Дорошина Ніна Михайлівна

Дорошина Ніна Михайлівна
рос. Нина
Народилася	3 грудня 1934; Babushkind, Московська область, СРСР
Померла	21 квітня 2018 (83 роки); Москва, Росія
Поховання	П'ятницький цвинтар[d]
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	акторка, театральний педагог
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1956)
Заклад	Современник і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1955
У шлюбі з	Даль Олег Іванович
IMDb	nm0233996
	Нагороди та премії
	;

Дорошина Ніна Михайлівна — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Провідна актриса Московського театру «Современник». Заслужена артистка РРФСР (1970). Народна артистка РРФСР (1985).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 3 грудня 1934 року. Закінчила Московське театральне училище ім. Б. Щукіна (1956, курс В. Львової і В. Москвіна).

Впродовж 1959—2018 років — актриса Московського театру «Современник».

Дебютувала в кіно у 1955 році, зіграла у фільмах і телеспектаклях понад тридцять ролей. Популярність актрисі принесла невелика роль оперної співачки і актриси театру і кіно, яка «трішечки в'яже» і тимчасово на пенсії в ліричній комедії реж. О. Коренєва «За сімейними обставинами» (1977). Всенародну любов актриса здобула за виконання головної ролі у фільмі реж. В. Меньшова «Любов і голуби» (1984).

Знялась в українських фільмах: «Перший тролейбус» (1960, Даша), «Артист із Коханівки» (1961), «Лушка» (1964, Лялька).

З початку 1980-х років — викладач Театрального інституту імені Бориса Щукіна.

Ніна Дорошина, за день до смерті, скаржилася на проблеми з серцем, але була налаштована оптимістично. Напередодні їй знову довелося викликати швидку, проте від госпіталізації актриса відмовилася^[1].

Вранці, 21 квітня 2018 року, її сусід почув крики про допомогу. Двері в квартиру жінки була відкриті. Артистка трималася за серце і важко дихала. Лікарі приїхали швидко, але врятувати її не вдалося. Через кілька хвилин Ніна Дорошина померла^[2].

24 квітня 2018 року похована на П'ятницькому цвинтарі у Москві.^[3]

Призи та нагороди[ред. | ред. код]

Орден Пошани (14.04.2006) — За великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхи^[4]
Орден Дружби (22.01.2010) — За заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність^[5]
У 2007 році стала лауреатом премій «Жіноче обличчя року» за роль у виставі «Заєць. love story» і володаркою «Золотої зірки» I ступеня в номінації «За професіоналізм», присудженої Фондом «Громадська нагорода».

Театральні роботи^[6][ред. | ред. код]

(рос.)

Вера — «В поисках радости» В. Розов — 1957
Тоня — «Продолжение легенды» А. Кузнецов — 1958
Верочка — «Два цвета» А. Зак и И. Кузнецов — 1959
Катя — «Пять вечеров» А. Володин — 1959
Варвара — «Вечно живые» В. Розов — 1960
Принцесса — «Голый король» Е. Шварц — 1960
Божена, Вера — «Третье желание» В. Блажек — 1960
Майя — «Друг детства» М. Львовский — 1961
Женщина, на которой Он женился — «Четвертый» К. Симонов — 1961
Ксана — «По московскому времени» Л. Зорин — 1961
Анита — «Пятая колонна» Э. Хемингуэй — 1962
Нюта — «Назначение» А. Володин — 1963
Катерина — «Без креста!» В. Тендряков — 1963
Майя — «В день свадьбы» В. Розов — 1964
Тафаева — «Обыкновенная история» В. Розов (по И. Гончарову) — 1965
Ольга Носова — «Традиционный сбор» В. Розов — 1967
Крестьянка — «Народовольцы» А. Свободин — 1967
Василиса Карповна — «На дне» М. Горький — 1968
Маша — «Чайка» А. Чехов — 1970
Гизи — «Тоот, другие и майор» И. Эркень — 1971
Рита — «Валентин и Валентина» М. Рощин — 1971
Женщина — «С любимыми не расставайтесь» А. Володин — 1972
Мадлен — «Восточная трибуна» А. Галин — 1973
Фаинушка — «Балалайкин и К°» М. Салтыков-Щедрин — 1973
Марина — «Провинциальные анекдоты» А. Вампилов — 1974
Чашкина — «Четыре капли» В. Розов — 1974
Мария — «Двенадцатая ночь» У. Шекспир — 1975
Нина — «Эшелон» М. Рощин — 1975
Кучкина — «Обратная связь» А. Гельман — 1977
Сима — «Спешите делать добро» М. Рощин — 1979
Надя — «Любовь и голуби» В. Гуркин — 1982
Грушина — «Мелкий бес» Ф. Сологуб — 1989
Фиса — «Крутой маршрут» Е. Гинзбург — 1989
Инна — «Мурлин Мурло» Н. Коляда — 1990
Мадам Жорж — «Четыре строчки для дебютантки» Ж. Ануй — 1994
Миссис Куикли — «Виндзорские насмешницы» У. Шекспир — 1995
Она — «Заяц love story» Н. Коляда — 2007

Фільмографія[ред. | ред. код]

«Син» (1955, продавщиця в кондитерському відділі (немає в титрах)
«Перший ешелон» (1955, Неллі Паніна; реж. М. Калатозов)
«Поет» (1956, епізод; реж. Б. Барнет)
«Божевільний день» (1956, Шура, прибиральниця будинку відпочинку «Липки»)
«Людина народилася» (1956, кондуктор Сіма; реж. В. Ординський)
«Неповторна весна» (1957, Ніна, подруга Ганни; реж. О. Столпер)
«Вони зустрілися на шляху» (157, Олена Крапівіна (Льолік); реж. Т. Лукашевич)
«Поруч з нами» (1957, Люба Звонарьова)
«Її велике серце» (1958, Маша)
«Щастя треба берегти» (1958, Ольга)
«Люди на мосту» (1959, Оксана; реж. О. Зархі)
«Кінець старої Березівки» (1960, Ліза Курашова)
«Любушка» (1961, Кланька; реж. В. Каплуновський)
«Артист із Коханівки» (1961, телятниця Олеся Яковенко; реж. Г. Ліпшиць, к/студія ім. О. Довженка)
«Перший тролейбус» (1963, Даша; Одеська кіностудія та Кіностудія ім. М. Горького)
«Лушка» (1964, Лялька; реж. Л. Бескодарний, І. Самборський, к/студія ім. О. Довженка)
«Будується міст‎» (1965, Саша Малашкіна; реж. О. Єфремов, Г. Єгиазаров)
«Альошкіне полювання» (1965, Олена, мама Альоші; реж. Я. Базелян)
«За все у відповіді» (1972, Ольга Носова; реж. Г. Натансон)
«На дні» (1972, фільм-спектакль; Василиса Карпівна)
«Балалайкін і К °» (1973, фільм-спектакль; Фаінушка)
«Вічно живі» (1976, фільм-спектакль; Варя)
«За сімейними обставинами» (1977, оперна співачка і актриса театру і кіно, яка «трішечки в'яже» і тимчасово на пенсії; реж. О. Коренєв)
«Дванадцята ніч» (1978, фільм-спектакль; Марія)
«Кузен Понс» (1978, фільм-спектакль; мадам Сібо)
«Поспішайте робити добро» (1982, фільм-спектакль; Сима, сусідка)
«Любов і голуби» (1984, Надія Кузякіна; реж. В. Меньшов)
«Вам що, наша влада не подобається?!» (1988, Олена Олександрівна; реж. А. Бобровський)
«Ешелон» (1988, фільм-спектакль; Ніна)
«Крутий маршрут» (2008, фільм-спектакль; Фіса)
«Заєць. Love story» (2009, фільм-спектакль; Вона, актриса Таня)
«Гаражі» (2010, «Теща як явище», 9-я серія; Катерина Семенівна, теща)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ «Я жива, здорова!» Появилось интервью с Дорошиной за день до смерти [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Антикор. — 2018. — 21 квітня (рос.)
↑ Померла зірка «Любов і голуби» Ніна Дорошина [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Обозреватель. — 2018. — 21 квітня (рос.)
↑ В Москве попрощались с Ниной Дорошиной: фотофакт [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Обозреватель. — 2018. — 24 квітня (рос.)
↑ Указ Президента Российской Федерации от 14 апреля 2006 г. № 368 "О награждении государственными наградами Российской Федерации работников государственного учреждения культуры города Москвы «Московский театр „Современник“» [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Указ Президента Российской Федерации от 22 января 2010 года № 92 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Театр «Современник»: Театральні роботи актриси. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Ніна Дорошина на сайті театру «Современник» [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] «Я жива, здорова!» Появилось интервью с Дорошиной за день до смерти [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Антикор. — 2018. — 21 квітня (рос.)

[2] Померла зірка «Любов і голуби» Ніна Дорошина [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Обозреватель. — 2018. — 21 квітня (рос.)

[3] В Москве попрощались с Ниной Дорошиной: фотофакт [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Обозреватель. — 2018. — 24 квітня (рос.)

[4] Указ Президента Российской Федерации от 14 апреля 2006 г. № 368 "О награждении государственными наградами Российской Федерации работников государственного учреждения культуры города Москвы «Московский театр „Современник“» [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

[5] Указ Президента Российской Федерации от 22 января 2010 года № 92 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

[6] Театр «Современник»: Театральні роботи актриси. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Дорошина Ніна Михайлівна

Зміст

Життєпис[ред. | ред. код]

Призи та нагороди[ред. | ред. код]

Театральні роботи^[6][ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Навігаційне меню

Дорошина Ніна Михайлівна
рос. Нина

Народилася	3 грудня 1934(1934-12-03) Babushkin^d, Московська область, СРСР
Померла	21 квітня 2018(2018-04-21) (83 роки) Москва, Росія
Поховання	П'ятницький цвинтар^[d]
Громадянство	СРСР Росія
Діяльність	акторка, театральний педагог
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1956)
Заклад	Современник і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1955
У шлюбі з	Даль Олег Іванович
IMDb	nm0233996

Нагороди та премії

Дорошина Ніна Михайлівна

Життєпис[ред. | ред. код]

Призи та нагороди[ред. | ред. код]

Театральні роботи[6][ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Навігаційне меню

Пошук

Театральні роботи^[6][ред. | ред. код]