Пам'ятник Тарасові Шевченку (Ташкент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пам'ятник Тарасові Шевченку у Ташкенті
Пам'ятник Тарасові Шевченку в Ташкенті

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Ташкенті — пам'ятник українському поетові, письменнику і художнику Тарасові Григоровичу Шевченку в столиці Узбекистану місті Ташкенті.

Загальна інформація та відкриття[ред. | ред. код]

Ташкентський пам'ятник Шевченкові споруджено на вулиці, що носить ім'я Тараса Шевченка, — на тлі панно, розміщеного на стіні одного з корпусів школи № 110, яка теж названа ім'ям Т. Г. Шевченка.

Автор пам'ятника — відомий ташкентський скульптор, лауреат Державної премії Узбекистану Леонід Рябцев.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Ташкенті було урочисто відкрито в грудні 2002 року. Це відбулося в ході офіційного візиту Президента України Леоніда Кучми до Республіки Узбекистан[1].

Опис[ред. | ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку в узбецькій столиці являє собою бронзове погруддя поета і мислителя, встановлене на невеликому постаменті з сірого граніту, прикрашеному узбецьким національним візерунком у нижній частині, й доповненому невеликим стилобатом.

Пам'ятник став однією з останніх за часом виконання робіт невтомного ваятеля відомого ташкентського скульптора Леоніда Рябцева. Працюючи над ним, митець звернувся до образу людини, з якою відчував духовну спорідненість. Скульптор віддавна мав мрію створити постать «співця українських степів», який попри своє кріпацьке походження та невблаганність долі, що закинула його на Арал, знайшов у собі волю і натхнення здійнятися над часом і реальністю, виразивши у поезії давні прагення українців до волі та щастя. Задля закцентування на митецькому талані Шевченка Рябцев зобразив його з нотатником і олівцем у руках. Українського митця зображено у хвилину творчого напруження — міркування над тим, як записати рядок нового твору або зробити начерк ескізу[2].

Цільний архітектурно-меморіальний ансамбль із погруддям Тараса Шевченка творить панно «Великий Кобзар» на стіні приміщення ташкентської школи № 110. Це мозаїчне панно зображує кобзаря, і зроблене, як і чимало будинків по вулиці Шевченка, руками українських будівничих у 2-й половині 1960-х років після руйнівного землетрусу в Ташкенті 1966 року[3]. Автор панно — художник В. Куткін (196971)[4].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Співробітництво в культурно-гуманітарній сфері // Інформація про поточний стан і перспективи двосторонього співробітництва між Республікою Узбекистан та Україною Архівовано 13 January 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine. на Офіційна веб-сторінка Посольства Республіки Узбекистан в Україні Архівовано 13 January 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  2. (про Леоніда Рябцева) на газ. «Народное слово» (м. Ташкент) (рос.)
  3. Вулиця Тараса Шевченка[недоступне посилання з червень 2019] на Узінформ Архівовано 15 June 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  4. Умаров У. У. Ташкент // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 11, кн. 2 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1984., стор. 158

Джерела та посилання[ред. | ред. код]