Парменіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парменіон
Allar-Alexandre.jpg
Народився 400 до н. е.
Греція
Помер 329 до н. е.
Екбатана, Хамадан, Центральний округ[d], шахрестан Хамаданd, Хамадан, Іран
Країна Vergina Sun.svg Стародавня Македонія
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов давньогрецька
Учасник rise of Macedond, Битви Александра Македонського, Битва на річці Граник і Битва при Гавгамелах
Посада стратег і Сатрап
Військове звання генерал
Батько Філотаd
Брати, сестри Asanderd і Agathond
Діти Philotasd і Nicanord

Парменіон (грец. Παρμενίων) — полководець Філіппа ІІ та Александра Македонського.

Біографія[ред. | ред. код]

Парменіон походив зі македонського шляхетського роду. Вже в добу правління Філіппа випробуваний полководець. Переміг в 356 до н. е. іллірійців, брав в облогу в 347 до н. е. Галос у Фтіотиді, вів з афінянами переговори про мир, а в 342 до н. е. посланий в Евбею проти Еретрії й Орея, щоб там захищати інтереси македонян.

337 до н. е. разом з полководцями Атталом і Амінтом він посланий до Азії, щоб звільнити грецькі міста і приготуватися до війни з персами[1]. 336 до н. е. відкрив військові дії проти персів в Еоліді. Взимку 335—334 до н. е. Парменіон повернувся до Македонії, після боротьби з Атталом, і взяв участь у нараді про новий перський похід. У числі полководців Александра Парменіон був найдосвідченішим.

Коли Александр прибув в Азію, Парменіон був начальником піхоти, а його син Філота — македонської кінноти — гетайрів. Він не радив боротися при Гранику, завоював Фригію і в Гордії з'єднався знову з Александром.

Постійно радячи цареві бути обережним і помірним, Парменіон застерігав його від лікаря Філіппа і неодноразово вмовляв прийняти умови миру, запропоновані перським царем[2] При Арбелі, за його порадою, напали вночі на ворога; в битві він командував лівим флангом, але, вірогідно, не виконав у точності своїх обов'язків. Александр хоч і подарував йому розкішний будинок Багоя (Βαγώας), але не взяв його далі з собою, залишивши його намісником в Екбатанах[3] Парменіон засуджував гордість і зарозумілість свого сина Філоти, і як багато знатних македонян, був, імовірно, незадоволений вчинками Александра.

У жовтні 330 до н. е. Філоту звинуватили у змові проти Александра. Змова ця стала результатом невдоволення проти Александра, який ввів перські звичаї і поводився зі своїми полководцями як династ. Під тортурами Філота зізнався у своїх задумах, а також накликав підозри на Парменіона, хоча й заперечував участь батька у змові. Парменіон користувався великим авторитетом серед солдатів, в його руках були війська, царська скарбниця і вміння воювати. Александр вважав небезпечним затягувати справу до суду і послав довірену особу з листами до воєначальників при Парменіоні. Клеандр, стратег при Парменіоні, вбив 70-річного Парменіона, а його голову відіслав Александру[4][5]. Тіло Парменіона, побоюючись гніву Александра, поховали не одразу, але все ж під тиском солдатів поховали.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юстин 9, 5
  2. Плутарх. Александр. 29. 32.
  3. Плутарх. Александр. 33.
  4. Плутарх. Александр. 49
  5. Юстин. 12, 5

Джерела[ред. | ред. код]