Франк-Вальтер Штайнмаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франк-Вальтер Штайнмаєр
нім. Frank-Walter Steinmeier
Франк-Вальтер Штайнмаєр
Федеральний президент Німеччини
Нині на посаді
На посаді з 19 березня 2017
Прем'єр-міністр Ангела Меркель
Попередник Йоахім Гаук
Міністр закордонних справ Німеччини
17 грудня 2013 — 27 січня 2017
Президент Йоахім Гаук
Прем'єр-міністр Ангела Меркель
Попередник Гідо Вестервелле
Наступник Зігмар Габріель
Віцеканцлер Німеччини
21 листопада 2007 — 28 жовтня 2009
Президент Горст Келер
Прем'єр-міністр Ангела Меркель
Попередник Франц Мюнтеферінг
Наступник Гідо Вестервелле
Міністр закордонних справ Німеччини
22 листопада 2005 — 28 жовтня 2009
Горст Келер
Прем'єр-міністр Ангела Меркель
Попередник Йошка Фішер
Наступник Гідо Вестервелле
Народився 5 січня 1956(1956-01-05) (65 років)
Детмольд
Flag of North Rhine-Westphalia.svg Північний Рейн-Вестфалія
Відомий як політик
Місце роботи Гіссенський університет і Lower Saxony State Chancelleryd
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність німець
Освіта Гіссенський університет (1982)[1]
Політична партія Соціал-демократична партія Німеччини
У шлюбі з Elke Büdenbenderd[2]
Професія політик
Релігія реформатська церква
Нагороди
Підпис Signature Frank-Walter Steinmeier.svg
frank-walter-steinmeier.de

Франк-Ва́льтер Штайнма́єр (нім. Frank-Walter Steinmeier; нар. 5 січня 1956, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — німецький політик та державний діяч. 12-й Федеральний президент Німеччини (з 2017), міністр закордонних справ (2005—2009, 2013—2017) та віцеканцлер Німеччини (2007—2009).

Обраний на посаду Федерального президента Німеччини 12 лютого 2017 року як кандидат від панівної коаліції (ХДС/ХСС-СДП) після відмови Йоахіма Ґаука балотуватися на другий термін.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Штайнмаєр народився 5 січня 1956 року в Детмольді (земля Північний Рейн-Вестфалія) у простій сім'ї (батько — столяр, мати — робітниця фабрики).

Після закінчення гімназії в 1974 році призваний на військову службу в бундесвер. 1976 року вступив до Університет імені Юстуса Лібіха в Гіссені, де до 1982 року вивчав спочатку юридичні, а потім і політичні науки. З 1983 до 1986 року проходив передзахисну юридичну практику у Франкфурті-на-Майні і Гіссені. 1986 захистив докторську дисертацію на тему «Правове положення бездомних».

З 1986 до 1991 року працював науковим співробітником на факультеті суспільного права й політології у Гіссенському університетіті. 1991 року був юрисконсультом з інформаційного права і політики стосовно ЗМІ в державній канцелярії Нижньої Саксонії.

У 1993—1994 роках керував особистим бюро тодішнього прем'єр-міністра Нижньої Саксонії Герхарда Шредера. З цього часу професійна кар'єра Штайнмаєра тісно переплелася з політичною кар'єрою Герхарда Шредера, довіреною особою якого він був всі сім років правління коаліції СДП-«Зелені».

У 1994—1996 роках очолив у державній канцелярії відділ політичних директив, міжвідомчої координації і планування. У 1996—1998 роках призначений статс-секретарем, главою державної канцелярії Нижньої Саксонії.

Після обрання Герхарда Шредера канцлером Німеччини з листопада 1998 до липня 1999 Штайнмаєр був державним секретарем федерального уряду, уповноваженим у координації діяльності спецслужб, а з липня 1999 до листопада 2005 також і керівником відомства федерального канцлера.

З листопада 2005 року — міністр закордонних справ Німеччини в коаліційному уряді ХДС/ХСС-СДП.

У листопаді 2007 року затверджений віцеканцлером замість Франца Мюнтеферінга. У жовтні 2007 року до державних посад Штайнмаєра додався пост заступника голови СДП, членом якої він є з 1975.

Франк-Вальтер Штайнмаєр був висунутий кандидатом на пост канцлера від СДП на парламентських виборах 2009, але програв боротьбу лідерці ХДС Анґелі Меркель, після чого втратив посади в уряді. Після виборів до Бундестагу 2013 знову в рамках коаліції СДП з панівною ХДС/ХСС потрапив до уряду, де йому вдруге дістався портфель міністра закордонних справ.

У січні 2017 року, після того як федеральний президент Йоахім Гаук заявив, що за станом здоров'я не буде продовжувати термін свого президентства, Штайнмаєр залишив посаду міністра і заявив, що має намір балотуватися на місце федерального президента єдиним кандидатом від панівної коаліції.

29 жовтня Соціал-демократична партія висунула Ф.-В. Штайнмаєра кандидатом у президенти. Про це оголосив її очільник Зіґмар Ґабріель. 14 листопада його кандидатуру підтримали Християнсько-демократичний союз та Християнсько-соціальний союз, які входять до урядової коаліції. Обраний 16-м Федеральним президентом ФРН 16-м скликанням Федеральних зборів. Із 1260 делегатів (1253 дійсних голоси) отримав 931 голос. 

Приватне життя[ред. | ред. код]

Штайнмаєр одружений, має дочку.

Політична позиція[ред. | ред. код]

У червні 2016 року, під час російсько-української війни та загострення стосунків між країнами Заходу та Росією, розкритикував навчання НАТО поблизу кордону Росії, закликавши активніше вести діалог з Москвою, через що зазнав критики з боку партії Федерального канцлера Німеччини Анґели Меркель.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]