Осадчук Богдан Іванович

Богдан Осадчук
проф. Богдан Осадчук (2005 р.)
Псевдонім	Берлінчик, Alexander Korab
Народився	1 серпня 1920(1920-08-01) Коломия, (нині Івано-Франківська область, Україна)
Помер	19 жовтня 2011(2011-10-19) (91 рік) Мислениці, Польща
Країна	Польська Республіка  Німеччина
Діяльність	публіцист, науковець, дослідник історії Центральної та Східної Європи, професор політології Вільного Університету Берліна (Німеччина)
Alma mater	Український вільний університет
Заклад	Вільний університет Берліна
Нагороди
Осадчук Богдан Іванович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Ukrcenter= |Примітки=

проф. Богдан Осадчук, Криниця-Здруй / Krynica-Zdrój Польща, 8 вересня 2005 року

проф. Богдан Осадчук з Леопольдом Унгером, Криниця-Здруй / Krynica-Zdrój Польща, 9 вересня 2005 року

Богда́н Іва́нович Осадчу́к (1 серпня 1920, м. Коломия — 19 жовтня 2011, Закличин, Польща) — український публіцист, науковець, дослідник історії Центральної та Східної Європи, професор політології Вільного Університету Берліна (Німеччина). Входив також до складу керівництва Колегіуму Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьожанського.

Біографія

Дитинство і юність провів у південній частині Польщі, неподалік від Кракова, у селах Бощинек (пол. Boszczynek) і Пшибениці (пол. Przybenice), де його батько працював eчителем. Навчався в гімназії в м. Пінчів, звідки пізніше було вигнано і переслідувано за національною ознакою. На початку Другої світової війни родина Богдана Осадчука проживала в с. Казімежі-Велькій i Буську-Здруй (Busku-Zdrój).1941 року отримав атестат про закінчення німецької середньої школи у Кракові і розпочав навчання в Берлінському університеті, де вивчав міжнародне право, історію країн Східної Європи та Балкан. Дипломну роботу на тему преси в Карпатській Україні захистив в 1944 році.

Навчання продовжив в Українському Вільному Університеті в (Мюнхені), де захистив кандидатську дисертацію пов'язану з дослідженням радянської політики в період від Леніна до Хрущова. З 1966 р. працював професором новітньої історії Східної Європи в Otto-Suhr-Institut Вільного Університету Берліна. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудського провести превенційну війну проти Адольфа Гітлера.

В еміграції працює українським журналістом (зокрема, в німецьких виданнях «Українські вісті», «Die Neue Zeitung» (1950—1955), «Der Tadesspiegel», «Műnchener Merkur», «Stuttgarter Nachrichten», «Kölner Stadtanzeiger» і швейцарських «Die Neue Zurcher Zeitung» і «Baseler Nationalzeitung»). У червні 1950 брав участь у берлінському антикомуністичному Конгресі Вільна Культура, де познайомився з Єжи Гедройцем та Юзефом Чапським. В результаті зустрічі виникла ідея заснувати журнал, який би висвітлював проблематику Східної Європи. Разом з Єжи Прондзинським, протягом червня 1952 по січень 1953, видавав німецькомовний інформаційний бюлетень «Stimmen zu Osteuropäischen Fragen» ("Слово на тему питання Східної Європи ") за підтримки Літературного Інституту «Kultura» в Парижі. Під псевдонімом «Берлінець» активно взаємодіє і публікує матеріали у відомому часописі «Культура», головним редактором якого був Єжи Ґєдройць . Останній високо цінував дослідження Богдана Осадчука та його внесок у формування польсько-українського діалогу по'єднання. Позитивну оцінку дав Богдану Осадчуку й лауреат Нобелівської премії з літератури польський письменник Чеслав Мілош.

Кореспонденцію Богдана Осадчука з Єжи Гедройцем видано в польському виданні «Emigracja ukraińska. Listy 1950—1982» / «Українська еміграція. Листи 1950—1982» (seria: "Archiwum "Kultury ""; Czytelnik 2005, ISBN 83-07-02981-3). Довгий час був коментатором на німецькому телебаченні в програмі «Internationaler Frühschoppen».

В 80-х роках був редактором часопису незалежних українських інтелектуалів, що перебували в еміграції, під назвою «Віднова».

В 1984 році отримав відзнаку Нагорода і Співпраця Літературного Інституту «Kultury». 3 травня 2001 отримав орден Білого Орла — найвищу урядову нагороду Польщі. Хрестом Командира (Орден Заслуги Республіки Польща, 30 березня 1994) нагороджено за заслуги в польсько-українському поєднанні. В 2005 отримав титул «Людина Пограниччя». В 2006 нагороджений срібним орденом «За інтелектуальну відвагу». 8 листопада 2007 отримав нагороду ім. Єжи Гедройця.

13 листопада 2009 «відзначаючи істотний науковий доробок і активну роль в справі польсько-українського примирення» міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагородив проф. Богдана Осадчука Почесною Відзнакою «Bene Merito».

У 2007 році з'явилася книга під назвою «Польща. Україна. Осадчук. Ювілейна книга в честь професора Богдана Осадчука в 85 річницю його дня народження» / Polska. Ukraina. Osadczuk. Księga jubileuszowa ofiarowana profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85 rocznicę urodzin (під ред. Богумили Бердиховської i Олі Гнатюк) За два роки, у 2009, було видано українською мовою збірку інтерв'ю із Богданом Осадчуком «Розмови з Богданом Осадчуком» (К: Дух і літера, 2009), під редакцією Базиля Керського та Анджея Станіслава Ковальського.

Автор книг «Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas» — «Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи» (1962), «Der Sowjetkommunismus-Dokumente» — «Радянський комунізм. Документи» (1964).

Був ініціатором створення Європейського Колегіуму Польських та Українських Університетів (EKPiUU) у м. Люблін, Польща.

З 2006 року почесний доктор НаУКМА.

Проживав в Берліні. З огляду на поважний вік переїхав до родини своєї подруги Агати Фрайтаґ до Закличина. Помер і похований в Закличині на парафіяльному цвинтарі. Поховальна служба відбулася 25 жовтня 2011 р. в парфіяльному костелі св. Ідзя-абата за участі греко- та римо-католицького духовенства.

Наукові праці та інші публікації

• Die Entwicklung der kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas (1962)
• Weisser Adler, Kreuz und Rote Fahne. Chronik der Krisen des kommunistischen Herrschaftssystems in Polen 1956—1982 (1982)
• Ukraina, Polska, świat. Wybór reportaży i artykułów (wybrał i przedmową opatrzył Andrzej Stanisław Kowalczyk; wstęp Jerzy Giedroyc i Czesław Miłosz; seria: «Meridian»; Pogranicze 2000, ISBN 83-86872-06-3)
• Wiek ukraińsko-polski: rozmowy z Bohdanem Osadczukiem (rozmowy przeprowadzili: Andrzej Stanisław Kowalczyk i Basil Kerski, współpraca Krzysztof Zastawny; Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej 2001, ISBN 83-227-1777-6;
• Polska i Ukraina. Rozmowy z Bohdanem Osadczukiem, Wydawnictwo Kolegium Europy Wschodniej 2008, ISBN 978-83-89185-60-0)
• Niepodległa Ukraina (seria: «Meridian»; Pogranicze 2006, ISBN 83-86872-86-1)
• Осадчук Богдан. УКРАЇНА, ПОЛЬЩА, СВІТ. / Передмова Єжи Ґедройця, Чеслава Мілоша, Александра Кваснєвського, Видавництво «Смолоскип», 2001, 356 с.

Джерела та література

• Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
• Ґеник М. А. Польсько-українське примирення у політичній діяльності Богдана Осадчука // Гілея. — 2011. — Спецвипуск. — С. 529—535.
• Осадчук Богдан Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 63—65.
• «Polska. Ukraina. Osadczuk. Księga jubileuszowa ofiarowana profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85 rocznicę urodzin» (pod red. Bogumiły Berdychowskiej i Oli Hnatiuk, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej 2007. — ISBN 978-83-227-2625-9.
• Szapował J. Bohdan Osadczuk jako rzecznik europejskiego dialogu cywilizacyjnego // Studia Polityczne. – 2020. - Tom 48. - № 4. – S. 119-150. (http://czasopisma.isppan.waw.pl/index.php/sp/issue/view/72 [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.]).
• Кабачій Р. Культовий діаспорянин [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.] // Український Тиждень.
• Грицак Я. Джентльмен з Коломиї [Архівовано 23 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // на www.istpravda.com.ua
• Україноцентричний космополіт [Архівовано 19 листопада 2011 у Wayback Machine.] // Україна Молода. — 2011. — № 191 (25 жовт.).
• Базиль Керський «Берлінець» (уривок із кн. «Розмови з Богданом Осадчуком»)

Шаповал Ю. Богдан Осадчук: “Мене називають “Отаманом”, що керується винятково власною думкою та власним пером” // Український історичний журнал. – 2018. - № 4. – С. 146-174.

ISSN	0130-5247, 0130-5247

Шаповал Ю. Богдан Осадчук: 100 років несамотності // День. – 2020. – 4 серпня (№ 145). (https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/bogdan-osadchuk-100-rokiv-nesamotnosti).

• Ясь О. В. Осадчук Богдан Іванович [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 642. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання

• Войцєх Кононьчук. Ґедройць і Осадчук: пів століття у листах [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.].
• БОГДАН ОСАДЧУК (документальний фільм, 2020)