Плацебо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Плацебо (назва походить від Пс. 114:9 лат. Placebo Domino in regione vivorum) — фізіологічно інертна речовина, що використовується як лікарський засіб, позитивний лікувальний ефект якого пов'язаний з підсвідомими психологічними очікуваннями пацієнта. Крім того, терміном «ефект плацебо» називають саме явище не медикаментозного впливу, не лише препарату, а й, наприклад, імітації деякої лікувальної процедури. За речовини для плацебо часто править лактоза. Ступінь вияву ефекту плацебо залежить від схильності людини до навіювання та зовнішніх обставин під час «лікування», наприклад, від розмірів та кольору таблетки, довіри до лікаря, авторитета клініки.

Вперше згадане у медичному сенсі у XVIII столітті.

Використовується як контрольний препарат у клінічних випробуваннях нових лікарських препаратів, у процедурі кількісної оцінки ефективності ліків. Одній групі піддослідних дають препарат, що тестується, перевірений на тваринах, а іншій — плацебо. Ефект від застосування препарату має достовірно перевищувати ефект плацебо, щоб препарат вважався діючим.

Плацебо використовується також для вивчення ролі навіювання у дії лікарських препаратів.

Типовий рівень позитивного ефекту плацебо у клінічних випробуваннях у середньому становить 5-10%, при цьому його сила залежить від виду захворювання. Під час проведення більшості випробувань виявляється і негативний плацебо-ефект (ефект ноцебо): 1-5% пацієнтів відчувають деякий дискомфорт від прийому плацебо (хворий вважає, що у нього алергія тощо).

Джерела[ред.ред. код]