Пелещишин Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Андрійович Пелещишин
262×375
Народився 19 грудня 1933(1933-12-19)
Кобильниця Руська Любачівського повіту (Польща)
Помер 15 липня 1999(1999-07-15) (65 років)
Львів
Громадянство Польща Польща
Україна Україна
Alma mater Львівський університет
Галузь наукових інтересів історія, археологія, етнографія
Заклад Інститут суспільних наук АН УРСР, Львівський національний університет імені Івана Франка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Діти Пелещишин Андрій Миколайович, Пелещишин Ростислав Миколайович

Пелещишин Микола Андрійович (*19 грудня 1933, Кобильниця Руська  — †15 липня 1999, Львів) — доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ. Український історик, археолог, етнограф.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селі Кобильниця Руська Любачівського повіту (тепер — Польща). У 1952 році закінчив Руднівську середню школу. У 1952-57 роках навчався на історичному факультеті Львівського університету ім. І.Франка.

У 1957 р. після закінчення з відзнакою історичного факультету Львівського університету ім. І.Франка працював в Львівському обласному державному архіві. З осені 1957 року Пелещишин М. А. почав працювати під керівництвом відомого археолога Захарука Ю. над опрацюванням археологічних знахідок та підготовці наукового звіту про археологічні пам'ятки в с. Зимне.

З 1958 р. М. А. Пелещишин з посади молодшого наукового співробітника відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові розпочав довгий та плідних шлях в археології, котрий тривав понад 40 років.

Перша друкована наукова праця М. А. Пелещишина «Нові матеріали до археологічної карти Волині» вийшла у світ у 1961 році. У 1966 році М. А. Пелещишин захистив кандидатську дисертацію на тему «Стародавнє населення Західної Волині та його етнокультурні зв'язки (5-3 тис. до н. е.)»

У 1971-89 рр. М. А. Пелещишин працював на посаді доцента кафедри Історії стародавнього світу і середніх віків. У 1989 р. М. Пелещишин успішно захистив дисертацію на тему «Стародавнє населення Західної Волині та його етнокультурні зв'язки (— ІІІ тис. до н. е.)». Роботу виконано на здобуття ступеня доктора історичних наук у галузі археології. Успішний захист дисертації відбувся в Інституті археології АН УРСР (м. Київ). З 1989 р. до 1999 р.— М.Пелещишин обіймав посаду завідувача кафедри археології, античності і середньовіччя Львівського національного університету імені І.Франка.

Помер 15 липня 1999 року в обласній клінічній лікарні м. Львова. Похований поруч із дружиною, Катериною Петрівною, яку пережив на півроку, на цвинтарі у с. Брюховичі на околиці Львова.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Упродовж 19661969 рр. дослідник провів цілу низку археологічних робіт на території Волинської, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Закарпатської областей.

З початку 1970-х років науково-дослідна робота вченого значно розширюється. Об'єктом його уваги стали поселення стжижовської, лендельської, поморської та інших археологічних культур. Нові археологічні культури вивчалися у контексті взаємозв'язків чи взаємоконтактів з іншими регіонами, що дало змогу побачити історію стародавнього населення досліджуваного регіону в її багатовимірності та багатогранності.

Велику увагу дослідник надавав дослідженню пам'яток трипільської культури Західної Волині. Згодом «матричними» в археології України стали історичні пам'ятки трипільських племен, які дослідив М.Пелещишин поблизу волинських сіл Костянець, Листвин, Голишів, Хорів, Лози, Тадані, Зимне та багато інших.

З другої половини 1980-х років основним об'єктом уваги дослідника стало Розточчя. З одного боку, ці землі досі залишалися слабо дослідженими, а з іншого, внаслідок освоєння нових потужностей Яворівське виробниче хімічне об'єднання «Сірка» у місцях відкритого добування сірчаної сировини проводило широкомасштабні землерийні роботи.

На прилеглих досірчаних кар'єрів землях та у місцях споруджуваних комунікацій знаходилося чимало археологічних пам'яток. Завдяки функціонуванню НДЛ-81, починаючи з 1986 р., археологічна експедиція Львівського університету розпочала багатолітні наукові дослідження цього регіону. На той час у межах українського Розточчя було відомо близько тридцяти різночасових археологічних пам'яток. Більшість з них не досліджувалась, а лише зафіксована внаслідок розвідкових робіт.

Викладацька діяльність[ред.ред. код]

Часто його статті публікувалися на сторінках Вісника та Наукових зошитів Львівського університету імені І.Франка. Науково-дослідна робота М. Пелещишина доповнювалася значним педагогічним навантаженням. Для студентів історичного факультету Львівського університету він читав нормативні лекційні курси з основ археології, історії первісного суспільства, етнографії та інших важливих навчальних дисциплін. Нормативні лекційні курси рельєфно доповнювалися спеціальними лекційними курсами, педагогічною діяльністю на факультеті підвищення кваліфікації, роботою наукових семінарів, секцій, гуртків тощо. В період з 1970 р. до 1998 р. лекції професора М. Пелещишина прослухало понад 5 тисяч студентів та слухачів Львівського університету імені Івана Франка.

Багато випускників ще за життя свого учителя стали відомими дослідниками в галузі археології. Чимало колишніх учнів узяли на «озброєння» його фундаментальні та глибокі археологічні знання, які успішно використовують під час роботи в навчальних закладах та інших установах. М. Пелещишин проявив себе як добрий організатор, мудрий учитель, талановитий науковець, який своїми знаннями та вміннями зумів осягнути величезний хронологічний період, котрий вивчає археологічна наука.

На підставі досліджень М. А. Пелещишина на території Західних областей України сформувалося покоління нових спеціалістів у галузі давньої та середньовічної історії України.

Праці[ред.ред. код]

Опублікував понад 120 наукових праць і серед них:

  • «Археологія Української РСР»,
  • «рос. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (енеолит, бронза и раннее железо)», «Древнее население Западной Волыни и его етнокультурные связи»,
  • «Стародавня Яворівщина: нариси історії та археології»,
  • «Енеолітичне поселення Зимне в Західній Волині».

Важливим моментом у діяльності вченого стала організація фахового наукового видання «Археологічні дослідження Львівського університету». Ще за життя дослідника вийшло три випуски археологічного видання, які відображали багатогранність наукових інтересів дослідника.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]