Т-44

Т-44
Тип	середній танк Схема: класична
Історія використання
На озброєнні	1945 — кінець 1970-х
Історія виробництва
Розробник	А. Морозов
Виробник	СРСР
Виготовлення	1944-1947
Виготовлена кількість	1823
Характеристики
Вага	31 тонна
Довжина	6070 мм
Довжина ствола	54,6
Ширина	3180 мм
Висота	2410 мм
Обслуга	4
Калібр	85-мм ЗІС-С-53 1944 року
Підвищення	−5… +25°
Приціл	телескопічний ТШ-16
Броня	Лоб: верх: 90 / 60°, низ: 90 / 45° Борт: 75 / 0°, верх: 30 / 60° Корма: середина: 45 / 17°, низ: 30 / 70° Дах: 15—20 Днище: 15 Башта: лоб: 120, борт: 90 / 20°, корма: 75 / 12°, дах: 15
Головне озброєння	85-мм боєкомплект: 58
Другорядне озброєння	2 × 7,62-мм ДТМ
Двигун	В-44 (дизельний) 500 к.с.
Питома потужність	15,6
Підвіска	індивідуальна торсійна тиск на ґрунт: 0,83 кг/см²
Дорожній просвіт	425 мм база: 3800 мм колія: 2630 мм
Паливо	дизельне
Швидкість	шосе: 60 бездоріжжя: 25…30
Прохідність	підйом: 30° стінка: 0,73 м рів: 2,5 м брід: 1,3 м
Т-44 у Вікісховищі

Т-44 — радянський середній танк. Був створений в 1943-1944 роках Харківським конструкторським бюро машинобудування під керівництвом А. А. Морозова і призначався для заміни Т-34 як основний середній танк РСЧА. Незважаючи на значну зовнішню схожість з Т-34-85, конструктивно Т-44 мав з ним мало спільного і був представником якісно нового покоління танків, до якого належав післявоєнний Т-54.

Загальні відомості

Т-44 створювався для заміни Т-34, роботи зі створення нового танку для бронетанкових військ почалися наприкінці 1943 року. Конструкторські роботи велися на уральському танковому заводі, очолював конструкторське бюро А. Морозов. Елементи Т-34 були використані як основа, а конструктивні характеристики значною мірою були надбанням, отриманим під час розробки проєктів Т-34М і Т-43.

Проєкт отримав назву «Т-44». Сукупність вдалих рішень, зібраних в одній машині, зробила новий танк визначальним для майбутнього розвитку броньованих машин. Конструктори досягли зниження висоти моторно-трансмісійного відділення (МТВ), вивівши повітроочищувач на бік. Дизель В-44 отримав нову систему подачі палива, що трошки підвищило його потужність. Місце вентилятора зайняв маховик компактного виконання, що дозволило встановити дизель на низьку, жорстку і легку раму. Висота знизилася на 0,3 метра.

Конструктори відмовились від ніш надгусеничного виконання. Вентилятор був зміщений ближче до кормового бронелиста, який працював від КП через фрікцион. Застосовані рішення поліпшили і систему охолодження трансмісії. Відрізнялася установка масляного радіатора — тепер він розташовувався під кришкою МТВ, і, опинившись в однорідному потоці повітря, зміг забезпечити ефективну систему охолодження. Двигун і 5-ступінчасту КП з'єднувала «гітара», що підвищує редуктор з числом передачі 0.7. Сама коробка передач стала достатньо компактною і полегшеною. Бортові рішення передач і фрикціонів було запозичено від Т-34. Нове МТВ дозволило встановити 85-мм гармату ближче до середини корпусу — танкістів стали набагато менше турбувати кутові нахили танка і зменшувалася ймовірність «встромлятися стволом у землю». Зсув гармати до центру також збільшив точність попадань. Така центровка танка дозволила наростити лобову броню до 12 сантиметрів.

Міцності лобової частини також сприяв перенос люка водія-механіка на дах корпусу і відсутність установки сферичного типу під установку кулемета. На звільнене місце встановили бак для палива. З початком «холодної війни» конструктори, враховуючи появу танків з посиленою бронею, розробляють проєкт нової башти з 100 мм гарматою «Д-10Т» або під ЛБ-1. Дах люка заряджаючого члена команди обладнали туреллю з ЗК ДШК. Борти танка також отримують додаткову броню у вигляді протикумулятивних екранів завтовшки у 6-мм. З появою нового танка середнього класу Т-52 у 1946 році розробки Т-44 припинились, але танк залишився на озброєнні СРСР. У 1961 році відбувається уніфікація механізмів та блоків Т-44 і нового Т-54, у 1968 році танк був обладнаний стабілізатором гармати у 2-х площинах. На базі даного танка випускали САУ, тягачі, інженерні машини. В історії танкових військ Т-44 насамперед відомий як основний попередник нового сімейства танків середнього класу.

Озброєння

Таблиця бронепробивності для С-53
Снаряд \ Відстань, м	100	300	500	1000	1500	2000
БР-365
(кут зустрічі 90°)	119	115	111; 105	102; 100	93; 92	85
(кут зустрічі 60°)	97	93	91; 90	83; 85	76; 78	69; 72
БР-365К
(кут зустрічі 90°)	126	118	110; 108	95; 102	75; 90	65; 82
(кут зустрічі 60°)	103	96	90	75; 78	65; 72	50; 66
БР-365П
(кут зустрічі 90°)	167	152	140	110	85	—
(кут зустрічі 60°)	124	114	100	80	60
Треба пам'ятати, що у різний час і в різних країнах використовувались різні методики визначення бронепробиваємості. Як наслідок, Пряме порівняння із іншими даними неможливе.

Особливості конструкції

У новій конструкції вдалося посилити броньовий захист без збільшення ваги і габаритів машини. Т-44 з лобовою бронею корпуса 120 мм (на 75 мм більше, ніж у Т-34) важив майже стільки ж — 31,9 т. При цьому він був коротшим на 30 мм по корпусу і на 300 мм нижчим за силуетною висотою. Зменшення габаритів, відмова від надгусеничних ніш дозволили зменшити вагу, значно збільшивши товщу лобового листа.

Захищеність бойової машини підвищувалася і деякими конструктивними особливостями корпусу. Так, корпус танка зменшили по висоті (в порівнянні з Т-34-85) більш ніж на 300 мм за рахунок установки нового двигуна В-44, в якому змінили розташування водяного і масляного насосів.

Слабким місцем колишніх радянських танків було розміщення люка механіка-водія і кульової установки кулемета в лобовій броні. У новій машині лобовий похилий лист був монолітним і мав невелику оглядову щілину для водія, захищену триплексом (тришарове скло) і броньовою заслінкою. Люк механіка-водія містився в даху корпуса і практично був недосяжний для атаки вогнем. Спостереження тим не менш не ускладнилося. Через щілину водій танка міг вести огляд в прямому напрямку, а також під кутом 116° — через призматичний прилад з кутом огляду по горизонталі 54°.

Скорочення внутрішнього обсягу танка за рахунок збільшення товщини броньових листів і зменшення габаритів змусило переглянути і внутрішню компоновку. Так, вперше двигун був розміщений не вздовж поздовжньої осі танка, а поперек, що зменшило габарити силового відділення та збільшило розміри бойового. У трансмісії танка вперше застосували новий агрегат гітару, що передає зусилля від двигуна до коробки передач, розташованої паралельно двигуну. Встановили, що ефективність вогню з курсового кулемета, який вів стрілець-радист, була невисокою через поганий огляд. Крім того, передача розпоряджень через члена екіпажу не завжди дозволяла командиру танка оперативно реагувати на команди старших начальників в бою. Передача функцій радиста командиру дозволила вивільнити одного члена екіпажу, а на його місці розмістити боє-укладку для снарядів. Таким чином, при загальному скороченні внутрішнього обсягу танка його боєкомплект зменшився всього на два снаряди (що не мало істотного значення для бою) і складався з 58 артпострілів. При цьому курсовий кулемет за традицією в танку залишили, жорстко закріпивши його в лобовій броні корпуса. Вогонь вів механік-водій, орієнтуючись через оглядовий прилад. Другий кулемет, як і на Т-34-85, був спарений з гарматою. Основне озброєння — гармата ЗІС-С53 зразка 1944 року і кулемет ДТМ розташували в литій вежі овальної форми, що має значну кормову нішу для укладання снарядів. Тут же кріпився пістолет-кулемет ППС для екіпажу.

Завдяки застосуванню нової коробки передач середня швидкість збільшилася на 3 км/г, хоча максимальна і зменшилася на 5 км/г. Двигун потужністю 520 к.с., надійна трансмісія та ходова частина з 10 опорних котків, двох ведучих і двох напрямних коліс, гусениці з 70-тю траками в кожній дозволяли танку пересуватися зі швидкістю до 45 км/год.

Т-44 став новою віхою в будівництві танків сучасної конструкції. Танк такого ж класу — М48 «Паттон» — з'явився в армії США тільки в 1952 році. Він важив 44 т, мав гармату калібром 90 мм і таку ж, як Т-44, максимальну швидкість руху, а по висоті був на 300 мм вище за нього. Т-44, уже не був до того часу основним бойовим танком Радянської Армії, але ще стояв на озброєнні, своєю появою дав можливість перейти до створення абсолютно нової бойової машини Т-54, здатної діяти навіть в умовах застосування зброї масового ураження. У його конструкції використовували основні компонувальні рішення попередньої машини: розміщення моторно-трансмісійної установки, екіпажу, озброєння, параметрів броньового захисту, рухливості і ефективності вогню.

Модифікації

Порівняння основних радянських середніх танків в період Другої світової війни

	Т-34, модифікація 1940 року	Т-34, модифікація 1941 року	Т-34, модифікація 1942 року	Т-34, модифікація 1943 року	Т-34-85	Т-44
Маса, т	26	26,5	28,5	30,9	32	31,9
Зброя	76-мм Л-11	76-мм Ф-34	76-мм Ф-34	76-мм Ф-34	85-мм ЗІС-С-53	85-мм ЗІС-С-53
БК, Снарядів	76	77	77	100	60	58
Пальне, л	460	460	610	790	810	642
Запас ходу, км	300	400	400	465	360	300
Броня, мм	15—45	20—52	20—65	20—70	20—90	15—120

Див. також

• Т-54

Посилання

• (рос.) Быть ли танку на поле боя? «Моделист-Конструктор» 1978, № 11 на сайті http://hobbyport.ru/ Hobbyport.ru