Ігнатьєв Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет Миколи Ігнатьєва роботи Бориса Кустодієва, 1902 рік

Ігнатьєв Микола Павлович (нар. 17 (29) січня 1832(18320129), Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 20 червня (3 липня) 1908, c. Круподеренці, Київська губернія, Російська імперія) — граф, російський генерал від інфантерії (з 1878 року). Син П. М. Ігнатьєва.

Життєпис[ред.ред. код]

У 1864-1877 посол у Константинополі. Учасник підготовки Сан-Стефанського мирного договору 1878. В 1881-1882 міністр внутрішніх справ. Міністерством Ігнатьєва 3 травня 1882 року були видані тимчасові правила про євреїв, незабаром після того, як єврейські погроми, що розпочалися в Єлисаветграді 15 квітня 1881 року, охопили сім губерній. З 1884 року Ігнатьєв президент товариства для сприяння російській промисловості і торгівлі, з 1888 року — президент слов'янського благодійного товариства.

Син Миколая Ігнатьєва — Володимир загинув у 26 річному віці у Цусімському бою. Інші сини — Павло та Олексій були київськими губернаторами.

Павло служив в якості останнього міністра освіти за правління Миколи II. Його онук Георгій Павлович (Джордж) Ігнатьєв став канадським дипломатом, і його правнук Майкл Ігнатьєв — канадський політик.

Посилання[ред.ред. код]