Лопатичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лопатичі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Олевська міська громада
Основні дані
Засноване 1730
Перша згадка 1730 (294 роки)[1]
Населення 1784
Площа 5,06 км²
Густота населення 352,57 осіб/км²
Поштовий індекс 11034
Телефонний код +380 4135
Географічні дані
Географічні координати 51°08′45″ пн. ш. 27°34′43″ сх. д. / 51.14583° пн. ш. 27.57861° сх. д. / 51.14583; 27.57861Координати: 51°08′45″ пн. ш. 27°34′43″ сх. д. / 51.14583° пн. ш. 27.57861° сх. д. / 51.14583; 27.57861
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Водойми річка Уборть
Місцева влада
Адреса ради 11034, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Лопатичі, вул. Гагаріна[джерело?]
Карта
Лопатичі. Карта розташування: Україна
Лопатичі
Лопатичі
Лопатичі. Карта розташування: Житомирська область
Лопатичі
Лопатичі
Мапа
Мапа

Лопа́тичі[2] — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 1789 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Уборть.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Олевської волості Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 113 верст, від волості 12. Дворів 208, мешканців 1471[3].

1 липня 1917 р. у Лопатичах в родині священика Данила Штуля народився відомий український громадсько-політичний і військовий діяч, третій голова ОУН Олег Штуль-Жданович.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Лопатичі проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. У Слободі Лопатицькій, що складає тепер частину Лопатичів, козаки захопили у полон сотню московських військ з 4 командирами, яких розстріляли на місці.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 29 жителів Лопатичів[4].

Колищній орган місцевого самоврядування — Лопатицька сільська рада.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1884 особи, з яких 893 чоловіки та 991 жінка.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1774 особи.[6]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 99,22 %
російська 0,73 %
вірменська 0,06 %

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УРЕ
  2. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016.
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
  4. Лопатичі. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]