Єрмолов Олексій Петрович
Олексій Єрмолов | |||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Алексей Ермолов | |||||||||||||||||||
Прізвисько | «Сфінкс новітнього часу» | ||||||||||||||||||
Народження | 24 травня (4 червня) 1777 Москва, Російська імперія | ||||||||||||||||||
Смерть | 11 (23) квітня 1861 (83 роки) Москва, Російська імперія | ||||||||||||||||||
Поховання | Троїцький цвинтар (Орел)d | ||||||||||||||||||
Країна | Російська імперія | ||||||||||||||||||
Приналежність | Російська імперія | ||||||||||||||||||
Рід військ | піхотні та артилерійські війська | ||||||||||||||||||
Освіта | Московський університет благодійний пансіонd | ||||||||||||||||||
Звання | Генерал від інфантерії | ||||||||||||||||||
Війни / битви | Битви під Аустерліцем, Гейльсбергом, Фрідландом, Смоленськом, Лютценом, Малоярославцем, Красним, Бауценом і Кульмом, Бородінська битва, Тарутинський бій | ||||||||||||||||||
Рід | Yermolov familyd | ||||||||||||||||||
Діти | Viktor Yermolovd, Klavdy Yermolovd і Sever Yermolovd | ||||||||||||||||||
Нагороди | |||||||||||||||||||
Єрмолов Олексій Петрович у Вікісховищі |
Олексій Петрович Єрмолов (рос. Алексей Петрович Ермолов; нар. 24 травня (4 червня) 1777, Москва, Російська імперія — пом. 11 (23) квітня 1861, Москва, Російська імперія) — російський полководець та державний діяч, учасник багатьох військових конфліктів, що їх вела Російська імперія у період з 1790-тих по 1820-ті. Генерал від інфантерії (1818) та генерал від артилерії (1837). Учасник та ключова фігура Кавказької війни. Засновник фортеці Грозний, губернатор Тифлісу (нині Тбілісі), в часи правління якого місто було суттєво перебудовано. Двоюрідний брат відомого партизана часів французько-російської війни 1812 року генерала Дениса Давидова.
Місце народження Олексія Єрмолова залишається спірним. За деякими даними Єрмолов народився у Москві, у родині дворянина у травні 1772 року.[1] За іншими даними він народився у родовому маєтку у с. Лук'янчикове Орловської губернії 1777 року.[2] Принаймні, інформація у виданні Брокгауза та Ефрона свідчить на користь першої версії.[3], та на могилі Єрмолова вказана дата народження саме 1777[4]. В 1787 його записали до гвардійського Преображенського полку, став до військової служби 1791. Служив під керівництвом Олександра Суворова. Отримавши призначення на посаду старшого ад'ютанта генерал-прокурора у Петербурзі, займається самоосвітою під керівництвом відомого петербурзького математика Лясковського. Після складання іспитів у 1793 році отримав ранг капітана артилерії з зарахуванням на посаду молодшого викладача Артилерійського інженерного шляхетського корпусу.[5] У 1798 році за участь у Смоленському офіцерському політичному гуртку ув'язнений у Петропавлівській фортеці, згодом висланий до Костроми, 1801 року, за Олександра І Єрмолов отримав помилування.
- 1794 рік — штурм Варшави при придушенні польського повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка — нагороджено орденом Св. Георгія 4-го ступеня;
- 1796 рік — участь у війні з Персією, облога Дербента, командир батареї — нагороджено орденом Св. Володимира 4-го ступеня;
- 1805 рік — 1807 роки — участь у війнах проти Наполеона, командував кінно-артилерійськими ротами. 1805 року нагороджено орденом Св. Анни 2-го ступеня, 1807 року за битву під Пройсіш-Ейлау нагороджено завдяки рішучим діям у командуванні артилерійськими підрозділами, що забезпечили перелом битви орденом Св. Володимира 3-го ступеня, проявив себе у битві під Гуштадтом, за що нагороджений орденом Св. Георгія 3-го ступеня;
- 1808 рік — отримав звання генерал-майора;
- 1811 рік — командир гвардійської артилерійської бригади;
- 1812 рік — призначений начальником Головного Штабу 1-ї Західної армії Барклая-де-Толлі. Відзначився у боях під Смоленськом, Лубином, за що отримав звання генерал-лейтенанта. Під час Бородінської битви Єрмолов здійснив контратаку на захоплену французами «батарею Раєвського», де його було поранено[6], згодом нагороджено орденом Св. Анни 1-го ступеня. Також відзначився у бою за Малоярославець, під Красним;
У 1813—1814 роках командував артилерією, ар'єргардом, корпусом. Брав участь у багатьох битвах, зокрема під Бауценом та Кульмом, закінчив війну командувачем гренадерського полку в Парижі, за що його було нагороджено орденом Св. Георгія 2-го ступеня. Також за подвиг у битві під Кульмом отримав орден Св. Олександра Невського та від пруського короля хрест Червоного орла 1-го ступеня.
З 1816 року Олексія Єрмолова призначено головнокомандувачем у Грузію та командиром окремого Грузинського (Кавказького) корпусу та надзвичайним послом у Персії. Єрмолов керував Кавказом протягом 11 років. Із самого початку, познайомившись із місцевими традиціями, Єрмолов вигадав байку щодо свого походження — ніби він є нащадком Чингісхана. Інша версія стверджує, що його предки, Єрмолови і Давидови є нащадками хрещених ординців Чингізового кореня, які колись виїхали на Москву і прийняли християнство. Щодо жорстокості він багато в чому «догнав» свого «предка».[7] Кавказькі народи, вірні своїм традиціям та звичаям, не підкорялись російській владі, часто здійснювали напади на торгові каравани та російські пости, винищували церковнослужителів. У багатьох аулах діяли работорговчі ринки, процвітала торгівля живим товаром. Гірські аули для доступу каральних загонів влада переселяла на рівнини, самих жителів силою залучали до будівництва доріг та мостів. Тих, хто чинив спротив, жорстоко карали — за вбивство кількох солдатів мстилися цілому населеному пункту. Розпочалась політика масового терору та економічної блокади непокірних народів. Для того, щоб знизити ефективність партизанської війни, були прорубані широкі просіки між самими аулами та побудовано ряд укріплених об'єктів (фортеці Грозная (1818), Внезапная, Бурная). Саме такими військово-адміністративними методами Єрмолов приборкав заворушення в Імеретії, Гурії та Мінгерелії, приєднано до імперії Карабаське та Ширванське ханства, а також Абхазію. Окрім цього, Єрмолов провів ряд військових операцій у Дагестані, Чечні та на Кубані. Ходили чутки, що Єрмолов симпатизував декабристам, засланим на Кавказ, і після того, як він не поспішив із присягою своїх військ новому царю — Миколі І, його конкуренти в Петербурзі пустили поговір щодо планів Єрмолова відділити Кавказ від Росії. Вторгнення до Грузії перських військ 1826 року посилило підозри нового царя щодо неблагонадійності Єрмолова, і в березні 1827 року його відправили у відставку.
Формальна пошана до генерала з боку царського двору зберігалась, Микола І 1831 року навіть призначив Єрмолова членом Державного зібрання, однак участі у зборах генерал не брав. 1831 року йому присвоєно звання генерала артилерії. З початком Кримської війни московське дворянство обрало його керівником земського ополчення, однак ця посада була лише знаком почесті до старого генерала.
Помер Єрмолов 11 квітня 1861 року в Москві, за останньою волею його поховано коло батька в Орлі.
Єрмолов зажив лихої слави серед народів Кавказу своєю жорстокістю і нелюдськими методами під час придушення «бунтарів» і «бандитів», тобто антиросійських повстанців часів Кавказької війни. Єрмолов застосовував тактику «око за око, зуб за зуб, кров за кров», не лише щодо самих повстанців, але й також не раз санкціонував знищення мирних поселень, запідозрених у допомозі повстанцям, в тому числі не жаліючи ні старих, ні жінок, ні дітей.
Ось як пише про підсумки діяльності сатрапа Російської імперії Єрмолова сучасний американський експерт з питань Кавказу Чарльз Кінг:
Єрмолова можна вважати зразковим прикордонним завойовником. Він першим застосував комплексну стратегію підкорення гірської місцевості Кавказу, і його брутальні методи були використані, у тій чи іншій формі, царистами, більшовиками і російськими генералами двадцять першого століття. Єрмолов був найзнаменитішим і, в той же час, найбільш ненависним російським полководцем на кавказькому театрі воєнних дій. Для петербурзького товариства він був галантним старшим офіцером, здатним цитувати латинські вирази. А для місцевих горців він протягом поколінь був страхітливим "Ярмулом", який рівняв з землею поселення і вирізав цілі роди. Завоювавши найвищу довіру одного царя, Олександра I, він був під підозрою в іншого, Миколи I. Він був відповідальним за реалізацію низки стратегій, які в той час отримали схвалення, як засіб цивілізувати темне кавказьке прикордоння, але сьогодні з великою дозою впевненості можна назвати державним тероризмом.
Оригінальний текст (англ.)Ermolov was a quintessential frontier conqueror. He was the first to employ a comprehensive strategy for the subjugation of the Caucasus highlands, and his brutal methods would be used, in one form or another, by tsarists, Bolsheviks, and Russian generals into the twenty-first century.Ermolov was the most celebrated and, at the same time, the most hated of Russian commanders in the Caucasus theater. To St.Petersburg society he was the gallant, Latin-quoting senior officer. For generations of indigenous mountaineers he was the dreaded "Yarmul" who razed villages and slaughtered families. Although he gained the supreme confidence of one Tsar, Alexander I, he was treated with suspicion by another, Nicholas I. He was responsible for implementing a series of policies that were at the time hailed as vehicles for civilizing the benighted Caucasus frontier but today might very well be called state-sponsored terrorism.[8]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2010. Процитовано 6 листопада 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://mv-tour.ru/index.php/component/content/article/31-2009-06-18-22-40-56/22--1777-1861-
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 листопада 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 лютого 2010. Процитовано 27 квітня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 жовтня 2009. Процитовано 6 листопада 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 листопада 2009.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://mv-tour.ru/index.php/component/content/article/31-2009-06-18-22-40-56/22--1777-1861-
- ↑ King, Charles. The Ghost of Freedom: A History of the Caucasus. Page 45
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 4 червня
- Народились 1777
- Померли 23 квітня
- Померли 1861
- Поховані на Троїцькому цвинтарі (Орел)
- Генерали від інфантерії (Російська імперія)
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Георгія 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Нагороджені Георгіївською зброєю
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери ордена Червоного орла
- Кавалери ордена Марії Терезії
- Кавалери ордена Лева і Сонця 1 ступеня
- Єрмолови
- Уродженці Москви
- Вихованці Московського університетського благородного пансіону
- Учасники битви під Аустерліцом
- Учасники битви під Гейльсбергом
- Учасники битви під Фрідландом
- Учасники битви під Смоленськом
- Учасники битви під Лютценом
- Учасники битви під Малоярославцем
- Учасники битви під Красним
- Учасники битви під Кульмом
- Учасники битви під Бауценом
- Учасники Бородінської битви
- Учасники битви під Тарутіно
- Учасники Кавказьких війн
- Учасники придушення повстання під проводом Костюшка
- Члени Державної ради Російської імперії
- Мемуаристи Російської імперії
- Мемуаристи XIX століття
- Члени Московського Англійського клубу
- Померли в Москві
- Померли в Московській губернії
- Поховані в Орлі
- Учасники Російсько-перської війни (1826—1828)