ОСУ-76

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самохідка ОСУ-76.jpg

ОСУ-76
Загальні дані
класифікація САУ безпосередньої підтримки
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
роки виробництва 1944
кількість виробів, од. 3
роки експлуатації на озброєння не прийнята
Основні параметри
бойова маса, т 4,2
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 5000
ширина, мм 2150
висота, мм 1560
кліренс, мм 290
Броня
тип броні сталева катана гомогенна
  лоб корпусу (верх), мм/град. 6 / 51°
  лоб корпусу (середина), мм/град. 6 / 22°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 6 / 78°
  борт корпусу, мм/град. 6 / 0°
  корма корпусу, мм/град. 6 / 13°
  дах корпусу, мм/град. 6
  днище, мм/град. 6
  лоб башти, мм/град. 10 / 25°
  борт башти, мм/град. 6 / 22°
  корма башти, мм/град. 6 / 0°
  дах башти, мм/град. відкритий
Озброєння
основне озброєння Гармата
калібр, марка та тип гармати 76,2-мм ЗІС-3
довжина ствола, кал. 51,6
кути ВН, ° −5…+12
кути ГН ° ±10
боєкомплект гармати 30
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна рядний
4 — циліндровий карбюраторний рідинного охолодження
потужність двигуна, к.с. (кВт) 50
пальне бензин
підвіска торсіонна, індивідуальна
швидкість по шосе, км/год. 41
запас ходу по шосе, км 220
питома потужність, к.с./т 11,9
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,4

ОСУ-76 — дослідна радянська самохідна артилерійська установка (САУ) періоду Другої світової війни. Була розроблена в березні — травні 1944 року як максимально полегшена та спрощена версія СУ-76 і як і остання, призначалася для безпосередньої підтримки піхоти. Маючи схожу конструкцію та однакову артилерійську частину з СУ-76, ОСУ-76 базувалася на агрегатах більш раннього легкого танку Т-60. Три прототипи ОСУ-76 були виготовлені влітку 1944 року, проте їх випробування виявили недостатню стійкість настільки легкої САУ при стрільбі з 76-мм гармати, а також незадовільну рухливість, через що на озброєння ОСУ-76 прийнята не була.

Література[ред. | ред. код]

  • А. Чубачин. Самоходное орудие СУ-76. — Москва : БТВ-МН, 2006. — 92 с. — (Военная летопись — Бронетанковый музей № 8) — 1000 прим.