Шепіт і крик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шепіт і крикPicto infobox cinema.png
швед. Viskningar och rop
Шепіт і крик укр.jpg
Жанр Психологічна драма
Режисер Інґмар Берґман[1][2][…]
Продюсер Ларс-Уве Карлберг
Сценарист Інгмар Бергман
У головних
ролях
Гаррієт Андерссон[4][2][…], Kari Sylwand[4][2][3], Інгрід Тулін[4][3][5], Лів Ульман[4][3][5], Inga Gilld[4][3], Ерланд Джозефсон[4][3][5], Лінн Ульман[4], Інгрід Бергман[4], Anders Ekd[4][3], Henning Moritzend[4][3], Georg Årlind[4] і Lena Bergmand[4]
Оператор Свен Нюквіст
Композитор П'єр Фурньє
Кінокомпанія SF Studiosd
Дистриб'ютор New World Pictures і Netflix
Тривалість 91 хв.
Мова Швецька
Країна Швеція
Рік 1972
IMDb ID 0069467
CMNS: Шепіт і крик у Вікісховищі

«Крик і шепіт» (швед. Viskningar och rop) — художній фільм режисера Інгмара Бергмана, який завоював безліч нагород на різних міжнародних кінофестивалях.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія відбувається у великому маєтку в присутності трьох сестер — Агнес, Карін і Марії. Агнес дуже хвора, віддана служниця Ганна доглядає за нею і морально її підтримує. Багаторічні напружені відносини між цими чотирма жінками лежать в основі сюжету.

Агнес хвора на рак, протягом усього фільму вона згадує епізоди дитинства. Мати, яку Агнес так любила все своє життя, за сюжетом фільму не дуже-то їй прихильна. Швидше, у матері була велика прихильність до Марії, ніж до Карін і Агнес. Схоже, Агнес це завжди відчувала.

Сестри по черзі згадують своє безтурботне і дивовижне дитинство, про те, як вони грали, розважалися, сміялися. В дитинстві все по-іншому. А зараз вони підсвідомо ненавидять один одного. Єдиною відданою людиною в їх сім'ї залишається служниця Ганна, яка, окрім виконання своїх обов'язків, піклується про Агнес. Ганна, сама втратила маленьку дочку, робить все з любов'ю, просто і по-людськи, а не як звичайна покоївка.

Кожна з сестер по-своєму нещасна. Карін — жорстка, розчарувавшись в людській щирості і почуттях, вона висловлює страх, недовіру до проявів ніжності і відгороджується від усіх. Марія — весела і легковажна, вона вміло приховує природну байдужість до всього, ввічливим співчуттям і привітністю. Щоб приховати внутрішню порожнечу Марія з ентузіазмом виконує моральні та етичні обряди по відношенню до сестер.

Після довгих мук Агнес вмирає, очі закриває їй служниця Ганна. Марія в цей момент плаче, а на обличчі Карін спостерігається щось схоже на співчуття, але разом з тим — водночас і біль, і радість.

Заключна сцена фільму супроводжується чудовою музикою Баха і Шопена, що звучить по черзі. Коли сестри у компанії чоловіків сидять у вітальні перед тим, як виїхати, всі четверо вирішують відпустити наймичку Ганну і пропонують їй взяти на згадку якусь дрібницю з речей своєї улюбленої господині. Ганна ж категорично відмовляється.

В кінці картини Ганна запалює свічку. Діставши щоденник Агнес, взятий таємно на пам'ять, вона читає... На екрані відтворюється епізод з життя сестер — як вони утрьох зі служницею безтурботно гуляли в парку, гойдалися на улюблених гойдалках, сміялися і були щасливі. Незважаючи на те, що Агнес вже була хвора, вона насолоджується тими митями безхмарного щастя, які дозволили їй відчути себе в близькості до рідних та близьких їй людей. Мабуть, що це були останні хвилини, коли вона була по-справжньому щаслива. І її смерть лише оголила драматичність і болючість взаємин жінок цього дому.

«Так змовкають шепоти і крики». (І. Бергман)

У ролях[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Фільм зібрав колекцію з 20 перемог і 7 номінацій на різних кінофестивалях, серед яких:

Нагороди[ред. | ред. код]

Номінації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]