Грицак Ярослав Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярослав Йосипович Грицак
Ярослав Грицак.JPG
Ярослав Грицак читає лекцію "Як подолати історію?" на першому занятті вуличного університету біля Львівської ратуші, квітень 2012 р.
Народився 1 січня 1960(1960-01-01) (55 років)
с. Довге, Стрийський район Львівська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Львів
Громадянство Україна
Національність українець
Alma mater Львівський університет
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Український католицький університет
Вчене звання професор
Нагороди премія Антоновичів
Ярослав Грицак, 2008 р.

Ярослав Йосипович Грицак (* 1 січня 1960, с. Довге, Стрийський район Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український науковець, історик і публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка, гість-професор (1996–2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, Перший віце-президент (1999–2005) Міжнародної асоціації україністів. Головний редактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies. Почесний професор НаУКМА.

Має понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Відомий також своїми публіцистичними творами.

Життєпис[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У 1977–1982 отримав професійну освіту у Львівському державному університеті ім. І. Франка.

У 1987 отримав наукове звання кандидата історичних наук у Львівському державному університеті ім. І. Франка.

У 1996 отримав наукове звання доктора історичних наук у Інституті української археографії НАНУ.

Після Революції Гідності[ред.ред. код]

У 2014–2015 — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Нагорода журналу «Przeglad Wschodni» (Варшава, 1998) за найкращу іноземну книжку у галузі східноєвропейської історії
  • Нагорода ім. Соломії Павличко American Council of Learned Societies (2003)
  • Галицький лицар, номінація «громадський діяч року» (2004)
  • Премія фундації Антоновичів (2007)
  • Нагорода журналу «Кореспондент» «Найкраща книжка року» (2007)
  • Орден Республіки Польщі Bene Merito (2009)
  • Премія Антона Ґінделі з культури та історії Центральної, Східної та Південної Європи (Відень, 2010)
  • Орден «За інтелектуальну відвагу» (2010)

Книгопис[ред.ред. код]

  • «Дух, що тіло рве до бою…: Спроба політичного портрету Івана Франка» (Львів: Світ, 1990)
  • «Нариси Історії України: Формування модерної української нації XIX–XX ст.» (Київ: Генеза 1996), друге видання: 2000
  • «Historia Ukrainy: Narodziny nowoczesnego narodu» (Lublin, 2001)
  • «Інший формат: Ярослав Грицак» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003)
  • «Страсті за націоналізмом» (Київ: «Критика», 2004, 2011)
  • «Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота» (Київ: Критика, 2006)
  • Leopolis multiplex (К.: Грані-Т, 2008, серія «De profundis»)
  • Життя, смерть та інші неприємності (К.: Грані-Т, 2008, 2010, серія «De profundis»)
  • «Формування модерної української нації XIX–XX ст.»
  • Ukraina. Przewodnik Krytyki Politycznej, Iza Chruślińska (wywiad rzeka), Gdańsk-Warszawa 2009 (ISBN 978-83-61006-72-5)
  • 26-й процент або як подолати історію. — Київ: Фонд Порошенка, 2014. — 136 с. — (Серія «Жити по-новому»).
  • Куди рухається світ. К.: «Грані-Т» . 2015.- 192 с.

Інтерв'ю[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]