Олена Грецька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Грецька
Queen Helen of Romania.jpg
Народилася 20 березня 1896(1896-03-20)
Афіни, Греція
Померла 28 листопада 1982(1982-11-28) (86 років)
Лозанна, Швейцарія
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania (1965-1989).svg Румунія
Flag of Greece.svg Греція
Титул консорт-королева
Рід Глюксбурги
Батько Костянтин I
Мати Софія Пруська
Брати, сестри
У шлюбі з Кароль II
Діти Міхай I
Нагороди
IMDb nm2455418

Олена Грецька і Данська (грец. Πριγκίπισσα Ελένη της Ελλάδας και Δανίας, рум. Elena a Elenilor și de Danemarca; 2 травня 1896, Афіни, Королівство Греція — 28 листопада 1982, Лозанна, Швейцарія) — дочка короля Греції Костянтина I і Софії Прусської, дружина румунського наслідного принца Кароля, мати короля Міхая I. За зусилля з порятунку румунських євреїв від нацистів була удостоєна в 1993 році звання Праведник народів світу.

Принцеса Грецька і Данська[ред. | ред. код]

Олена народилася в Афінах, вона була третьою дитиною в родині принца-наступника Греції [[Костянтина(згодом король Костянтин I) і його дружини, принцеси Софії Прусської. У Олени були 3 брата, кожен з яких правив в Греції — Георг II, Олександр I, Павло I — і дві сестри, Ірина та Катерина.

У 1910 році в результаті військової змови з метою поставити королем Греції її батька Костянтина замість діда Георга I Олена відправилася у вигнання разом зі своїми батьками, братами і сестрами. Сім'я провела літо в замку Фредеріш, будинку її тітки по материнській лінії Маргарити, ландгрфині Гессенської. Перш ніж повернулися до Греції, вона провела зиму в готелі у Франкфурті.

У 1917 році Олена і її сім'я вирушила у вигнання вдруге в результаті того, що її батько підтримав союзників у Першій Світовій війні. Після короткого перебування в Санкт-Моріці сім'я переїхала на віллу недалеко від Цюріха. Її пересування були суворо обмежені союзниками; вона повинна була проживати тільки в німецькомовній частині Швейцарії.

Кронпринцеса Румунії[ред. | ред. код]

У грудні 1919 року Олена зустріла наслідного принца Румунії Кароля в Люцерні; він повертався з світового турне після вимушеного розлучення зі своєю першою дружиною. Олена супроводжувала Кароля в Румунію. У листопаді 1920 року вона відвідала Кароля в Цюріху, і там він просив руки Олени у її батька. Проти цього шлюбу була мати Олени, королева Софія.

Олена зі своїм чоловіком Каролем

У грудні 1920 король Костянтин I був відновлений на троні в Греції, і Олена повернулася до Афін. Вона вийшла за Кароля 10 березня 1921 року в кафедральному соборі в Афінах. Вона була першою грецькою принцесою, яка вступила в шлюб в Афінах. Пара провела медовий місяць у Татої, літній резиденції грецької королівської сім'ї, перед тим як відправитись в Бухарест.

У Олени та Кароля була квартира в Котроченському палаці в Бухаресті, але вони провели більшу частину свого часу в замку Пелеш в Синаї. Шлюб був спочатку щасливим, але потім зіпсувався.

25 жовтня 1921 року у Олени і Кароля народилася єдина дитина — принц Міхай. З чуток, пологи були передчасними (він народився тільки через сім з половиною місяців після весілля батьків). У грудні 1921 р. сім'я переїхала в будинок Чаіс Касілеф в Бухаресті. Олена була також призначена почесним полковником 9-го кавалерійського полку.

У 1925 році у Кароля почався роман з Оленою Лупеску. У грудні 1925 він відмовився від своїх прав на престол і виїхав з Румунії. 4 січня 1926 року румунський парламент ратифікував прийняття відмови Кароля, і прийняв законопроект, який надає Олені титул принцеси Румунії. Олена залишилася в Румунії з сином Міхаєм. Наступного літа вона вирушила до Італії, щоб спробувати домовитися про зустріч з Каролем, але зустрічі не відбулося.

Розлучення[ред. | ред. код]

Принцеса Олена з Румунії (майбутня королева-мати) і її син, принц Міхай, майбутній король Румунії

У липні 1927 року син Олени Міхай став королем Румунії. У грудні 1927 р. Кароль попросив у Олени розлучення. Спочатку вона відмовилася, але в підсумку погодилася. 21 червня 1928 р. шлюб був розірваний румунським Верховним судом.

6 червня 1930 року Кароль повернувся до Румунії і був проголошений королем. Олена продовжувала жити в своєму власному будинку в Бухаресті з сином Міхаєм. Послідувало кілька місяців дискусій про анулювання розлучення. Уряд і суспільство Румунії підтримували відновлення подружніх відносин Кароля і Олени. Спільна церемонія коронації була запланована на середину вересня. Олені сказали, що в результаті скасування акту від 4 січня 1926 року Кароль ставав королем, а вона — королевою Румунії.

Уряд представив указ, який підтверджує, що Олена іменується Її Величність Королева Румунії. Кароль, однак, заявив Олені, щоб вона іменувалася Її Величність Олена (тобто у неї не було титулу королеви). Олена відмовилася від цього.

Вілла Спарта

Зрештою стало ясно, що Олена не заперечуватиме проти планів уряду скасувати розлучення. Кароль вжив заходів проти неї самої: були виставлені охоронці навколо її будинку, ті, хто відвідував її, переслідувалися, і вона була позбавлена почесного звання полковника.

Зіткнувшись з цими проблемами, Олена вирішила піти у вигнання. Після короткого візиту в Лондон вона стала жити на віллі у своєї матері недалеко від Флоренції. У жовтні 1932 роки вона повернулася в Бухарест. Кароль почав писати проти неї в пресу, стверджуючи, що вона намагалася накласти на себе руки два рази. Уряд видав указ, який підтверджує громадянство Олени в Румунії, і офіційно дозволив їй перебувати в Румунії шість місяців щороку і бачитися з сином кожного року впродовж місяця.

Незважаючи на офіційний дозвіл на проживання в Румунії, Олена залишалася в вигнанні у Флоренції. Її фінансове становище було стабільним, і вона була в змозі купити собі власну віллу в місті Сан Доменіко. Навесні 1934 р. Олена переїхала в віллу разом зі своїм братом Павлом і двома сестрами. Вона жила тут наступні десять років бачачи свого сина Міхая впродовж місяця щорічно.

Королева-мати Румунії[ред. | ред. код]

У вересні 1940 року Міхай був відновлений на престолі. Олена отримала титул королеви-матері Румунії. Під час Другої світової війни вона присвятила себе догляду за пораненими. За зусилля з порятунку румунських євреїв від нацистів вона була удостоєна в 1993 році статусу Праведник народів світу[1].

У грудні 1947 року Міхай був змушений відректися від престолу. Олена повернулася в Сан Доменіко. Пізніше вона жила в Лозанні і Флоренції. Олена померла у віці 86 років в Лозанні в 1982 році.

Титули[ред. | ред. код]

  • 2 травня 1896 — 10 березень 1921: Її Королівська Високість Принцеса Олена Грецька і Данська.
  • 10 березня 1921 — 4 січня 1926: Її Королівська Високість Кронпринцесса Румунії.
  • 4 січня 1926—1928: Її Королівська Високість Принцеса Румунії.
  • 1928 — 6 вересня 1940: Її Величність Олена.
  • 6 вересня 1940 — 30 грудень 1947: Її Величність Королева-мати Румунії.
  • 30 грудня 1947 — 28 листопада 1982: Її Величність Королева-мати Олена Румунська (номінально).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Martin Gilbert, The Righteous: The Unsung Heroes of the Holocaust (Owl Books, 2003), 240. ISBN 0-8050-6261-0.

Посилання[ред. | ред. код]