Гра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перетягання каната — старовинна гра моряків, розвага й тренування корисного для управління вітрилами вміння

Гра — моделювання іншого виду діяльності із розважальною чи навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою безпосередньо корисної мети (але користь від неї може мати місце), а також тісно межує з мистецтвом, хоч зазвичай не створює художніх цінностей.

Перші ігри з'явилися у тварин задовго до виникнення людей. У мавп є не тільки соціальні ритуали, наприклад, шлюбні, а й ігри, схожі на людські. От і людство грає з доісторичних часів - починаючи з ритуальних ігор (наприклад, обряду ініціації), а з розвитком цивілізації ігри робилися все складнішими і відобразили практично всі сфери життя суспільства - війну, кохання, історію тощо. Ймовірно, найскладніші нині ігри - MMORPG з режимом мультиплеєра на кшталт World of Warcraft, до якого щохвилини підключені тисячі користувачів по всьому світу і в якому щомиті відбуваються мільйони різних дій.

Історія досліджень[ред.ред. код]

Футбол — найпопулярніша командна гра

Фрідріх Шиллер у XVIII ст. одним з перших розглянув гру з наукової точки зору і визначив її як прояв естетичного і духовного життя людини. На його думку, гра дозволяє пізнати прекрасне, піднімаючись над щоденною рутиною, оскільки не має утилатірної мети і здійснюється за бажанням, а не потребою чи примусом.

Герберт Спенсер вважав, що гра є наслідком надміру енергії в організмі та призначена для її витрати. Він зауважив подібність між грою дитинчат тварин і людських дітей та започаткував біологічну теорію ігор. Згідно неї, гра є безцільною діяльністю заради себе самої та вивільняє надлишок енергії. Стенлі Голл відстоював думку, що гра є проявом віджилих видів діяльності. Наприклад, діти граються із саморобними луками, повторюючи поведінку первісних людей. Завдяки грі застарілі інстинкти ослаблюються перед тим як зникнути.

Згідно досліджень Карла Гросса, навпаки, ігри служать для тренування фізичних і розумових можливостей. На його думку, гра виникає як наслідок недорозвиненості початкового пристосування до навколишнього середовища. В дитинчат тварин і людини через гру виробляються механізми адаптації, тренуються органи руху і чуттів, розивається спостережливість і увага. Таким чином, гра є підготовкою до боротьби за життя.

Аналізу ролі гри в людському суспільстві присвячена книга нідерландського філософа Йогана Гейзинги «Homo Ludens». Гейзинга, зокрема відзначає, що гра старша за культуру, оскільки гра властива не тільки людям, а й тваринам. На його погляд людська культура зароджується з гри, хоча гра не переходить у культуру, а залишається поряд з культурою. Культурі властиве створення вигаданих штучних середовищ, які не є «справжнім життям», а містять в собі елемент гри[1].

Правила, ролі, змагання[ред.ред. код]

Гра проходить за певними правилами, які встановлюють обмеження на дії гравця. Ці правила не обов'язково повинні бути ясно сформульованими чи усвідомленими — коли кошенята граються між собою, вони атакують один одного, але при цьому не випускають пазурі й не кусають так, щоб завдати рани.

Гравці можуть виконувати ролі, прикидаючись кимось іншим. Коли чотирирічна дівчинка пропонує

- Давайте гратися — уяви, що я колобок.

Дорослий партнер приймає правила гри і, прикидаючись вовком, відповідає

- Колобок, колобок, я тебе з'їм.

На що свідома правил гри дитина, дає відповідь:

- Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

Ігри мають чітко встановлені правила. Відхилення гравця від правил у таких іграх зазвичай розглядається іншими гравцями як шахрайство, і призводить до конфліктів, образ, припинення гри.

У грі може брати участь один або кілька гравців. У грі, що розрахована на одну людину, гравець ставить перед собою складне завдання, яке намагається розв'язати, дотримуючись встановлених для себе правил. Ігри для багатьох гравців часто ставлять перед собою завдання виграти, здобути перемогу над іншими, тобто гра є змаганням. У іграх з елементами змагання гравці можуть утворювати команди — колективи, які намагаються досягти спільної мети. Відповідні ігри називаються командними.

Види ігор[ред.ред. код]

Гра в квача — всесвітньо поширена дитяча гра

Дитячі ігри[ред.ред. код]

Людина грається змалечку. Важливим елементом дитячих ігор є іграшка. Дитячі ігри сприяють розвитку особистості та уяви, усвідомленню дорослих ролей, виробленню навичок і встановленню спілкування між однолітками. Серед прикладів: хованки, штандер, цюці-бабки, класики, скакалки, гумки, ниточка, бачу тощо. Для створення умов для дитячих ігор у міських житлових районах влаштовуються дитячі ігрові майданчики.

Симуляції[ред.ред. код]

До цього класу належать ігри, в яких створюється певна умовна ситуація з метою тренування, наприклад військові маневри. До цього класу ігор належать також різноманітні комп'ютерні симулятори, що намагаються якомога точніше відтворити умови реальних ситуацій і навчити користувача приймати рішення в екстремальних умовах. Одним із видів симуляцій є бізнес-симуляція. Цей різновид симуляції характеризується імітацією бізнес-процесів в окремо взятому підприємстві, галузі, господарстві.

Спортивні ігри[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт

Характерною особливістю спортивних ігор є те, що вони переросли рамки простої розваги, й стали не тільки частиною культури, а й індустрією. У спорті є професіональні гравці, для яких гра — це робота, а не розвага, й глядачі, вболівальники, які отримують задоволення, спостерігаючи за грою, і спортивний бізнес, що організовує ігри. Серед найпопулярніших спортивних ігор: футбол, теніс, гольф, баскетбол, волейбол, хокей, крикет, бейсбол, алтимат, скраклі.

Логічні ігри[ред.ред. код]

До логічних ігор належать: головоломки, кросворди (укрворди), судоку, а також багато з антагоністичних настільних ігор. Цікавість логічних ігор для людини в тому, що гра перед нею ставить задачу, розв'язок якої можна знайти за допомогою логічного аналізу, продумування на кілька кроків уперед, і успішне розв'язання задачі приносить людині задоволення.

Настільні ігри[ред.ред. код]

Шахи — одна з найвідоміших настільних ігор

Настільні ігри проводяться з використанням певних ігрових об'єктів на площині, часто — на спеціальній дошці. Серед популярних настільних ігор: шахи, шашки, нарди, го тощо. Зазвичай це антагоністичні ігри зі складною стратегією. До настільних ігор належать також рольові ігри, які не мають антагоністичного характеру.

Азартні ігри[ред.ред. код]

Докладніше: Азартна гра

Відмінністю азартних ігор є те, що виграш чи програш у них має не тільки символічне, а й реальне життєве значення — вони граються на гроші. Відповідно виграш і програш у них здебільшого залежить не тільки від майстерності гравця, а й від випадку. В сучасному світі в одних країнах існує індустрія азартних ігор, в інших країнах азартні ігри знаходяться під жорстким контролем або заборонені.

Відеогра на планшеті

Електронні[ред.ред. код]

Докладніше: Електронна гра
Докладніше: Відеогра

Ігри із застосуванням електронних пристроїв, як ігрові автомати, гральні приставки чи персональні ком'пютери. Окремий різновид електронних ігор — відеоігри, в яких гравець керує візуальними образами на екрані.

У відеоіграх правила закладені в комп'ютерній програмі, а супротивником виступає або сама програма або інші люди. Швидкий розвиток відеоігор призвів також до появи кіберспорту.

Онлайн ігри[ред.ред. код]

Із появою та розповсюдженням такого явища, як Інтернет, з'явилося й поняття онлайн-ігор. Такі ігри є основою комунікації між людьми, об'єднаними спільними інтересами, незалежно від їхньої національності та місця проживання. Найбільш розповсюдженими і успішними вважаються браузерні ігри, та настільні онлайн ігри, зокрема: нарди, шахи, покер тощо.

Рольові ігри[ред.ред. код]

Докладніше: Рольова гра

В рольових іграх гравці діють у певному, заданому правилами, світі, беручи на себе певні вигадані ролі. Рольові ігри часто не носять змагального характеру, а призначені для того, щоб отримати задоволення від самого процесу гри. Тому в них часто за правилами переможець і переможений не визначається.

Математика[ред.ред. код]

Докладніше: Теорія ігор

У математиці ігри — клас математичних задач, предметом яких є прийняття рішень. Вивченню ігор присвячений розділ математики Теорія ігор. Характерним для даного класу задач завданням є вибір стратегії, яка забезпечила б найкращий результат для умовних гравців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Авдулова, Т.П. (2009). Психология игры: современный подход. Высшее профессиональное образование. Academia. с. 8–29. 

Посилання[ред.ред. код]

Psychology And Competitive Gaming

Література[ред.ред. код]

  • Йоган Гейзинга. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури., Київ: «Основи», 1994 (укр.)
  • Герман Гессе. Гра в бісер. Переклад Євгена Поповича. Переклад віршів Ліни Костенко. Київ. Вища школа. 1983
  • Сотникова, О. О. Гра та комунікація в соціальній віртуальній реальності 2005 года / О. О. Сотникова // Автореф. дис… канд. філософ. наук: 09.00.03 /; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2005. — 17 с.
  • Авдулова Т. П. Психология игры: современный подход. Учебное пособие для ВУЗов. — М.: Академия, 2009. — 208 с.
ігри Це незавершена стаття про ігри.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.