Хмелівка (Коростенський район)
| село Хмелівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Громада | Олевська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1960 |
| Населення | 379 |
| Площа | 0,79 км² |
| Густота населення | 479,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11001 |
| Телефонний код | +380 4135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°15′41″ пн. ш. 27°41′23″ сх. д. / 51.26139° пн. ш. 27.68972° сх. д.Координати: 51°15′41″ пн. ш. 27°41′23″ сх. д. / 51.26139° пн. ш. 27.68972° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
180 м |
| Водойми | Уборть, Глибока Велика, Радоробель |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11030, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Тепениця, вул. Левчука, 48 |
| Карта | |
  Хмелівка | |
 Хмелівка | |
| Мапа | |
| |
Хмелі́вка (до 05.08.1960 року Радоробель)[1] — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 379 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Уборть, права притока Прип'яті.
На південно-західній стороні від села річка Глибока Велика впадає в Уборть. Через північно-східну оклолицю села протікає річка Родоробель, яка за межами села впадає у річку Уборть.
Назва[ред. | ред. код]
Село Радоробель походить від назви річки, яка протікає понад селом, річка Радоробель є лівою притокою р. Уборть. Прототипом назви є валійське слово rhaeadr·awl ‘водоспадна, порожиста, гучна, як водоспад’, від валійського rhaeadr ‘поріг, каскад’. Назва є свідченням кельтського минулого краю.
1960 року Радоробель перейменовано на Хмелівку.
Історія[ред. | ред. код]
1906 року слобода Радоробель Юрівської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 90 верст, від волості 15. Дворів 16, мешканців 142[2].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 372 особи, з яких 160 чоловіків та 212 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 379 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,42 % |
| російська | 1,06 % |
| білоруська | 0,53 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 (PDF).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. -- ISBN 966—690 –090 — 4
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||