Т-44

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
T-44

Т-44
Загальні дані
класифікація середній танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
розробник А. Морозов
роки виробництва 1944-1947
роки експлуатації 1945 — кінець 1970
Основні параметри
бойова маса, т 31 тонна
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 6070 мм
ширина, мм 3180 мм
висота, мм 2410 мм
кліренс, мм 425 мм
база, мм 3800 мм
Броня
  лоб корпусу (верх), мм/град. 90 / 60°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 90 / 45°
  борт корпусу, мм/град. 75 / 0°
  борт корпусу (верх), мм/град. 30 / 60°
  корма корпусу (середина), мм/град. 45 / 17°
  корма корпусу (низ), мм/град. 30 / 70°
  дах корпусу, мм/град. 15—20
  днище, мм/град. 15
  лоб башти, мм/град. 120
  борт башти, мм/град. 90 / 20°
  корма башти, мм/град. 75 / 12°
  дах башти, мм/град. 15
Озброєння
основне озброєння 85-мм
калібр, марка та тип гармати 85-мм ЗІС-С-53 1944 року
довжина ствола, кал. 54,6
кути ВН, ° −5… +25°
боєкомплект гармати 58
приціли телескопічний ТШ-16
кулемети 2 × 7,62-мм ДТМ
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна В-44 (дизельний)
потужність двигуна, к.с. (кВт) 500 к.с.
пальне дизельне
підвіска індивідуальна торсійна
швидкість по шосе, км/год. 60
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 25…30
запас ходу по шосе, км 200…250
запас ходу по перетятій місцевості, км 180…200
питома потужність, к.с./т 15,6
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,83 кг/см²
подоланний підйом, ° 30°
подоланна стінка, м 0,73 м
подоланний рів, м 2,5 м
подоланний брід, м 1,3 м

Т-44 — радянський середній танк. Був створений в 1943-1944 роках конструкторським бюро Уралвагонзаводу під керівництвом А. А. Морозова і призначався для заміни Т-34 в ролі основного середнього танка РСЧА. Незважаючи на значну зовнішню схожість з Т-34-85, конструктивно Т-44 мав з ним мало спільного і був представником якісно нового покоління танків, до якого належав післявоєнний Т-54.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Т-44 створювався для зміни Т-34, роботи зі створення нової техніки для бронетанкових військ почалися наприкінці 1943 року. Конструкторські роботи велися на уральському танковому заводі, очолював конструкторське бюро А. Морозов. Для бази використовували елементи Т-34, і помітний вплив на конструктивні характеристики мали напрацювання щодо проектів Т-34М і Т-43.

Проект отримав назву «Т-44». Сукупність вдалих рішень, зібраних в одній машині, зробили новий танк визначальним для майбутнього розвитку броньованих машин. Конструктори домоглися зниження висоти моторно-трансмісійного відділення (МТВ), винісши повітреочищувач до борту. Дизель В-44 отримав нову систему подачі палива, що трохи підвищило його потужність. Місце вентилятора зайняв маховик компактного виконання, це дозволило встановити дизель на низьку, жорстку і легку моторамку. Висота знизилася на 0,3 метра.

Конструктори відмовились від ніш надгусеничного виконання. Вентилятор був зміщений ближче до кормового бронелиста, який працював від КП через фрикціон. Застосовані рішення поліпшили і систему охолодження трансмісії. Відрізнялася установка масляного радіатора — тепер він розташовувався під кришкою МТВ, і, опинившись в однорідному потоці повітря, зміг забезпечити ефективну систему охолодження. Двигун і 5-ступінчасту КП з'єднувала «гітара», що підвищує редуктор з числом передачі 0.7. Сама коробка передач стала достатньо компактною і полегшеною. Бортові рішення передач і фрикціонів було запозичено від Т-34. Нове МТВ дозволило встановити 85-мм гармату ближче до середини корпусу — танкістів стали набагато менше турбувати кутові нахили танка і зменшувалася ймовірність «встромлятися стволом у землю». Зсув гармати до центру також збільшив точність попадань. Така центровка танка дозволила наростити лобову броню до 12 сантиметрів.

Міцності лобовій частині також сприяв переніс люка водія-механіка на дах корпусу і відсутність установки сферичного типу під установку кулемета. На звільнене місце встановили бак для палива. З початком «холодної» війни, конструктори, враховуючи появу танків з посиленою бронею, розробляють проект нової башти з 100 мм гарматою «Д-10Т» або під ЛБ-1. Дах люка заряджаючого члена команди обладнали туреллю з ЗК ДШК. Борти танка також отримують додаткову броню у вигляді протикумулятивних екранів завтовшки у 6-мм. З появою нового танка середнього класу Т-52, у 1946 році, розробки Т-44 припинились, але танк залишився на озброєнні СРСР. У 1961 році відбувається уніфікація механізмів та блоків Т-44 і нового Т-54, у 1968 році танк був обладнаний стабілізатором гармати у 2-х площинах. На базі даного танка випускали САУ, тягачі, інженерні машини. В історії танкових військ Т-44, в першу чергу, відомий, як основний попередник нового сімейства танків середнього класу.

Озброєння[ред. | ред. код]

Таблиця бронепробиваємості для С-53[1][2]
Снаряд \ Відстань, м 100 300 500 1000 1500 2000
БР-365
(кут зустрічі 90°) 119 115 111; 105[3] 102; 100[3] 93; 92[3] 85[3]
(кут зустрічі 60°) 97 93 91; 90[3] 83; 85[3] 76; 78[3] 69; 72[3]
БР-365К
(кут зустрічі 90°) 126 118 110; 108[3] 95; 102[3] 75; 90[3] 65; 82[3]
(кут зустрічі 60°) 103 96 90[3] 75; 78[3] 65; 72[3] 50; 66[3]
БР-365П
(кут зустрічі 90°) 167 152 140 110 85[4] [4]
(кут зустрічі 60°) 124 114 100 80 60[4]
Треба пам'ятати, що у різний час і в різних країнах використовувались різні методики визначення бронепробиваємості. Як наслідок, Пряме порівняння із іншими даними неможливе.

Особливості конструкції[ред. | ред. код]

У новій конструкції вдалося посилити броньовий захист без збільшення ваги і габаритів машини. Т-44 з лобовою бронею корпуса 120 мм (на 75 мм більше, ніж у Т-34) важив майже стільки ж — 31,9 т. При цьому він був коротшим на 30 мм по корпусу і на 300 мм нижчим за силуетною висотою. Зменшення габаритів, відмова від надгусеничних ніш дозволили зменшити вагу, значно збільшивши товщу лобового листа[5].

Захищеність бойової машини підвищувалася і деякими конструктивними особливостями корпусу. Так, корпус танка зменшили по висоті (в порівнянні з Т-34-85) більш ніж на 300 мм за рахунок установки нового двигуна В-44, в якому змінили розташування водяного і масляного насосів.

Слабким місцем колишніх радянських танків було розміщення люка механіка-водія і кульової установки кулемета в лобовій броні. У новій машині лобовий похилий лист був монолітним і мав невелику оглядову щілину для водія, захищену триплексом (тришарове скло) і броньовою заслінкою. Люк механіка-водія містився в даху корпуса і практично був недосяжний для атаки вогнем. Спостереження тим не менш не ускладнилося. Через щілину водій танка міг вести огляд в прямому напрямку, а також під кутом 116° — через призматичний прилад з кутом огляду по горизонталі 54°[5].

Скорочення внутрішнього обсягу танка за рахунок збільшення товщини броньових листів і зменшення габаритів змусило переглянути і внутрішню компоновку. Так, вперше двигун був розміщений не вздовж поздовжньої осі танка, а поперек, що зменшило габарити силового відділення та збільшило розміри бойового. У трансмісії танка вперше застосували новий агрегат гітару, що передає зусилля від двигуна до коробки передач, розташованої паралельно двигуну. Встановили, що ефективність вогню з курсового кулемета, який вів стрілець-радист, була невисокою через поганий огляд. Крім того, передача розпоряджень через члена екіпажу не завжди дозволяла командиру танка оперативно реагувати на команди старших начальників в бою. Передача функцій радиста командиру дозволила вивільнити одного члена екіпажу, а на його місці розмістити боє-укладку для снарядів. Таким чином, при загальному скороченні внутрішнього обсягу танка його боєкомплект зменшився всього на два снаряди (що не мало істотного значення для бою) і складався з 58 арт-вистрілів. При цьому курсовий кулемет за традицією в танку залишили, жорстко закріпивши його в лобовій броні корпуса. Вогонь вів механік-водій, орієнтуючись через оглядовий прилад. Другий кулемет, як і на Т-34-85, був спарений з гарматою. Основне озброєння — гармата ЗІС-С53 зразка 1944 року і кулемет ДТМ розташували в литій вежі овальної форми, що має значну кормову нішу для укладання снарядів. Тут же кріпився пістолет-кулемет ППС для екіпажу.

Завдяки застосуванню нової коробки передач середня швидкість збільшилася на 3 км/г, хоча максимальна і зменшилася на 5 км/г. Двигун потужністю 520 к.с., надійна трансмісія та ходова частина з 10 опорних котків, двох ведучих і двох напрямних коліс, гусениці з 70-тю траками в кожній дозволяли танку пересуватися зі швидкістю до 45 км/год.

Т-44 став новою віхою в будівництві танків сучасної конструкції. Танк такого ж класу — М48 «Паттон» — з'явився в армії США тільки в 1952 році. Він важив 44 т, мав гармату калібром 90 мм і таку ж, як Т-44, максимальну швидкість руху, а по висоті був на 300 мм вище за нього. Т-44, уже не був до того часу основним бойовим танком Радянської Армії, але ще стояв на озброєнні, своєю появою дав можливість перейти до створення абсолютно нової бойової машини Т-54, здатної діяти навіть в умовах застосування зброї масового ураження. У його конструкції використовували основні компонувальні рішення попередньої машини: розміщення моторно-трансмісійної установки, екіпажу, озброєння, параметрів броньового захисту, рухливості і ефективності вогню.

Модифікації[ред. | ред. код]

Порівняння основних радянських середніх танків в період Другої світової війни
Т-34, модифікація 1940 року Т-34, модифікація 1941 року Т-34, модифікація 1942 року Т-34, модифікація 1943 року Т-34-85 Т-44
Маса, т 26 26,5 28,5 30,9 32 31,9
Зброя 76-мм Л-11 76-мм Ф-34 76-мм Ф-34 76-мм Ф-34 85-мм ЗІС-С-53 85-мм ЗІС-С-53
БК, Снарядів 76 77 77 100 60 58
Пальне, л 460 460 610 790 810 642
Запас хода, км 300 400 400 465 360 300
Броня, мм 15—45 20—52 20—65 20—70 20—90 15—120


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М.: Техинформ, 2008. — № 9. — С. 52.
  2. (рос.) А. Б. Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 2000. — С. 862. — 1156 с. — (Библиотека военной истории). — ISBN 985-433-703-0
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т (рос.) М. Свирин. Артиллерийское вооружение советских танков 1940—1945. — М.: Экспринт, 1999. — С. 23.
  4. а б в Стрілба снарядом БР-365П на дальність понад 1000 м була заборонена.
  5. а б (рос.) Быть ли танку на поле боя? «Моделист-Конструктор» 1978, № 11 на сайті http://hobbyport.ru/ Hobbyport.ru

Посилання[ред. | ред. код]