Зігмар Габрієль
| Зігмар Габрієль нім. Sigmar Gabriel | |
|---|---|
| нім. Sigmar Gabriel | |
 2015 | |
| Час на посаді: | |
| 27 січня 2017 — 14 березня 2018 | |
| Попередник | Франк-Вальтер Штайнмайєр |
| Наступник | Гайко Маас |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 17 грудня 2013 |
| Попередник | Філіпп Реслер |
Міністр економіки та енергетики Німеччини | |
| Час на посаді: | |
| 17 грудня 2013 — 27 січня 2017 | |
| Попередник | Філіпп Реслер |
| Час на посаді: | |
| 13 грудня 2009 — 24 січня 2017 | |
| Попередник | Франц Мюнтеферінг |
| Наступник | Мартін Шульц |
Міністр з охорони навколишнього середовища, охорони природи та ядерної безпеки Німеччини | |
| Час на посаді: | |
| 22 жовтня 2005 — 27 жовтня 2009 | |
| Попередник | Юрген Тріттін |
| Наступник | Норберт Реттген |
Прем'єр-міністр Нижньої Саксонії | |
| Час на посаді: | |
| 15 грудня 1999 — 4 березня 2003 | |
| Попередник | Герхард Глоговський |
| Наступник | Крістіан Вульф |
| Народився | 12 вересня 1959 (59 років) Гослар, Нижня Саксонія, ФРН |
| Політична партія | Соціал-демократична партія Німеччини |
| Професія | гімназичний педагог |
| sigmar-gabriel.de | |
|
| |
|
| |
Зігмар Габрієль (нім. Sigmar Gabriel; нар. 12 вересня 1959, Гослар) — німецький політик і державний діяч, голова Соціал-демократичної партії Німеччини (2009—2017), міністр закордонних справ ФРН у 2017—2018.
У 1999–2003 роках прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія. З 2005 по 2009 був федеральним міністром Захисту оточуючого середовища і ядерної безпеки. З 2005 депутат німецького Бундестагу. З 2009 голова однієї з двох найвпливовіших політичних партій ФРН СДПН. У 2013 році в новому уряді Ангели Меркель обійняв посаду віце-канцлера і міністра економіки та енергетики.
З січня 2017 до лютого 2018 року — федеральний міністр закордонних справ Німеччини[1][2].
У німецькому політикумі вважається найбільш слухняним учнем та послідовником Герхарда Шредера[3].
Зміст
Біографія[ред. | ред. код]
Батько, Вальтер Габрієль, був все життя, до своєї смерті в 2012 у віці 91 рік, переконаним нацистом та заперечником Голокосту. Він був членом НСДАП, але під час війни не служив солдатом у Вермахту через захворювання на поліомієліт[4]. Батьки Габрієля розлучилися коли йому було три роки. Старша сестра Гудрун залишилася з матір'ю, а син Зігмар у батька. Батько часом бив хлопчика. Через сім років матері вдалося через суд повернути сина собі.
- В 1967—1979 — роках навчався в школі. Із-за асоціальної поведінки Габрієля вчителька пропонувала перевести його в «спеціальну» школу для дітей з розумовими та психічними вадами.
- в 1976 — вступив в Організацію соціалістичної молоді «Соколи» (нім. «Sie Falken»)[5].
- в 1977 — 18-річним гімназистом вступив в СДПН
- Після закінчення в 1979 гімназії два роки служив у Бундесвері. У 1982–1987 роках штудіював в Геттінгенському університеті соціологію, політику, германістику, після чого склав державні екзамени на вчителя гімназії.
- 1987–1998 — депутат районних зборів (району Гослар) від СДПН
- 1990–2005 — депутат ландтагу землі Нижня Саксонія
- 1991–1999 — бургомістр міста Гослар
- 1994–1997 — речник фракції СДПН з питань внутрішньої політики Ландтагу
- Березень 1998 — грудень 1999 — голова фракції СПДН Нижньо-Саксонського ландтагу
- 1999–2003 — голова кабінету міністрів землі Нижня Саксонія
- 2003–2005 — голова фракції СПДН Нижньо-Саксонського ландтагу
- Жовтень 2005 — жовтень 2009 — федеральний міністр захисту навколишнього середовища і ядерної безпеки
- 2009 — 2017 — голова Соціал-демократичної партії Німеччини
- 2013 — 2017 — федеральний міністр економіки та енергетики в 3-му кабінеті Ангели Меркель
- 2017 — 2018 — міністр закордонних справ Німеччини у 4-му кабінеті Меркель
«Гнучкість» політичних принципів[ред. | ред. код]
Надзвичайна «лабільність» та гнучкість політичних поглядів Зігмара Ґабрієля є предметом чисельних публікацій німецьких ЗМІ та глузувань публіцистів-сатириків. Так Ґабрієль, у якості одного з лідерів політичної опозиції у 2005—2012 рр, виступав категорично проти експорту зброї з боку ФРН.
Ставши міністром економіки, що фактично відповідає за експорт зброї, у коаліційному уряді ХДС—СДПН він пишається підвищенням німецького експорту зброї, головним чином у «гарячі точки» Земної кулі[6] [7]
Заклик до бойкоту Євро-2012[ред. | ред. код]
На кінці квітня 2012 Зігмар Габрієль закликає німецьких політиків бойкотувати Чемпіонат Європи з футболу в Україні через поводження з екс-прем'єром Юлією Тимошенко.
В інтерв'ю популярному німецькому тижневику «Bild am Sonntag» Габрієль заявив:
Politiker müssen aufpassen, dass sie nicht zu Claqueuren des Regimes werden. Denn sie sitzen in den Stadien möglicherweise neben Gefängnisdirektoren und Geheimpolizisten. Im Zweifelsfall sollte man da nicht hinfahren[8]
(переклад) Політики мусять бути обережними, щоб не стати вболівальниками режиму. Вони, ймовірно, сидітимуть на стадіоні поруч з начальниками в'язниць і членами таємної поліції. Якщо є сумнів, то краще туди не їхати.[9]
Заклик до зняття санкцій з Росії[ред. | ред. код]
25 вересня 2015 Габрієль запропонував покращити відносини з Росією — з огляду на важливу роль Москви у врегулюванні сирійського конфлікту.
…Будь-кому має бути зрозуміло, що не можна з одного боку підтримувати санкції протягом тривалого часу, а з другого — мати змогу прохати про співпрацю… <…> …ми змушені будемо змінити наше ставлення до Росії.[10]
На тлі цього він назвав початком «інших та кращих відносин» спорудження другої черги газопроводу «Північний потік». Завершити цей процес покращення відносин на думку Габрієля має скасування уведених проти Москви санкцій ЄС.
У відповідь на цю пропозицію Габрієля голова відомства канцлерки ФРН Петер Альтмайєр відповів, що Федеральний уряд Німеччини й надалі дотримуватиметься політики санкцій щодо Росії, які були запроваджені з боку ЄС у відповідь на анексію Москвою Криму та роль у конфлікті на Донбасі. Пропозицію Габріеля також піддала нищівній критиці лідер «зелених» у Бундестагу Марілуїзе Бек.[11]
Дружба з Путіним[ред. | ред. код]
![[icon]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1c/Wiki_letter_w_cropped.svg/20px-Wiki_letter_w_cropped.svg.png){kind=small} | Цей розділ потребує доповнення. (2017-8-21) |
Конфлікт з Ердоганом[ред. | ред. код]
| Цей розділ потребує доповнення. (2017-8-21) |
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Об'єкт глузувань, досить молодий політик, але з «не зовсім чоловічою фігурою» і занадто для свого віку товстий Габрієль, наприкінці 2017 року зробив собі хірургічну операцію по скороченню шлунку. Після цього помітно зменшився у вазі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Herzlich Willkommen, Bundesaußenminister Sigmar Gabriel!. Auswärtiges Amt (de-DE). Процитовано 2017-01-27.
- ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Новим міністром закордонних справ ФРН став Зіґмар Ґабріель | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 27.01.2017. DW.COM (uk). Процитовано 2017-01-27.
- ↑ «Tagesspiegel»: Schröders gelehriger Schüler Gabriel.(нім.) 23.02.2017
- ↑ Die Zeit: Bernd Ulrich. Die Schuld meines Vaters: Sein Leben als Sohn(нім.) 10.01.2013
- ↑ Молодіжна організація на кшталт радянського Комсомолу, що існувала паралельно як у ФРН, так і у НДР. Існує і досі — вже у об'єднаній Німеччині.
- ↑ Sigmar Gabriel: Der Rüstungsminister.(нім.)
- ↑ Die Welt: Waffenexporte steigen auch 2016 unter Gabriel.(нім.)
- ↑ «Stern»: Габріель закликає до бойкоту
- ↑ Українська правда: У Німеччині закликають бойкотувати Євро через побиття Тимошенко
- ↑ Путін досяг свого: у Берліні вже хочуть зняття санкцій. — Експрес-онлайн, 26.09.2015
- ↑ Німецька хвиля: Берлін не скасовуватиме санкції щодо Росії через роль Москви у Сирії. (укр.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна персональна сторінка на сайті СДПН
- Spiegel: Gabriel fordert EM-Boykott in der Ukraine (нім.)
- Габріель закликає бойкотувати «Євро-2012» (укр.)
- Віце-канцлер Німеччини пропонує Україні федералізацію та забути про Крим
|
| |||||||
| |||||||||||
.svg){kind=small}
