Адміністративний поділ Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Coat of arms of Norway.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Норвегії
 
Category КатегоріяІнші країни

Адміністративний поділ Норвегії — ієрархічна система поділу території Норвегії на окремі ділянки з метою організації державного управління. Крім юридичної системи адміністративного поділу існує традиційна, яка часто використовується в побуті та літературі.

Норвегія складається з 5 основних неофіційних регіонів, 18 фюльке (районів), 422 комуни.

Регіони[ред. | ред. код]

Регіональний розподіл фюльке Норвегії
Докладніше: Регіони Норвегії

Фюльке[ред. | ред. код]

Докладніше: Фюльке Норвегії

Норвегія, станом на 1 січня 2018 року, підрозділяється на 18 фюльке (районів).

ISO Герб Фюльке Адміністративний
центр
Регіон Площа
(км²)
Населення
(2016 рік)
Густота
(осіб на км²)
Комуни Веб-сайт
01
Østfold våpen.svg
Естфолл
(Østfold)
Сарпсборг
(Sarpsborg)
Естланн 4 180,70 290 412 69,5 18 [1]
02
Akershus våpen.svg
Акерсгус
(Akershus)
Осло
(Oslo)
Естланн 4 917,94 596 704 121,3 22 [2]
03
Oslo komm.svg
Осло
(Oslo)
Осло
(Oslo)
Естланн 454,07 660 987 1455,7 1 [3]
04
Hedmark våpen.svg
Гедмарк
(Hedmark)
Хамар
(Hamar)
Естланн 27 397,76 195 443 7,1 22 [4]
05
Oppland våpen.svg
Оппланн
(Oppland)
Ліллегаммер
(Lillehammer)
Естланн 25 192,10 188 945 7,5 26 [5]
06
Buskerud våpen.svg
Бускерюд
(Buskerud)
Драммен
(Drammen)
Естланн 14 910,94 278 028 18,6 21 [6]
07
Vestfold våpen.svg
Вестфолл
(Vestfold)
Тенсберг
(Tønsberg)
Естланн 2 225,08 245 160 110,2 9 [7]
08
Telemark våpen.svg
Телемарк
(Telemark)
Шієн
(Skien)
Естланн 15 296,34 172 527 11,3 18 [8]
09
Aust-Agder våpen.svg
Еуст-Агдер
(Aust-Agder)
Арендал
(Arendal)
Серланн 9 157,77 115 873 12,7 15 [9]
10
Vest-Agder våpen.svg
Вест-Агдер
(Vest-Agder)
Крістіансанн
(Kristiansand)
Серланн 7 276,91 182 922 25,1 15 [10]
11
Rogaland våpen.svg
Руґаланн
(Rogaland)
Ставангер
(Stavanger)
Вестланн 9 375,97 470 907 50,2 26 [11]
12
Hordaland våpen.svg
Гордаланн
(Hordaland)
Берген
(Bergen)
Вестланн 15 438,06 517 601 33,5 33 [12]
14
Sogn og Fjordane våpen.svg
Согн-ог-Ф'юране
(Sogn og Fjordane)
Германсверк
(Hermansverk)
Вестланн 18 623,41 109 623 5,9 26 [13]
15
Møre og Romsdal våpen.svg
Мере-ог-Ромсдал
(Møre og Romsdal)
Молде
(Molde)
Вестланн 15 101,39 265 181 17,5 36 [14]
50
Trøndelag våpen.png
Треннелаг
(Trøndelag)
Стейнг'єр
(Steinkjer)
Треннелаг 41 254,29 450 496 10,9 47 [15]
18
Nordland våpen.svg
Нурланн
(Nordland)
Буде
(Bodø)
Нур-Норге 38 482,39 241 948 6,3 44 [16]
19
Troms våpen.svg
Трумс
(Troms)
Тромсе
(Tromsø)
Нур-Норге 25 862,91 164 613 6,4 24 [17]
20
Finnmark våpen.svg
Фіннмарк
(Finnmark)
Вадсе
(Vadsø)
Нур-Норге 48 631,04 75 886 1,5 19 [18]
18-ть фюльке Норвегії та 2-ві території Шпіцберген і Ян-Маєн (норв.)

Комуни[ред. | ред. код]

Докладніше: Комуни Норвегії

Кожна фюльке поділяється в свою чергу на кількадесят комун. Загальне число комун Норвегії — 422.

Історичні паралелі[ред. | ред. код]

Назва основної адміністративно-територіальної одиниці Норвегії — фюльке етимологічно і семантично споріднена з назвою головної адміністративно-територіальної одиниці України часів Козацької держави — полк[1] (пор.: укр. полк, пол. pułk, серб. пук, стцерк.-слов. плъкъ, давньорус. пълкъ — хорв. pukovnija «полк» і хорв. puk «люд, народ, населення»}} — англ. folk «народ, (просто)люд» , нім. Volk «народ», норв. folk «народ» і норв. fylke} «округ»).

Інші території[ред. | ред. код]

Інші території Норвегії в число фюльке не входять і на комуни не розділяються. Архіпелаг Шпіцберген (Свальбард) з адміністративним центром в Лонг'їрі, а також острів Ян-Маєн є володіннями Норвегії. Управління островом Ян-Маєн здійснює адміністрація Нурлану. Острів Буве є залежною територією Норвегії. Острів Петра I і Земля Королеви Мод в Антарктиді, територіальні претензії на які пред'являє Норвегія, також відносяться нею до числа своїх залежних територій.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — . — ISBN 966-00-0816-3: т. 5, стор. 495

Посилання[ред. | ред. код]