Зимне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зимне
Zymne gerb.png Zymne prapor.png
Герб Прапор
Зимненський Свято-Успенський Святогорський ставропігійний жіночий монастир
Зимненський Свято-Успенський Святогорський ставропігійний жіночий монастир
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Володимир-Волинський район
Громада Зимнівська сільська громада
Код КОАТУУ 0720582001
Облікова картка Зимне 
Основні дані
Засноване 1450
Населення 943
Площа 2,32 км²
Густота населення 406,47 осіб/км²
Поштовий індекс 44752
Телефонний код +380 3342
Географічні дані
Географічні координати 50°47′41″ пн. ш. 24°19′50″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
204 м
Водойми річка Луга
Відстань до
обласного центру
80 км
Відстань до
районного центру
7 км
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Миру, 2, с. Зимне, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл., 44752
Карта
Зимне. Карта розташування: Україна
Зимне
Зимне
Зимне. Карта розташування: Волинська область
Зимне
Зимне

CMNS: Зимне у Вікісховищі

Зи́мне — село в Україні, центр Зимнівської сільської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Луга.

Археологічні відомості[ред. | ред. код]

Територія села багата на археологічні пам'ятки. Зокрема, в урочищі Зимненське городище досліджено два поселення доби міді (III тисячоліття до н. е.), де було виявлено численні залишки житлових споруд, знаряддя праці і предмети побуту. На цьому ж місці існувало поселення в добу заліза (IV—III століття до н. е.), а в VI—VIT століттях н. е.— ранньослов'янське городище з земляними і дерев'яними укріпленнями, яке пізніше було зруйноване кочовими племенами аварів.

Назва[ред. | ред. код]

Народною назвою села є Зімно, а жителів — землинці. Староукраїнськими назвами є форми: Зѣмьно (Земно), землиньци. Народні та давні форми свідчать про походження від кореня *zem- (земля): *Zemьno, *zemjinьci. Польським етимологічним відповідником є назва, яка використовувалася до 1939 року — Ziemno. Після входження до складу СРСР назва була хибно протрактована як похідна від слова «зима». Внаслідок цього серед радянських та українських з'явилися псевдоісторичні версії про розташування в селі зимової резиденції волинських князів, які явно суперечать як лінгвістичним даним, так і історіографії.[1][2]

Історія[ред. | ред. код]

У часи Київської Русі (X—XII століття) тут знову виникло поселення.

Вперше у відомих писемних Зимне згадується у 1450 році.

Селом проходила Львівська дорога — середньовічний тракт, що вів з міста Володимира до Львова.

За даними у Географічному словнику Королівства Польського…, у 1460 році князь Свидригайло надав село та довколишні села Немирі[2]. Очевидно, має місце одрук дати надання, бо кн. Свидригайло, згідно з більшістю відомих джерел, помер у 1452 році.

Великий князь Казимир Ягелончик своїм привілеєм підтвердив надання князя Свидригайла боярину Немирі, також села Бубнів, Марків Став (станом наприкінці 19 ст. Марковичі[2]), Будятичі, Тишковичі.

У 1724 році князь Казимир Чорторийський (син кн. Михайла Юрія Чорторийського) продав «Зимненські маєтки» разом з Кропивщиною у селі польському шляхтичу — волинському каштеляну та володимирському старості Міхалові Геронімові Чацькому. Нащадки М. Г. Чацького володіли маєтком у Зимному принаймні до кінця ХІХ ст.

У 1906 році село Микулицької волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 5 верст, від волості 15. Дворів 87, мешканців 669[3].

Під час Другої світової війни село стало місцем польсько-українського протистояння. Зокрема, зберігся список із 13 українців, вбитих польською поліцією з весни 1943 р. до лютого 1944 р. (всі вони поховані на місцевому кладовищі)[4].

У серпні 2015 року село стало центром новоствореної Зимнівської сільської громади. До 14 серпня 2015 року — адміністративний центр Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області[5].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 868 осіб, з яких 406 чоловіків та 462 жінки[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 942 особи[7].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 98,94 %
російська 0,95 %
білоруська 0,11 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Зимненський монастир

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архив Юго-Западной России. Часть 7. Том 1. 
  2. а б в Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem… — S. 617.
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  4. Ярослав Царук. Трагедія волинських сіл 1943—1944 рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 10 березень 2013. 
  5. Зимнівська сільська рада Волинська область, Володимир-Волинський район. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 16 October 2020. 
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]