Ніколь Брадтке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколь Брандтке
Громадянство Австралія Австралія
Дата народження 22 вересня 1969(1969-09-22) (54 роки)
Місце народження Мельбурн
Зріст 176 см[1]
Вага 61 кг[1]
Початок кар'єри 1985
Завершення кар'єри 1997
Робоча рука права
Призові, USD 1 283 966

Одиночний розряд

Матчів в/п 243—191
Титулів 3 WTA, 4 ITF
Найвища позиція 24 (24 травня 1993)
Мейджори
Австралія 4к (1989, 1993)
Ролан Гаррос ПФ (1988)
Вімблдон 4к (1995)
США 3к (1987)

Парний розряд

Матчів в/п 222—164
Титулів 9 WTA
Найвища позиція 11 (5 квітня 1992)
Мейджори
Австралія 3к (1992, 1996)
Ролан Гаррос ПФ (1988, 1990)
Вімблдон ПФ (1989)
США ПФ (1989)
Інші парні турніри
Мікст
Австралія П (1992)
Ролан Гаррос Ф (1990)
Вімблдон Ф (1987)
США П (1992)
Востаннє картку оновлено: тенісистка завершила виступи

Ніколь Брадтке (англ. Nicole Bradtke; до шлюбу Провіс, англ. Provis, 22 вересня 1969, Мельбурн) — австралійська професійна тенісистка і тренерка. Дворазова переможниця турнірів Великого шолома в змішаному парному розрядіМарком Вудфордом), переможниця 12 турнірів WTA в одиночному і парному розряді, бронзова призерка Олімпіади 1992 року в жіночому парному розряді.

На відміну від багатьох австралійських тенісистів, Ніколь Брадтке успішно виступала на ґрунтових кортах. Вона пояснює цей факт тим, що в Мельбурні в дитинстві грала на штучному покритті, що нагадує ґрунтове, і навчилася правильно пересуватися[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ніколь Провіс народилася в Мельбурні в 1969 році. Від 1994 року одружена з колишнім професійним баскетболістом Марком Брадтке, народила двох синів — Остіна та Дженсена. Сестра Наташа —у шлюбі з тенісистом Тоддом Вудбріджем.

Ігрова кар'єра Ніколь Брадтке завершилася на початку 1997 року. Після цього вона працює тренеркою і спортивною коментаторкою. Серед тенісисток, яких тренувала Брадтке, — бронзова медалістка Афінської Олімпіади Алісія Молік[3] і Саманта Стосур[4]. Вона також тренує збірну Австралії[en] на Кубку Федерації і володіє разом з чоловіком спортивним клубом у Мельбурні[2][5].

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

1985—1988[ред. | ред. код]

Ніколь Провіс почала грати в теніс у сім років. Свої перші матчі в професійних турнірах вона провела в 1985 році, протягом сезону кілька разів побувавши в півфіналах турнірів ITF. Завершила сезон виходом у друге коло Відкритого чемпіонату Австралії після перемоги над суперницею з першої сотні; у другому колі, однак, її розгромила Мартіна Навратілова — на той момент перша ракетка світу. 1986 року Провіс стала фіналісткою Відкритого чемпіонату Франції серед дівчат[3], а наприкінці сезону завоювала в Сіднеї свій перший титул на турнірі ITF і там само вперше вийшла у фінал парного турніру.

У 1987 році Провіс стала переможницею Відкритого чемпіонату Австралії в парному розряді серед дівчат, а влітку несподівано вийшла в парі з Дарреном Кехіллом до фіналу Вімблдонського турніру в змішаному розряді. На шляху до фіналу несіяні австралійці перемогли спочатку десяту, а потім 13-ту пару турніру, але в підсумку поступилися титулом також несіяній парі з Великої Британії. На перший титул в турнірі Жіночої тенісної асоціації (WTA) Провіс довелося чекати ще майже рік: це сталося лише у травні 1988 року в Страсбурзі, де вона стала чемпіонкою в парі з Манон Боллеграф. Невдовзі після цього на Відкритому чемпіонаті Франції вона зробила справжню сенсацію, вийшовши в півфінал і в одиночному, і в жіночому парному розряді. Займаючи 53-тю сходинку в рейтингу, вона перемогла двох посіяних суперниць і програла у півфіналі 13-й ракетці світу Наташі Звєрєвій (причому могла виграти в третьому сеті, але не реалізувала матч-бол на подачі Звєрєвої[2]). У парному розряді вони з Елною Рейнах з ПАР також обіграли дві посіяні пари, а в півфіналі поступилися другій парі турніру Клаудії Коде-Кільш і Гелені Суковій. Наприкінці року Провіс вперше виступила за збірну Австралії[en] на Кубку Федерації, перемігши особистих суперниць з Ізраїлю та Італії[en] і програвши Сільвії Ганіці з ФРН[en].

1989—1992[ред. | ред. код]

1989 року Провіс, посіяна під 16-м номером, програла в 1/8 фіналу Відкритого чемпіонату Австралії свіжоспеченій володарці Великого шолома Штеффі Граф, а пізніше дійшла з Рейнах до півфіналу турніру жіночих пар на Вімблдоні. Не будучи посіяними, вони перемогли на своєму шляху четверту і п'яту пари турніру; у чвертьфіналі Провіс взяла реванш у Граф, що виступала в парі з Габріелою Сабатіні, але в півфіналі на її шляху вдруге поспіль стала Звєрєва, цього разу з Ларисою Савченко. Після Вімблдону до кінця року Провіс і Рейнах зіграли ще тільки на двох турнірах, але при цьому перемогли в Альбукерке (США) і вийшли в півфінал Відкритого чемпіонату США, знову перемігши дві посіяні пари, зокрема Звєрєву і Савченко. У 1990 році Провіс успішно підтвердила належність до світової тенісної еліти в парному розряді. Спочатку вони з Рейнах виграли турнір WTA I категорії у Берліні (після перемог над обома першими посіяними парами) та турнір у Страсбурзі. Після цього на Відкритому чемпіонаті Франції Провіс дійшла з Рейнах до четвертого за кар'єру півфіналу турніру Великого шолома в жіночих парах, програвши лише першій парі турніру (Сукова—Новотна), а зі співвітчизником Рейнах Дані Віссером — до другого за кар'єру фіналу в міксті; австралійці були посіяні другими і програли у фіналі четвертій парі — Аранчі Санчес і Хорхе Лосано. Додавши до інших успіхів вихід у чвертьфінал Відкритого чемпіонату США, Провіс і Рейнах забезпечили собі місце в підсумковому турнірі WTA-туру, але там у першому ж колі програли майбутнім переможницям турніру Кеті Джордан і Елізабет Смайлі.

1991 рік, на відміну від попередніх, не був відзначений для Провіс значними успіхами на турнірах Великого шолома: найкращим її результатом став вихід у чвертьфінал Відкритого чемпіонату США в міксті з Тоддом Вудбріджем. Однак у турнірах нижчого рангу вона виступала вдало, за травень і початок червня чотири рази потрапивши до фіналів у парному розряді. На двох турнірах I категорії, Відкритому чемпіонаті Італії і Відкритому чемпіонаті Німеччини, вони з Рейнах програли у фіналі, а два наступних турнірах, у Женеві і Бірмінгемі, Провіс виграла в парі з досвідченою Елізабет Смайлі. В одиночному розряді її двічі за сезон зупиняли перші ракетки світу — спочатку Граф на Відкритому чемпіонаті Австралії, а потім Моніка Селеш на Відкритому чемпіонаті Італії, — але наприкінці сезону їй вдалося взяти гору над восьмою ракеткою світу Кончитою Мартінес у Нашвіллі. У листопаді Ніколь другий рік поспіль взяла участь у підсумковому турнірі сезону, цього разу разом зі Смайлі, але, як і за рік тому, вибула з боротьби вже в першому колі.

На 1992 рік припадає низка найвищих досягнень у кар'єрі Провіс. На початку січня в Брисбені вона вперше виграла турнір WTA в одиночному розряді, а наприкінці місяця в парі з Марком Вудфордом перемогла на Відкритому чемпіонаті Австралії в міксті. У фіналі посіяні третіми Вудфорд і Провіс перемогли першу пару турніру Тодда Вудбріджа і Аранчу Санчес. У лютому в парі з Лорі Макніл Ніколь виграла турнір в Оклахома-Сіті, а з Джо Дьюрі дійшла до півфіналу супертурніру в Індіан-Веллсі, піднявшись станом на квітень до 11-го місця в рейтингу WTA серед тенісисток, які виступають у парному розряді. У липні на Кубку Федерації Провіс фактично самотужки вивела збірну Австралії в півфінал, здобувши по дві перемоги в матчах з командами Болгарії та Чехословаччини[en] і взявши вирішальне очко в поєдинку зі збірною Австрії. У цьому ж місяці на Олімпіаді в Барселоні Провіс, яка виступала в парі з Рейчел Макквіллан, перемогла у чвертьфіналі посіяних третіми Яну Новотну і Андрею Стрнадову, забезпечивши Австралії медалі жіночого парного турніру, оскільки матч за третє місце не проводився. У півфіналі австралійки програли посіяним першими Мартінес і Санчес і в підсумку здобули «бронзу». Через місяць на Відкритому чемпіонаті США Провіс і Вудфорд завоювали другий за сезон титул на турнірі Великого шолома в міксті; цього разу вони були посіяні шостими і перемогли у півфіналі та фіналі, відповідно, сьому і п'яту пари.

1993—1997[ред. | ред. код]

У першій половині 1993 року Провіс досягла деяких успіхів в одиночному розряді: на Відкритому чемпіонаті Австралії вона дійшла до 1/8 фіналу після перемоги над Макніл, 12-ю ракеткою турніру. В Оклахома-сіті вона перемогла двох посіяних суперниць, у тому числі знову Макніл, посіяну під першим номером, і вийшла в півфінал. Вона дійшла до півфіналу також в Токіо (перемігши Пем Шрайвер), а в Куала-Лумпурі завоювала свій другий титул WTA в одиночному розряді. Після виходу у фінал одиночного турніру в Люцерні вона піднялася на 25-ту сходинку в одиночному рейтингу WTA. У липні зі збірною дісталась фіналу Кубка Федерації, вигравши свої зустрічі з чотирма суперницями поспіль, включаючи перемогу в першому колі над першою ракеткою світу Штеффі Граф. Але в фіналі австралійки не змогли протистояти команді Іспанії[ru], програвши з сухим рахунком. Невдовзі після цього, однак, Ніколь закінчила сезон — останнім турніром року став для неї Відкритий чемпіонат США, а в 1994 році виступала рідко, взявши участь лише в дев'яти турнірах, в парному розряді дійшовши до чвертьфіналу на Відкритих чемпіонатах Франції і США, а в одиночному розряді не показавши хорошої гри і втративши місце в першій сотні рейтингу. В цей рік Провіс одружилася з баскетболістом Марком Брадтке (в майбутньому гравцем НБА).

1995 року Провіс-Брадтке, яка виступала під прізвищем чоловіка, відновила активні виступи. Вже на початку лютого в Окленді вона виграла свій третій турнір WTA в одиночному розряді, перегравши по ходу чотирьох посіяних суперниць, в тому числі 16-ту ракетку світу Жулі Алар. У травні в Берліні перемогла Габріелу Сабатіні, на той момент сьому в світі, і повернулася в Топ-50 світового рейтингу, а в червні вийшла у фінал парного турніру в Бірмінгемі, а потім у четверте коло одиночного турніру на Вімблдоні. У 1996 році втретє за кар'єру виграла парний турнір у Страсбурзі. На Олімпіаді в Атланті Брадтке, однак, не вдалося повторити успіх чотирирічної давнини, і вона програла у першому ж колі як в одиночному розряді, так і в парі з Ренне Стаббс. На початку 1997 року, зазнавши травми плеча, яка означала операцію і шестимісячну перерву у виступах, вона вирішила завершити ігрову кар'єру в неповні 28 років[2].

На початку XXI століття Ніколь Брадтке виступає в змаганнях ветеранів; зокрема, у своїй віковій категорії дійшла до фіналу Відкритого чемпіонату Австралії 2004 у змішаному парному розряді.

Участь у фіналах турнірів Великого шолома за кар'єру (4)[ред. | ред. код]

Змішаний парний розряд (4)[ред. | ред. код]

Перемоги (2)[ред. | ред. код]

Рік Турнір Покриття Партнер Суперники у фіналі Рахунок у фіналі
1992 Відкритий чемпіонат Австралії Хард Австралія Марк Вудфорд Іспанія Аранча Санчес Вікаріо

Австралія Тодд Вудбрідж

6-3, 4-6, [11-9]
1992 Відкритий чемпіонат США Хард Австралія Марк Вудфорд Чехословаччина Гелена Сукова

Нідерланди Тому Нейссен

4-6, 6-3, 6-3

Поразки (2)[ред. | ред. код]

Рік Турнір Покриття Партнер Суперники у фіналі Рахунок у фіналі
1987 Вімблдонський турнір Трава Австралія Даррен Кехілл Велика Британія Джо Дьюрі

Велика Британія Джеремі Бейтс

7-610, 6-3
1990 Відкритий чемпіонат Франції Ґрунт Південно-Африканський Союз Дані Віссер Іспанія Аранча Санчес Вікаріо

Мексика Хорхе Лосано

7-65, 7-68

Участь у фіналах турнірів WTA (17)[ред. | ред. код]

Пояснення до таблиць
Великий шолом (0)
Фінал WTA (0)
I категорія (0+3)
II категорія (0)
III категорія (1+2)
IV категорія (3+6)
V категорія (0+2)

Одиночний розряд (4)[ред. | ред. код]

Перемоги (3)[ред. | ред. код]

Дата Турнір Покриття Суперниця у фіналі Рахунок у фіналі
1. 30 гру 1991 Брисбен, Австралія Хард Австралія Рейчел Макквіллан 6-3, 6-2
2. 19 кві 1993 Куала-Лумпур, Малайзія Хард США Енн Гроссман 6-3, 6-2
3. 30 січня 1995 Окленд, Нова Зеландія Хард США Джинджер Хельгесон-Нільсен 3-6, 6-2, 6-1

Поразка (1)[ред. | ред. код]

Дата Турнір Покриття Суперниця у фіналі Рахунок у фіналі
1. 17 травня 1993 Люцерн, Швейцарія Ґрунт США Ліндсі Девенпорт 1-6, 6-4, 2-6

Парний розряд (13)[ред. | ред. код]

Перемоги (9)[ред. | ред. код]

Дата Турнір Покриття Партнерка Суперниці у фіналі Рахунок у фіналі
1. 16 тра 1988 Страсбург, Франція Ґрунт Нідерланди Манон Боллеграф Австралія Дженні Бірн

Австралія Дженін Томпсон

6-3, 6-2
2. 14 сер 1989 Альбукерке, Нью-Мексико, США Хард Південно-Африканський Союз Елна Рейнах Італія Раффаелла Реджі

Іспанія Аранча Санчес Вікаріо

4-6, 6-4, 6-2
3. 14 тра 1990 Берлін, Німеччина Ґрунт Південно-Африканський Союз Елна Рейнах Австралія Гана Мандлікова

Чехословаччина Яна Новотна

6-2, 6-1
4. 21 тра 1990 Страсбург (2) Ґрунт Південно-Африканський Союз Елна Рейнах США Кеті Джордан

Австралія Елізабет Смайлі

6-1, 6-4
5. 20 тра 1991 Женева, Швейцарія Ґрунт Австралія Елізабет Смайлі Італія Каті Каверзасіо

Швейцарія Мануела Малєєва-Франьєр

6-1, 6-2
6. 10 чер 1991 Бірмінгем, Велика Британія Трава Австралія Елізабет Смайлі США Сенді Коллінз

Південно-Африканський Союз Елна Рейнах

6-1, 6-2
7. 17 лют 1992 Оклахома-Сіті, США Хард (i) США Лорі Макніл США Катріна Адамс

Нідерланди Манон Боллеграф

3-6, 6-4, 7-66
8. 11 січ 1993 Мельбурн, Австралія Хард Франція Наталі Тозья США Каммі Мак-Грегор

США Шон Стаффорд

1-6, 6-3, 6-3
9. 20 тра 1996 Страсбург (3) Ґрунт Індонезія Басукі Яюк США Тамі Вітлінгер-Джонс

США Меріенн Вердел-Вітмеєр

5-7, 6-4, 6-4

Поразки (4)[ред. | ред. код]

Дата Турнір Покриття Партнерка Суперниці у фіналі Рахунок у фіналі
1. 6 тра 1991 Відкритий чемпіонат Італії, Рим Ґрунт Південно-Африканський Союз Елна Рейнах США Дженніфер Капріаті

США Моніка Селеш

5-7, 2-6
2. 13 тра 1991 Берлін, Німеччина Ґрунт Південно-Африканський Союз Елна Рейнах СРСР Наташа Звєрєва

СРСР Лариса Савченко

3-6, 3-6
3. 30 гру 1991 Брисбен, Австралія Хард Нідерланди Манон Боллеграф Чехословаччина Яна Новотна

Латвія Лариса Савченко

4-6, 3-6
4. 12 чер 1995 Бірмінгем, Велика Британія Трава Австралія Крістін Радфорд Нідерланди Манон Боллеграф

Австралія Ренне Стаббс

6-3, 4-6, 4-6

Участь у фіналах Кубка Федерації (0+1)[ред. | ред. код]

Поразка (1)
Рік Місце Команда Суперниці у фіналі Рахунок у фіналі
1993 Франкфурт-на-Майні, Німеччина Австралія Австралія

Ніколь Провіс, Джаггард-Лей, Елізабет Смайлі, Ренне Стаббс

Іспанія Іспанія
Кончіта Мартінес, Аранча Санчес-Вікаріо
0-3

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Sports-Reference.com
  2. а б в г Catching Up With... Nicole Bradtke. WTA. 26 травня 2010. Процитовано 8 грудня 2011.
  3. а б Ніколь Брадтке (Провіс) (недоступне посилання с 09-09-2013 (1041 день) — історіякопія) на сайті Федерації тенісу Австралії (англ.).
  4. Malone, Paul (25 січня 2007). Stosur signs Nicole Bradtke. Herald Sun. Процитовано 8 грудня 2011.
  5. Сайт клуба Moorabbin Indoor Sports [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]