Пекінський договір 1860

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китайський текст договору.
Історія Гонконгу
1945 liberation of Hong Kong at Cenotaph.jpg
Британський Гонконг
Нанкінський договір
Пекінський договір 1860
Японська окупація Гонконга
Передача Гонконгу КНР
Гонконг

Портал «Гонконг»
Територіальні здобутки Росії на основі договорів 1858 і 1860 років

Пекі́нський до́говір (кит. 北京条約) або Пекі́нська конве́нція (англ. Convention of Peking)  — мирні угоди, укладені в жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії і Франції, Росії, що безпосередньо не брала участі у війні. Поклав край Другій опіумній війні, яка тривала в 18561860 роках і закінчилася поразкою Цін. Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньскького договору 1858 року[1], на основі якого Росія 18 червня 1858 отримала частину північної Манджурії[2], США (26 червня 1858) право відкрити посольство у Пекіні, право заходу у декілька портів, право християн сповідувати свою релігію, Великобританія (26 червня 1858) додатково до США право судноплавства по Яндзи, статус Гонконгу.

Згідно з умовами договору цінська сторона (1) виплачувала контрибуцію Британії та Франції в розмірі 8 млн лянів; (2) відкривала для іноземних держав порт Тяньцзінь; (3) скасовувала обмеження на виїзд з країни китайців та дозволяла іноземним державам набирати китайських робітників; (4) передавала британській стороні управління Цзюлуном, частини Гонконга; (5) повертала французькій стороні майно Католицької церкви, що було конфісковано маньчжурською владою у 1819 століттях[1]. Росія, що не брала безпосередньої участі у війні, змусила безпомічну династію Цін зректись прав на північну Манджурію до ріки Уссурі[3]

Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання. Договір сильно вдарив по престижу Цін і перетворив її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Пекінський договір 1860 // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  2. 1858, Tianjin - Russia (Повний текст договору) (англ.)
  3. 1860, Beijing - Russia (Повний текст договору) (англ.)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Пекінський договір 1860 // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Посилання[ред.ред. код]