Перга (село)
| село Перга | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Олевська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060190340096645 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 416 |
| Площа | 1,3 км² |
| Густота населення | 320 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11012 |
| Телефонний код | +380 4135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°23′53″ пн. ш. 27°53′40″ сх. д. / 51.39806° пн. ш. 27.89444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
164 м |
| Водойми | Уборть, Перга |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11011, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Хочине, вул. Малікова, 47 |
| Карта | |
  Перга | |
 Перга | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пе́рга — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 416 осіб.
У селі річка Перга впадає в Уборть.
У 1906 році село Юрівської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 75 верст, від волості 5. Дворів 116, мешканців 724[1].
У липні 1920 року біля села точилися жорстокі бої Армії УНР з більшовиками.
19 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду північніше Перги, повертаючись із походу, проходили залишки Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.
14 жовтня 1943 року німецькі окупанти спалили 135 дворів села Перга Олевського району, загинуло 205 жителів[2].
У 1923—54 роках — адміністративний центр Перганської сільської ради Олевського району[3].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 590 осіб, з яких 295 чоловіків та 295 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 410 осіб.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,08 % |
| російська | 0,96 % |
| білоруська | 0,72 % |
| молдовська | 0,24 % |
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Інститут історії України, 14 жовтня
- ↑ Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 169. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Погода в селі Перга
- Вішка О. Шоста стрілецька Шоста Січова стрілецька дивізія Армії Української Народної Республіки. Формування. Бойовий шлях. Інтернування. 1920-1924