Парламентські вибори в Норвегії 2017

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2013 Норвегія 2021
Парламентські вибори в Норвегії 2017
169 місць Стортінґу
11 вересня 2017
Jonas Gahr Støre undated.jpg Erna Solberg EPP Congress Warsaw.jpg Siv Jensen-14.jpg
Лідер Йонас Гар Стьоре Ерна Сульберг Сів Йенсен
Попередні вибори 55 місць, 30,8% 48 місць,
26,8 %
29 місць,
16,3%
Виграно місць 49 45 27
Зміна місць 6 3 2
Відсоток 27,4 % 25,1 % 15,3 %
Зміна відсотка голосів 3,4 % 1,7 % 1 %
04Hedmark, Trygve Magnus S. Vedum (3290479026).jpg Audun Lysbakken jamstalldhetsminister Norge.jpg Trine Skei Grande - 2010-04-10 at 11-17-01.jpg
Лідер Трюгве Слагсвольд Ведум Аудун Люсбаккен Тріне Скай Гранде
Попередні вибори 10місць,
5,5 %
7 місць,
4,1%
9 місць,
5,2%
Виграно місць 19 11 8
Зміна місць 9 4 1
Відсоток 10,3 % 11 % 4,3 %
Зміна відсотка голосів 4,8 % 6,9 % 0,9 %
Knut Arild Hareide 2011 for (infobox).JPG
Лідер Кнут Арільд Харейд
Округ лідера 0
Попередні вибори 10 місць,
5,6%
Виграно місць 8
Зміна місць 2
Відсоток 4,2 %
Зміна відсотка голосів 1,4 %


Парламентські вибори в Норвегії відбулися 11 вересня 2017 року. На них обрано 169 депутатів Стортингу[1].

За підсумками виборів не-соціалістичні партії вибороли 88 місць, зберігши більшість у парламенті, що дозволило чинному кабінету Прем'єр-міністра Ерни Сольберг залишитися при владі. Ядро коаліції як і раніше, склали фракції Консервативної партії і Партії прогресу, до яких долучилися Ліберальна партія Норвегії та Християнсько-демократична партія. Три найбільші лівоцентристські партії здобули 79 місць. Партія зелених змогла зберегти своє єдине місце у Стортингу, у той час як Партія "Червоні" зуміла вперше пройти до законодавчого органу.

Попередні вибори[ред. | ред. код]

На дату проведення виборів 2017 року, попередні парламентські вибори мали місце 9 вересня 2013 року. Вони зафіксували перемогу Консервативної партії і її союзників із числа правих партій. Консерватори разом із Партією прогресу сформували двопартійну правлячу коаліцію, призначивши Ерну Сольберг Прем'єр-міністром Норвегії. Вони отримали підтримку із боку центристських партій: Ліберальної та Християнсько-демократичної[2].

Виборча система[ред. | ред. код]

Вибори проводяться за пропорційною системою партійних списків у дев'ятнадцяти багатомандатних округах, по одному на кожне графство країни (фюльке).

Число депутатів, які мають бути обрані, відрізняється у різних округах і складає від 4 до 19. Для визначення кількості депутатів від кожного багатомандатного округу використовується формула, що враховує два фактори: площа території і чисельність населення. За кожного постійного мешканця нараховується один бал, іще 1,8 баллів додається за кожен квадратний кілометр[3].

150 місць парламенту зі 169-ти розподіляються за результатами голосування у кожному окремому окрузі незалежно від результатів у інших округах. 19 місць, що залишилися, розподіляються за допомогою методу дільників за видозміненою методикою Сент-Лагю залежно від частки партії у загальнонаціональному голосуванні.

Основна система у Норвегії надає певну перевагу малонаселеним сільським територіям, оскільки площа прямо впливає на кількість мандатів. У такому випадку додаткова методика розподілення сприяє згладженню впливу цього чинника[4].

Дата[ред. | ред. код]

Згідно з Конституцією Норвегії, парламентські вибори проводяться один раз на чотири роки. Парламент Норвегії не може бути розпущено до закінчення зазначеного чотирирічного терміну, що є характерною рисою норвезької правової системи.

22 квітня 2016 року уряд оголосив, що майбутні вибори пройдуть у понеділок, 11 вересня 2017 року[5].

Партії-учасники[ред. | ред. код]

Усі вісім партій, які завоювали місця у парламенті за результатами виборів 2013 року, взяли участь і у виборах 2017 року.

"Червоні" під керівництвом Бйорнара Мокснеса не були представлені у парламенті 2013-2017 років. Партія офційно підтримує комуністичні ідеї. Є правонаступником Червого виборчого альянсу, який мав одне місце у парламенті за результатами виборів 1993 року.

Примітка[ред. | ред. код]

  1. Норвегія — основні відомості
  2. Drømmen om en bred borgerlig regjering er knust | BA. Ba.no. 2013-09-30. Процитовано 2019-09-11. 
  3. The main features of the Norwegian electoral system. Dagbladet. Процитовано 2019-09-11. 
  4. Rødgrønt flertall uansett valgordning. Aftenposten (Norwegian). September 28, 2009. 
  5. moderniseringsdepartementet, Kommunal- og (22 April 2016). Valgdagen blir 11. september 2017. Regjeringen.no. 
  6. Høyre og konservatismen - Høyre. Hoyre.no. 2008-11-25. Архів оригіналу за 2013-12-03. Процитовано 2015-05-14. 
  7. Allern, 2010, с. 26: "The Norwegian Progress Party is...traditionally characterised as a borderline case of the extreme or radical right (Ignazi 1992: 13–15; Kitschelt 1995: 121; Ignazi 2003: 157), and Mudde (2007:19) characterises FrP as a non-radical populist party"; see also: p.212
  8. Widfeldt, 2014, с. 83: "The academic literature is not unanimous in classifying FrP as an extreme right party. Cas Mudde, in his book from 2007, argues that FrP does not belong to the populist radical right family... Instead, he classifies FrP as a "neoliberal populist party". Other writers, however, do place FrP in the same category...even if they in some cases do so with qualifications"; see also: p.16
  9. "Forskere: Frp er høyrepopulistisk", Verdens Gang (NTB), 14.09.2013. "- Ja, de er høyrepopulister. Men sammenlignet med andre slike partier i Europa er de en moderat utgave og har sterkere innslag av liberalkonservative strømninger, sier Jupskås." ("Yes, they are right-wing populists. But compared to similar parties in Europe, they are a moderate version, and have stronger elements of liberal-conservative currents, Jupskås (Anders Ravik Jupskås, lecturer Department of Political Science, University of Oslo) says.")