білл
Честер Конклін — механік
Стенлі Блайстоун — батько дівчини
Аллан Гарсія — президент корпорації «Електро Стіл»
Хенк Менн — грабіжник
Річард Александер — співкамерник
Сесіл Рейнольдс — тюремний священник

Цікаві факти[ред. | ред. код]

«Годувальна машина» була придумана Чарлі Чапліном ще в 1916 р. для повнометражного фільму про подорож на Місяць. Фільм задумувався, як сатира на технічний прогрес, але не був знятий.
У ролі священника, який відвідує в'язницю, знявся англійський хірург доктор Сесіль Рейнольдс.
«Нові часи» — ймовірно, найоптимістичніший фільм Чарлі Чапліна. Закінчувалася Велика депресія, в США з'явилася пенсійна система і т. д. У «Нових часах» Бродяга вперше в кінці фільму йде дорогою не один.
Чаплін був звинувачений в плагіаті фільму Рене Клера «Свободу нам!», зокрема сцени на конвеєрі.
В епізоді демонстрації в руках одного з робітників видно плакат з написом «Свабода» (саме так) російською мовою.
Новий час — епоха, яка охоплює період з XVII ст. до кінця XIX ст.; після цього починається період так званої «новітньої історії», що триває і по наш час. Це історична епоха, протягом якої культура західноєвропейських країн набула тієї розвинутої форми, яка виділила Європу із всього останнього світу і яку виділяють як особливий тип європейської культури. У попередні епохи культура Європи ще не була «європейською» у цьому розумінні, а у наш час вона вже перестала бути специфічно «європейською», тобто особливим соціокультурним світом, який поєднав би країни Європи на відміну від усіх інших. Контури неєвропейської культури стали виявлятися у XVII ст. Реформація, що розпочалась в епоху Відродження, була вже зародком культури нового типу. Вона проклала дорогу до переосмислення догматів християнства. Протестантизм самим фактом свого існування утверджував можливість різного тлумачення священного писання. Духовна атмосфера в суспільстві змінилась під впливом англійської революції у XVII ст., а потім французької у XVIII ст. — воші ознаменували настання нової ери в історії Європи та становлення нової європейської культури. За соціальним змістом це був період формування та утвердження в Європі буржуазних соціальних відносин. У цьому випадку йдеться про фіксацію того факту, що центр життя виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності змістився у міста, де бурхливо почали розвиватися різноманітні форми промислової діяльності. Це призвело до появи машинного виробництва, яке революціонізувало всю людську діяльність взагалі.

Паралельно зі змінами у діяльності відбувались зміни у суспільних відносинах: розриваються колишні зв'язки особистої залежності людини від людини, зникає «велика сім'я», а натомість з'являється вільний, автономний індивід що є засадою явища під назвою «буржуазний індивідуалізм». Все це спричиняє шалене прискорення темпів життя. Зростання масштабів соціальної динаміки. Відбуваються величезні зміни у розвитку наукового природознавства і філософії. Галілей вперше звернув увагу на розробку методології науки. Йому належить думка, що наука має спиратися на спостереження, експерименти та користування математичною мовою. Саме на цій основі Ньютон створив класичну механіку. Видатні філософи XVII ст. — Ф.Бекон, Т.Гобс, Ф.Декарт, Б.Спіноза, Г. Лейбніц та інші — звільнили філософію від схоластики й повернули її обличчям до науки. Основою філософського пізнання для них стала не сліпа віра, а розум, що спирається на логіку і факти.