Персона (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Персона M:
Persona
Ingmar Bergman - Persona.jpg
Жанр психологічна драма
Режисер Інґмар Берґман
Продюсер Інґмар Берґман
Сценарист Інґмар Берґман
У головних
ролях
Бібі Андерссон
Лів Улльманн
Оператор Свен Нюквіст
Композитор Ларс Йоган Верле
Кінокомпанія AB Svensk Filmindustri
Тривалість 85 хв.
Мова шведська
Країна Швеція Швеція
Рік 1966
Дата виходу 18 жовтня 1966
IMDb ID 0060827

«Персо́на» (швед. Persona) — чорно-білий художній фільм шведського режисера Інґмара Берґмана, психологічна драма. Прем'єра відбулась 18 жовтня 1966 року у кінотеатрі «Спеґельн», що у Швеції. Фільм не рекомендовано для перегляду дітям, молодшим від 16 років.

Берґман називає цю картину (як і фільм «Шепоти та крики») визначальною у своїй творчості. «Свого часу я сказав, що „Персона“ урятувала моє життя. І це не перебільшення. Якби я не знайшов у собі сили зняти цей фільм, я б, імовірно, вже мив посуд», — говорить режисер. Інґмар Берґман у цій стрічці є не лише режисером, але й сценаристом — сценарій він створив за 9 тижнів, під час перебування у лікарні із запаленням легенів.

Сюжет[ред. | ред. код]

Фільм досліджує зіткнення двох діаметрально протилежних особистостей: Елізабет (Лів Улльманн), популярна актриса, яка часто грає у театрах. Замовкнувши одного разу посеред вистави, вона ось уже протягом довгого часу не розмовляє. Спершу режисер не дає можливості зрозуміти, чи актриса насправді втратила дар мови, чи, можливо, таким чином вона виявляє особистий протест. Аби покращити свій стан, Елізабет звертається до психіатра (Марґарета Кроок), у лікарню. Там вона знайомиться із Альмою (Бібі Андерссон), медсестрою. Жінка користається мовчазною компанією Елізабет — розповідає про перебіг свого життя, свої особисті трагедії. Таким чином Альма намагається розібратись у своїх думках. Згодом цих двох жінок об'єднує спільна подорож до моря, що настільки ж зблизить їх, наскільки й розлучить.

Критика[ред. | ред. код]

Фільм неодноразово схвально оцінювали критики. Більшість із них називають стрічку однією із провідних у XX столітті. 1972 року англійський журнал про кіно «Sight&Sound» включив «Персону» до списку 10 найкращих фільмів світу, виділивши стрічці почесне 5-е місце. Багато критиків припускають, що термін «персона» Берґман запозичив із філософської теорії К. Ґ. Юнґа, який у свою чергу виокремлює поняття «Persona» як своєрідну маску. Ця маска визначає роль людини у суспільстві, приховуючи істинне «я». Розглядаючи стрічку в цьому аспекті, можна побачити в «Персоні» певне продовження сюжету та філософії фільму Берґмана «Особа».

Нагороди[ред. | ред. код]

1968 року Національна спілка кінокритиків США визнала фільм такими нагородами: Найкращий фільм, Найкраща режисура та Найкраща актриса (Бібі Андерссон). Також фільм було включено у список 1000 найкращих фільмів усіх часів газетою «The New York Times».

Похідні твори[ред. | ред. код]

За кіносценарієм Інґмара Берґмана Київський Театр імені Івана Франка у 2016 році поставили п'єсу «Персона». Переклад зі шведської зробила Софія Волковецька.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інґмар Берґман — Персона — Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Джерела[ред. | ред. код]