П'єр Жуль Сезар Жансен
П'єр Жуль Сезар Жансен | |
---|---|
фр. Pierre Jules César Janssen | |
Ім'я при народженні | фр. Pierre Jules César Janssen |
Народився | 22 лютого 1824[1][2][…] Париж, Франція[4][5] |
Помер | 23 грудня 1907[1][3][…] (83 роки) Медон[4][5] |
Поховання | Пер-Лашез[7] |
Країна | Франція[8] |
Діяльність | астроном, фотограф, фізик, геолог, винахідник, викладач університету, кінорежисер, кінопродюсер, оператор-постановник, режисер монтажу |
Галузь | астрономія, фізика[9] і геологія[9] |
Заклад | Паризька обсерваторія |
Посада | президент[d], голова і президент[10] |
Членство | Лондонське королівське товариство Французька академія наук Паризьке філоматичне товариствоd Bureau des longitudes Société française de photographied Fédération photographique de Franced Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Національна академія наук США 1874 Transit of Venus French Expedition to Japand Французьке астрономічне товариство |
Батько | César Janssend |
У шлюбі з | Henrietta[d] |
Нагороди | |
П'єр Жуль Сезар Жансен у Вікісховищі |
П'єр Жуль Сезар Жансен (фр. Pierre Jules César Janssen; 22 лютого 1824, Париж — 23 грудня 1907, Медон) — французький астроном, член Паризької АН (1873), член Лондонського королівського товариства (1875), директор обсерваторії в Медоні.
У 1852 закінчив Паризький університет, потім викладав у ліцеї, працював домашнім учителем. У 1862 обладнав власну невелику обсерваторію в Парижі, в якій почав спостереження Сонця. У 1865 був призначений професором фізики в Архітектурну школу. У 1876 став директором новоствореної астрофізичної обсерваторії в Медоні, яку очолював до останніх днів життя. У 1893 заснував обсерваторію на горі Монблан для розв'язання задач астрофізики, земної фізики і метеорології, був її директором.
Піонер застосування фотографії та спектроскопії в астрономії, зокрема при вивченні Сонця. У 1862 почав вивчати темні смуги змінної інтенсивності в спектрі Сонця, відкриті Девідом Брюстером у 1833; показав, що вони утворюються в земній атмосфері при проходженні сонячного світла через неї. Зробив кілька експедицій в Альпи (1864, 1888, 1890) для спостереження телуричних ліній і ототожнення породжуючих їх компонентів атмосфери — водяної пари і кисню. Запропонував метод визначення хімічного складу атмосфер планет за лініями і смугами поглинання, що з'являтимуться в спектрі відбитого від них сонячного світла; в 1867 отримав таким чином перші свідчення наявності водяної пари в атмосфері Марса.
Під час спостереження сонячного затемнення 18 серпня 1868 в Індії незалежно від Нормана Лок'єра відкрив метод, що дозволяє спостерігати сонячні протуберанці поза затемненням; тоді ж уперше побачив жовту лінію у випромінюванні протуберанців, відсутню в спектрі якого-небудь земного елемента і приписану згодом Лок'єром новому елементу — гелію. Запропонував конструкцію спектрогеліоскопа — приладу, що дозволяє отримувати монохроматичні зображення Сонця. Першим почав регулярне фотографування Сонця. Створив атлас фотографій поверхні Сонця, отриманих ним у Медонській обсерваторії протягом 1876—1903 років. Якість цих фотографій залишалося неперевершеною до самого останнього часу, коли Сонце було сфотографовано за допомогою телескопів, піднятих на повітряних кулях у стратосферу.
Жансен був ентузіастом астрономічних спостережень з повітряних куль. Неодноразово підіймався на них для спостережень Сонця, метеорних потоків.
Брав участь у багатьох експедиціях для спостережень сонячних затемнень, а також у кількох експедиціях з вивчення магнітного поля Землі (у Перу та на Азорських островах).
Член багатьох академій і наукових товариств, у тому числі Лондонського королівського товариства (з 1875) і Петербурзької АН (з 1904). Паризька АН та Французьке астрономічне товариство заснували Медаль Жансена і Премію Жуля Жансена, відповідно, які присуджують за досягнення в галузі астрономії. Також на його честь названо місячний кратер Жансен.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Жансен Пьер Жюль Сезар // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Artists + Artworks
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k65446262/f64.image.r=lachaise.langEN
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Французька академія наук — 1666.
- Неуймин Г. Н., П. Ж. Жансен, «Известия Русского астрономического общества», 1909, в. 14, № 8, с. 285—90.
- Астронет
- Народились 22 лютого
- Народились 1824
- Уродженці Парижа
- Померли 23 грудня
- Померли 1907
- Померли в Медоні
- Поховані на кладовищі Пер-Лашез
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Французької академії наук
- Члени Національної Академії дей-Лінчей
- Академіки РАН
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Командори ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Нагороджені медаллю Румфорда
- Лауреати премії Лаланда з астрономії
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Французькі астрономи
- Бюро довгот
- Люди, на честь яких названо кратер на Місяці