П'єтро Перуджино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єтро Перуджино
італ. Pietro Perugino
Pietro Perugino 031.jpg
Автопортрет 1497—1500 рр
Ім'я при народженні Pietro di Cristoforo Vannucci
Дата народження 1446(1446)
Місце народження Чітта-делла-П'єве
Дата смерті 1523(1523)
Місце смерті Перуджа
Національність італієць
Громадянство Італія
Напрямок Відродження
Вплив на Рафаель Санті
Твори релігійні картини. портрети

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

П'єтро Перуджино (італ. Pietro Perugino, справжнє ім'я італ. Pietro di Cristoforo Vannucci (1446, Чітта-делла-П'єве біля Перуджі — 1523, Перуджа) — художник доби Відродження в Італії. Малював вівтарні картини, церковні фрески, портрети. Відомий представник Умбрійської школи живопису.

Біографія[ред.ред. код]

Св. Єронім з двома повішеними
Містечко Дерута і святі Романео та Рох

Народився в містечку Чітта делла П'єве, що поблизу Перуджі. Первісне художнє навчання отримав у маловідомого місцевого художника. 1470 року перебрався у Флоренцію, де став учнем і помічником художника і скульптора Андреа Веррокіо. Уславився як майстер фресок.

Як уславленого майстра 1481 року його викликав до Риму папа Сикст IV, де Перуджино отримав замову на фрески Сикстинської каплиці, домової церкви римських пап на той час. Створив в Римі одну з найкращих своїх фресок — «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру» (Ватикан), що увійшла у всі енциклопедії з мистецтва. Хист до композицій у Перуджино виявився більшим, ніж у Боттічеллі, фрескові композиції якого хаотичні і перенасичені дрібницями.

Перуджино не втримався в Римі і працював на замовах в різних, але малих містах Італії. Мав свою майстерню, куди брав учнів. Найталановитішим серед них був Рафаель.

В подальші роки відмовився від вивчення натури і працював за давніми зразками і схемами, що погіршило виразність всіх його картин. Порівняння з новими майстрами живопису не витримав, бо його пізня манера була застарілою і провінційно обмеженою.

Великим недоліком таланту Перуджино була нездатність передати драматичні і трагічні сторінки життя і біблійних історій, що рясніють насильством і трагедіями. В сценах оплакування мертвого Христа мадонна або святі у Перуджино тихо сумують, що не відповідало правді ситуації. Це було контрастом поряд з дійсно правдивими творами Мантеньї або скульптора з Модени Гвідо Маццоні чи скульптора Нікколо дель Арка, сучасників Перуджино.

У 1524 році помер у місті Перуджа від чуми, епідемія якої тоді вирувала в місті.

Портрети Перуджино[ред.ред. код]

Найкращі серед портретів Перуджино — на фресці Сикстинської каплиці «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру», але залишилося і декілька його станкових портретів. Майже всі вони чоловічі, мають невеликий розмір і досить інтимну характеристику моделей. Особливо вдалим став Портрет невідомого (картина Перуджино), що належить колекції галереї Боргезе, Рим.

Портрети Перуджино вплинули на ранішні портрети геніального Рафаеля, що запозичив у вчителя усе цінне, але пішов далі. Учень виявився сміливішим і талановитішим за вчителя.

Мадонни Перуджино[ред.ред. код]

Вівтарі Перуджино[ред.ред. код]

Країни світу, де зберігаються твори Перуджино[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963 (рос.)
  • Элиасберг Н. «Пьетро Перуджино», М,"Искусство", 1966 (рос.)
  • «Юный художник», № 12, 1991 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]