Осадчук Богдан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Осадчук
проф. Богдан Осадчук (2005 р.)
проф. Богдан Осадчук (2005 р.)
Псевдоніми, криптоніми Берлінчик, Alexander Korab
Дата народження 1 серпня 1920(1920-08-01)
Місце народження Коломия, (нині Івано-Франківська область, Україна)
Дата смерті 19 жовтня 2011(2011-10-19) (91 рік)
Місце смерті Мисьленіце, Польща
Громадянство (підданство) Flag of Poland.svg Польща
Flag of Germany.svg Німеччина
Рід діяльності публіцист, науковець, дослідник історії Центральної та Східної Європи, професор політології Вільного Університету Берліна (Німеччина)
Нагороди Орден Білого Орла
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
проф. Богдан Осадчук, Криниця-Здруй / Krynica-Zdrój Польща, 8 вересня 2005 року
проф. Богдан Осадчук з Леопольдом Унгером, Криниця-Здруй / Krynica-Zdrój Польща, 9 вересня 2005 року

Богда́н Осадчу́к (*1 серпня 1920, м. Коломия[1] — †19 жовтня 2011, в Мисьленіце, Польща[2]'[3]) провідний український публіцист, науковець, дослідник історії Центральної та Східної Європи, професор політології Вільного Університету Берліна (Німеччина). Входив також до складу керівництва Колегіуму Східної Європи ім. Jana Nowaka-Jeziorańskiego.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність провів в південій частині Польщі, неподалік від Кракова, у селах Бощинек (пол. Boszczynek) і Пшибениці (пол. Przybenice), де його батько працював вчителем. Навчався в гімназії в м. Піньчув, звідки пізніше було вигнано і переслідувано за національною ознакою. На початку Другої світової війни, родина Богдана Осадчука проживала в с. Казімєжи Вєлкєй / Kazimierzy Wielkiej i Буску-Здруй / Busku-Zdrój. Атестат закінчення німецької середньої школи отримав у Кракові в 1941 році. В тому ж таки 1941 році, розпочав навчання в Берлінському університеті, де вивчав міжнародне право, історію країн Східної Європи та Балкан. Дипломну роботу на тему преси в Карпатській Україні захистив в 1944 році.

Навчання продовжив в Українському Вільному Університеті в (Мюнхені), де захистив кандидатську дисертацію пов'язану з дослідженням радянської політики в період від Леніна до Хрущова. З 1966 р. працював професором новітньої історії Східної Європи в Otto-Suhr-Institut Вільного Університету Берліна. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудського провести превенційну війну проти Адольфа Гітлера.

В еміграції працює українським журналістом (зокрема, в німецьких виданнях «Українські вісті», «Die Neue Zeitung» (1950—1955), «Der Tadesspiegel», «Műnchener Merkur», «Stuttgarter Nachrichten», «Kölner Stadtanzeiger» і швейцарських «Die Neue Zurcher Zeitung» і «Baseler Nationalzeitung»). У червні 1950 брав участь у берлінському антикомуністичному Конгресі Вільна Культура, де познайомився з Єжи Гедройцем та Юзефом Чапським. В результаті зустрічі виникла ідея заснувати журнал, який би висвітлював проблематику Східної Европи. Разом з Єжи Прондзинським, протягом червня 1952 по січень 1953, видавав німецькомовний інформаційний бюлетень «Stimmen zu Osteuropäischen Fragen» ("Слово на тему питання Східної Європи ") за підтримки Літературного Інституту «Kultura» в Парижі. Під псевдонімом «Берлінець» активно взаємодіє і публікує матеріали у відомому часописі «Культура», головним редактором якого був Єжи Ґєдройць . Останній високо цінував дослідження Богдана Осадчука та його внесок у формування польсько-українського діалогу по'єднання. Позитивну оцінку дав Богдану Осадчуку й лауреат Нобелівської премії з літератури польський письменник Чеслав Мілош.

Кореспонденцію Богдана Осадчука з Єжи Гедройцем видано в польському виданні «Emigracja ukraińska. Listy 1950—1982» / «Українська еміграція. Листи 1950—1982» (seria: "Archiwum "Kultury ""; Czytelnik 2005, ISBN 83-07-02981-3). Довгий час був коментатором на німецькому телебачені в програмі «Internationaler Frühschoppen».

В 80-х роках був редактором часопису незалежних українських інтелектуалів, що перебували в еміграції, під назвою «Віднова».

В 1984 році отримав відзнаку Нагорода і Співпраця Літературного Інституту «Kultury». 3 травня 2001 отримав орден Білого Орла — найвищу урядову нагороду Польщі. Хрестом Командира (Орден Заслуги Республіки Польща, 30 березня 1994) нагороджено за заслуги в польсько-українському поєднанні. В 2005 отримав титул «Людина Пограниччя». В 2006 нагороджений срібним орденом «За інтелектуальну відвагу». 8 листопада 2007 отримав нагороду ім. Єжи Гедройця.

13 листопада 2009 «відзначаючи істотний науковий доробок і активну роль в справі польско-українського примирення» міністр закордоних справ Польщі Радослав Сікорський нагородив проф. Богдана Осадчука Почесною Відзнакою «Bene Merito»[4].

У 2007 році з'явилася книга під назвою «Польща. Україна. Осадчук. Ювілейна книга в честь професора Богдана Осадчука в 85 річницю його дня народження» / Polska. Ukraina. Osadczuk. Księga jubileuszowa ofiarowana profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85 rocznicę urodzin (під ред. Богумили Бердиховської i Олі Гнатюк) За два роки, у 2009, було видано українською мовою збірку інтерв'ю із Богданом Осадчуком «Розмови з Богданом Осадчуком» (К: Дух і літера, 2009), під редакцією Базиля Керського та Анджея Станіслава Ковальського.

Автор книг «Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas» — «Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи» (1962), «Der Sowjetkommunismus-Dokumente» — «Радянський комунізм. Документи» (1964).

Був ініціатором створення Європейського Колегіуму Польських та Українських Університетів (EKPiUU) у м. Люблін, Польща.

Проживав в Берліні.

З 2006 року почесний доктор НаУКМА.

Примітки[ред.ред. код]

Наукові праці та інші публікації[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література / Статті[ред.ред. код]